Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
Осївся ж Яков на країнї, де пробував отець його Ізаак, у Канаан землї.
Яків же проживав у краю, де пробував його батько, в Ханаан-краю.
Се ж родопись Якова: Як було Йосифові сїмнайцять років, пас він вівцї з браттєм своїм, та був ще недолїтком між синами Балли та Зелфи, жен отця свого. І доводив Йосиф речі їх ледачі до панотця свого.
Ось потомство Якова. Йосиф, маючи сімнадцять років, пас вівці зо своїми братами — а був він ще хлопець — із синами Білги та з синами Зілпи, жінок його батька. І цей Йосиф доносив своєму батькові лихі про них вістки.
Яков же любив Йосифа над усї сини свої; бо родивсь у старощах його, і справив йому одїж квіччасту, рукавчату.
Ізраїль любив Йосифа більше, ніж усіх своїх синів, бо він народився за його старости, і справив йому квітчасту одежу.
Вбачаючи ж браттє його, що любить його батько над усї сини свої, зненавидїли його, і тяжко їм було промовляти до його мирно.
Брати ж його, бачивши, що батько любить його більше, ніж усіх братів, зненавиділи його, тож і не спроможні були з ним сумирно розмовляти.
Бачив же Йосиф сон і росказав браттї своїй.
А ще мав Йосиф сон, і він оповів його своїм братам, через що вони ще більше зненавиділи його.
І каже їм: Послухайте лишень сна сього, що я бачив.
Каже їм: "Послухайте, прошу, цей сон, що приснився мені:
Здавалось бо, нїби вяжемо снопи серед поля; аж ось встав мій сніп, да й стоїть: ваші ж, бачся, снопи постали навкруги, та й уклонились мойму снопові.
сниться мені, оце в'яжемо ми снопи посеред поля. Аж тут підвівся мій сніп та й стоїть, а ваші снопи поставали навкруг нього й уклонилися моєму."
Сказали йому браттє його: Чи то ж бо справдї царювати меш над нами. Та й зненавидїли його ще й надто за сни його і за слова його.
То й кажуть до нього брати: "Чи справді ти царюватимеш над нами, чи направду володітимеш нами?" І зненавиділи його ще більше за його сни та за його слова.
Побачив же сон другий, та й повідав його браттю свойму, і каже: Ось бачив ще сон, і здавалось, нїби соньце й місяць й одинайцятеро зір уклонились менї.
Снився йому ще й другий сон; він і його розповів братам: "Снився мені, каже, ще один сон, що от сонце, місяць і одинадцять зір уклонилися мені."
І росказав отцеві свойму й браттю свойму. І докорив йому панотець його, каже йому: Що се за сон такий тобі приснивсь? Чи то ж бо се прийдемо, я й мати твоя й браттє твоє, вклонитись тобі до землї?
І оповів він батькові своєму теє і своїм братам, а батько насварив його і сказав йому: "Що то за сон, що тобі приснився? Чи то справді прийдемо ми, я і твоя мати й твої брати, щоб уклонитися тобі до землі?"
Позавидували ж йому браттє його, панотець же його завважив слово се.
Тим то його брати стали йому завидувати, а батько його запам'ятав собі те.
І погнались брати його з отецькими вівцями в Сихем.
Та пішли його брати пасти вівці свого батька в Сихем.
І каже Ізраїль до Йосифа: Чи не пасуть браттє твоє в Сихемі? Іди навідайся до них. Каже ж йому: Готов!
А Ізраїль сказав до Йосифа: "Чи не пасуть твої брати вівці в Сихемі? Йди лишень, я й тебе пошлю до них." Він же відповів йому: "Я тут."
Каже ж йому: Іди, синку, та наглянь, чи все гаразд у браття твого, чи все гаразд між вівцями, і принеси вістку. Та й послав його з Геброн долини, і прийшов у Сихем.
І сказав батько до нього: "Піди но, подивися, чи гаразд із твоїми братами, чи гаразд із вівцями, та принеси мені вістку." Та й послав його з долини Хеврону, й він пішов у Сихем.
І стьрів його чоловік якийся, аж він блукає по полю. Питає ж його чоловік: Чого шукаєш?
Зустрів його якийсь чоловік, він бо блукав у полі. Цей же чоловік спитав його: "Чого шукаєш?"
Він же каже: Браття мого шукаю. Повідай, де пасуть.
Він же відрік: "Братів своїх шукаю. Скажи мені, будь ласка, де вони пасуть?"
Каже ж йому чоловік: Погнались ізвідсї; чув бо, як мовляли: Поженимось у Дотан. І пійшов Йосиф слїдом за браттєм своїм, і зустьрів їх у Дотанї.
А чоловік відповів: "Вони пішли звідсіля; чув бо я, як казали: Ходімо в Дотан." І пішов Йосиф за своїми братами й знайшов їх у Датані.
Загледїли ж його оддалеки, перш нїж наближився до них, і змовились на його, щоб убити його.
Вони ж угледіли його здаля і, заки він до них наблизився, змовилися на нього, щоб його вбити.
Нумо вбємо його та вкиньмо в який колодязь, та й казати мемо: Зьвір лютий пожер його; от і побачимо, що станеться з тих снів його.
Ходім та й убиймо його та й вкиньмо його в якусь копанку і скажемо: — лютий звір пожер його; тоді побачимо, що буде з його снів."
Чуючи ж се Рубен, одняв його з рук у їх, та й каже: Не губімо душі.
Почув це Рувим і врятував його з їхніх рук, — сказавши: Не вбиваймо життя!
Каже ж Рубен: Не проливайте крові, а вкиньте в степовий колодязь, руки ж не кладїть на його; се, щоб визволити його з рук у них, та й оддати панотцеві.
Далі Рувим сказав до них: "Не проливайте крови, вкиньте його в ту копанку, що в пустині, але руки на нього не накладайте." Це так, щоб його врятувати з їхніх рук і повернути його батькові.
І сталось, як прийшов Йосиф до браття свого, стягли з Йосифа одїж його квіччасту рукавчату, що була на йому.
І коли Йосиф прийшов до братів, вони здерли з нього квітчасту одежу, що була на ньому,
І взяли його, та й укинули в колодязь; колодязь же сухий був, води не було.
взяли його та й вкинули в копанку, копанка ж була порожня, води не було в ній.
І сїли попоїсти, коли ж глянуть, ідуть подорожні Ізмайлитяне від Галааду з верблюдами своїми, везучи бурштин, бальзам та ладан в Египет.
І посідали вони їсти. Коли ж підвели свої очі, бачать — аж ось іде валка ізмаїльтян з Гілеаду, а верблюди їхні несуть бурштин, бальсам та ладан; ідуть і везуть усе те в Єгипет.
Каже ж Юда до браття свого: Що за користь, як убємо брата нашого та й потаїмо кров його.
Тоді каже Юда до своїх братів: "Що нам з того, що вб'ємо нашого брата й прикриємо його кров?
Ходїмо, продаймо його Ізмайлитянам; руки ж наші не будуть на йому, бо він брат наш і тїло наше. І вдовольнились браттє його.
Нумо продаймо його ізмаїльтянам, рука ж наша нехай не буде на ньому, бо він наш брат, наше тіло." І послухали його брати.
І йшли мимо купцї Мидіянські; і витягли вони Йосифа з колодязя, і продали Йосифа Ізмайлитянам за двайцять срібняків; і поведено Йосифа в Египет.
Ішли ж мимо мідіянські люди, купці, а вони витягнули Йосифа з копанки та й продали ізмаїльтянам за двадцять срібняків; а ті повезли його в Єгипет.
Вернувся ж Рубен до колодязя, аж Йосифа нема в колодязї, і розірвав одїж свою.
Тоді повернувся Рувим до ями — аж нема Йосифа в ній. Він роздер на собі одіж,
І прийшов до браттї своєї й каже: Хлопця нема, а я, куди менї теперенькі йти?
і, прийшовши до братів, каже: "Хлопця немає, а я — куди піду?"
Узяли ж вони одежу Йосифову, і закололи кізлика, та й помазали одежу кровю;
І взяли вони одежу Йосифа, зарізали козеня та й намочили одежу в крові,
І послали одежину квіччасту рукавчату, і принесено її до батька, і казали: Се ми знайшли; познавай, чи се одежа сина твого, чи нї.
і послали квітчасту одежу батькові з словами: "Це ми знайшли. Пізнавай, чи одежа твого сина, чи ні."
І впізнав, і каже: Одежа сина мого! Зьвір лютий іззїв його, зьвір ухопив Йосифа.
Пізнав він її і сказав: "Одіж мого сина! Звір лютий пожер його. Роздер напевно Йосифа!"
І розірвав Яков одїж свою, і нагорнув на чересла свої веретище, і плакав по синові свойму днї многі.
Тоді Яків розірвав на собі одежу, накинув на бедра волосянницю та й сумував за своїм сином довго.
Посходилися ж усї його синове й дочки розважати його, та не слухав розважання говорючи: Пійду до сина мого сумуючи на той сьвіт у землю. Так убивався по йому батько його.
Посходилися всі його сини та всі його дочки розважати його, але він був невтішний, тільки говорив: "Зійду бо, сумуючи, до свого сина, до Шеолу." І плакав за ним його батько.