Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
New International Version
Голоднеча ж налягла тяжко на землю.
The Second Journey to Egypt
Now the famine was still severe in the land.
Now the famine was still severe in the land.
І сталось, як поїли хлїб, що привезли з Египту, каже їм отець їх: Знов ідїте й купіте нам хлїба трохи.
So when they had eaten all the grain they had brought from Egypt, their father said to them, “Go back and buy us a little more food.”
Каже ж йому Юда: Клятьбою клявся нам господар Египецький: Не побачите лиця мого, коли брат ваш меньший не прийде з вами.
But Judah said to him, “The man warned us solemnly, ‘You will not see my face again unless your brother is with you.’
Так як пошлеш брата нашого з нами, пійдемо й купимо тобі пашнї.
If you will send our brother along with us, we will go down and buy food for you.
Коли ж не пошлеш брата нашого з нами, не пійдемо; муж бо громадський промовив до нас: Не бачити мете лиця мого, коди брата вашого не буде з вами.
But if you will not send him, we will not go down, because the man said to us, ‘You will not see my face again unless your brother is with you.’ ”
Каже ж Ізраїль: Про що ви заподїяли зло менї, повідавши мужові, що в вас іще є брат?
Israel asked, “Why did you bring this trouble on me by telling the man you had another brother?”
Вони ж кажуть: Допитом допитувавсь у нас громадський муж і про нашу родину: Чи ще жив ваш панотець? Чи маєте ще брата? І ми оповідали йому по розуму слова сього. Чи то ж ми знали, що скаже нам: Приведїте брата вашого?
They replied, “The man questioned us closely about ourselves and our family. ‘Is your father still living?’ he asked us. ‘Do you have another brother?’ We simply answered his questions. How were we to know he would say, ‘Bring your brother down here’?”
Каже ж Юда до Ізраїля, панотця свого: Відпусти хлопця зо мною, так знїмемось і пійдемо, щоб живими бути, не повмирати й самим і малечі нашій.
Then Judah said to Israel his father, “Send the boy along with me and we will go at once, so that we and you and our children may live and not die.
Я сам буду йому зарукою; з рук моїх вимагати меш його. Коли не приведу його до тебе, й не поставлю його перед тобою, нехай буду грішен перед тобою непрощено довіку.
I myself will guarantee his safety; you can hold me personally responsible for him. If I do not bring him back to you and set him here before you, I will bear the blame before you all my life.
Бо коли б ми не гаялись, певно б уже звернулись двічі.
As it is, if we had not delayed, we could have gone and returned twice.”
Каже ж їм отець їх Ізраїль: Коли так воно є, чинїте по свойму. Понабирайте ж того, що родить у нас найлуччого в торби, та й везїте громадському мужеві тому гостиньця : трохи бальзаму та трохи виноградного меду, траганту та ладану, і писташок, оріхів і мигдалю.
Then their father Israel said to them, “If it must be, then do this: Put some of the best products of the land in your bags and take them down to the man as a gift — a little balm and a little honey, some spices and myrrh, some pistachio nuts and almonds.
А грошей возьміть удвоє з собою; а ті гроші, що познаходили в торбах ваших, везїть назад з собою. Може, то недогляд.
Take double the amount of silver with you, for you must return the silver that was put back into the mouths of your sacks. Perhaps it was a mistake.
І брата свого возьміть, і знявшись ідїть ізнов до громадського мужа.
Take your brother also and go back to the man at once.
Бог же Всемогущий нехай дасть вам ласку в очу громадського мужа, щоб одпустив брата вашого Бенямина. А коли менї вже бути бездїтним, то буду бездїтним.
Узявши ж мужі гостиньця та грошей удвоє з собою та Бенямина, знялись, та й прийшли в Египет, і стали перед Йосифом.
So the men took the gifts and double the amount of silver, and Benjamin also. They hurried down to Egypt and presented themselves to Joseph.
Побачив же їх Йосиф і Бенямина, брата свого, і каже старшому над його господою: Уведи людей в будинок, та заколи що й уготуй; ізо мною бо трапезувати муть люде о полуднї.
When Joseph saw Benjamin with them, he said to the steward of his house, “Take these men to my house, slaughter an animal and prepare a meal; they are to eat with me at noon.”
Зробив же чоловік, як звелїв Йосиф, і ввів людей у будинок Йосифів.
The man did as Joseph told him and took the men to Joseph’s house.
І полякались люде, що введено їх у будинок Йосифів, і мовляли: Задля грошей, що були у торбах наших, уводять нас, щоб знайти причину проти нас, і напасти на нас, та й позабирати в раби нас, і осли наші.
Now the men were frightened when they were taken to his house. They thought, “We were brought here because of the silver that was put back into our sacks the first time. He wants to attack us and overpower us and seize us as slaves and take our donkeys.”
Приступивши ж до старшого над господою Йосифовою, розмовляли з ним у царинї будинковій
So they went up to Joseph’s steward and spoke to him at the entrance to the house.
Так. Пане добродїю, благаємо тебе: поприходили ми спершу купити пашнї.
“We beg your pardon, our lord,” they said, “we came down here the first time to buy food.
Сталося ж, як зупинились на попас, та порозвязували торби свої, аж се гроші кожного в торбинї його, в устї. Ті гроші вертаємо по вазї тепереньки руками нашими.
But at the place where we stopped for the night we opened our sacks and each of us found his silver — the exact weight — in the mouth of his sack. So we have brought it back with us.
А гроші другі привезли з собою купити харчі. Не відаємо, хто вложив гроші нам у торби.
We have also brought additional silver with us to buy food. We don’t know who put our silver in our sacks.”
Каже ж їм: Мир вам! Не лякайтесь. Бог ваш і Бог отця вашого дав вам скарб у ваші торби, а гроші ваші в мене. І привів до них Симеона.
“It’s all right,” he said. “Don’t be afraid. Your God, the God of your father, has given you treasure in your sacks; I received your silver.” Then he brought Simeon out to them.
І принїс води їм пообмивати ноги, і дав паші ослам їх.
The steward took the men into Joseph’s house, gave them water to wash their feet and provided fodder for their donkeys.
Наготовили ж вони гостиньця, докіль прийде Йосиф о полуднї; чули бо, що там обідати муть.
They prepared their gifts for Joseph’s arrival at noon, because they had heard that they were to eat there.
І прийшов Йосиф до дому, і принесли йому гостиньця, що наготовили, та й уклонились йому лицем до долївки.
When Joseph came home, they presented to him the gifts they had brought into the house, and they bowed down before him to the ground.
І поспитав у них про їх здоровлє, і каже: Чи здужає панотець ваш старенький, що мовляли? Чи ще жив?
He asked them how they were, and then he said, “How is your aged father you told me about? Is he still living?”
Вони ж кажуть: В доброму здоровї раб твій, отець наш; іще жив. І понахиляли голови, та й уклонились до долївки.
They replied, “Your servant our father is still alive and well.” And they bowed down, prostrating themselves before him.
І споглянув очима своїми, і побачив Бенямина, брата свого єдиноматернього, і спитав: Чи се брат ваш найменьший, що про його казали менї? І каже: Бог нехай милує тебе, дитино!
As he looked about and saw his brother Benjamin, his own mother’s son, he asked, “Is this your youngest brother, the one you told me about?” And he said, “God be gracious to you, my son.”
Замішався і з упинивсь Йосиф; поривало бо душу його до брата його, і шукав, де сплакнути; і увійшовши у ложницю, заплакав там.
Deeply moved at the sight of his brother, Joseph hurried out and looked for a place to weep. He went into his private room and wept there.
І вмивши лице, вийшов, перемігся й каже: Подавайте хлїб сїль!
After he had washed his face, he came out and, controlling himself, said, “Serve the food.”
І подано йому окроме, а тим окроме, і Египтянам, що з ним обідали. Не можуть бо Египтяне їсти з Євреями; гидують бо тим Египтяне.
They served him by himself, the brothers by themselves, and the Egyptians who ate with him by themselves, because Egyptians could not eat with Hebrews, for that is detestable to Egyptians.
Посїли ж проти його, первенець по родовому праву свойму, а наймолодший по недолїцтву свойму; і дивувались вони один одному.
The men had been seated before him in the order of their ages, from the firstborn to the youngest; and they looked at each other in astonishment.