Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
New International Version
І повелїв Йосиф старшому над господою його говорючи: Посповнюй людям торби пашнею, скільки винесуть, і повкладай кожному гроші в усьтє торби його зверху.
A Silver Cup in a Sack
Now Joseph gave these instructions to the steward of his house: “Fill the men’s sacks with as much food as they can carry, and put each man’s silver in the mouth of his sack.
Now Joseph gave these instructions to the steward of his house: “Fill the men’s sacks with as much food as they can carry, and put each man’s silver in the mouth of his sack.
А чашу мою срібну вложи в торбу меньшому і гроші його за пашню. І зроблено по слову Йосифовому.
Then put my cup, the silver one, in the mouth of the youngest one’s sack, along with the silver for his grain.” And he did as Joseph said.
День заднився, людей одпущено, самих і ослят їх.
As morning dawned, the men were sent on their way with their donkeys.
Вийшовши вони з городу, не відойшли ще далеко, як повелїв Йосиф домозверхникові свойму: Гой! уставай, та вганяй слїдом за людьми; наздожени їх і скажи: Так се ви платите злом за добро?
They had not gone far from the city when Joseph said to his steward, “Go after those men at once, and when you catch up with them, say to them, ‘Why have you repaid good with evil?
Та ж се кубок, що пє з його пан мій; він же й ворожбу ворожить по йому. Зло вдїяли ви таке заподїявши.
Isn’t this the cup my master drinks from and also uses for divination? This is a wicked thing you have done.’ ”
Наздогнавши ж їх, каже по наказу сьому.
When he caught up with them, he repeated these words to them.
Вони ж йому: Про що говорить пан добродїй слова такі? Не таківські раби твої, не зроблять по слову сьому.
But they said to him, “Why does my lord say such things? Far be it from your servants to do anything like that!
Ми ж тобі ті гроші, що познаходили в торбах у себе, вернули з Канаан землї: Як же б украли з дому в пана твого срібло чи золото?
We even brought back to you from the land of Canaan the silver we found inside the mouths of our sacks. So why would we steal silver or gold from your master’s house?
У кого з рабів твоїх воно знайдеться, тому смерть, а ми будемо рабами панові нашому.
If any of your servants is found to have it, he will die; and the rest of us will become my lord’s slaves.”
Він же каже: Нехай же й се, як мовляли, так буде. У кого воно знайдеться, нехай буде мій раб, ви ж чисті будете.
“Very well, then,” he said, “let it be as you say. Whoever is found to have it will become my slave; the rest of you will be free from blame.”
І метнулись, і скинув кожен торбу свою на землю, і розвязав кожен торбу свою.
Each of them quickly lowered his sack to the ground and opened it.
І шукав, від старшого почавши, докіль дойшов до меньшого, та й знайшов чашу в торбі Беняминовій.
Then the steward proceeded to search, beginning with the oldest and ending with the youngest. And the cup was found in Benjamin’s sack.
І пороздирали одїж свою, і навючивши кожен осла свого, вернулись у город.
At this, they tore their clothes. Then they all loaded their donkeys and returned to the city.
Увійшов же Юда й браттє його до Йосифа в будинок, він же був там, та й попадали перед ним на долївку.
Joseph was still in the house when Judah and his brothers came in, and they threw themselves to the ground before him.
Каже ж їм Йосиф: Що се за дїло ви вдїяли? Хиба не відаєте, що нема такого ворожбита, як я?
Joseph said to them, “What is this you have done? Don’t you know that a man like me can find things out by divination?”
Каже ж Юда: Що відкажемо панові добродїєві мойму, що промовимо? Або чим оправдуватись нам? Бог ізнайшов кривду в рабів твоїх. Оце ж ми раби панові добродїєві нашому, і ми й він, у кого знайшлась чаша.
“What can we say to my lord?” Judah replied. “What can we say? How can we prove our innocence? God has uncovered your servants’ guilt. We are now my lord’s slaves — we ourselves and the one who was found to have the cup.”
І каже він: Таку річ не менї вчинити. Той, у кого знайшовся кубок, буде менї раб; ви ж ідїте до панотця вашого не зайняті в неволю.
But Joseph said, “Far be it from me to do such a thing! Only the man who was found to have the cup will become my slave. The rest of you, go back to your father in peace.”
Приступивши ж до його Юда, каже: Благаю й молю тебе, пане добродїю, дозволь рабові твойму промовити слова в уші пана добродїя свого, і не прогнївись на раба твого; ти ж бо єси з Фараоном рівен.
Then Judah went up to him and said: “Pardon your servant, my lord, let me speak a word to my lord. Do not be angry with your servant, though you are equal to Pharaoh himself.
Пане добродїю! Питав єси в рабів твоїх словами: чи маєте отця або брата?
My lord asked his servants, ‘Do you have a father or a brother?’
І промовили ми панові добродїєві: Є в нас отець старенький і хлопя старощів його, а брат його вмер, він же один остався у матері своєї, і панотець улюбив його.
And we answered, ‘We have an aged father, and there is a young son born to him in his old age. His brother is dead, and he is the only one of his mother’s sons left, and his father loves him.’
Ти ж мовляв рабам твоїм: Приведїте до мене, щоб я споглянув на його.
“Then you said to your servants, ‘Bring him down to me so I can see him for myself.’
І відказали ми панові добродїєві: Неможлива річ хлопцеві покинути панотця свого; коли ж покинув би панотця свого, умер би.
And we said to my lord, ‘The boy cannot leave his father; if he leaves him, his father will die.’
Ти ж промовив єси до рабів твоїх: Як не прийде брат меньший ваш, більш не бачити мете лиця мого.
But you told your servants, ‘Unless your youngest brother comes down with you, you will not see my face again.’
Сталося ж, як прийшли ми до раба твого, панотця нашого, повідали ми йому слова пана добродїя нашого.
When we went back to your servant my father, we told him what my lord had said.
Каже ж нам панотець наш: Ідїть, ізнов та купіте трохи збіжа.
“Then our father said, ‘Go back and buy a little more food.’
Ми ж відказали: Не можлива річ ійти! Коли ж брат наш меньший пійде з нами, пійдемо; бо шкода вбачати нам у вічі мужа громадського того, як брат наш меньший та не буде з нами.
But we said, ‘We cannot go down. Only if our youngest brother is with us will we go. We cannot see the man’s face unless our youngest brother is with us.’
Каже ж раб твій, панотець наш, до нас: Ви знаєте, що двох уродила менї жена моя.
“Your servant my father said to us, ‘You know that my wife bore me two sons.
І один пійшов од мене, і казав я: Певно розірвано його на шматтє, та й не бачив його й досї.
One of them went away from me, and I said, “He has surely been torn to pieces.” And I have not seen him since.
Коли ж оце візьмете й сього від мене, і станеться йому пригода, зведете старощі мої в смутку на той сьвіт.
If you take this one from me too and harm comes to him, you will bring my gray head down to the grave in misery.’
Тим же то, як пійду я до раба твого, панотця мого, та хлопця не буде з нами? Душа ж бо його та звязана з душею малого,
“So now, if the boy is not with us when I go back to your servant my father, and if my father, whose life is closely bound up with the boy’s life,
Так станеться таке, що як побачить, що нема хлопця з нами, то певно й раби твої зведуть сиве волоссє раба твого, панотця нашого, смутком в землю.
sees that the boy isn’t there, he will die. Your servants will bring the gray head of our father down to the grave in sorrow.
Бо раб твій зробивсь порукою мойму панотцеві за хлопця, і ясив: Коли не приведу його до тебе, так нехай буду непрощений тобі до віку.
Your servant guaranteed the boy’s safety to my father. I said, ‘If I do not bring him back to you, I will bear the blame before you, my father, all my life!’
Тим же то буду тепереньки замість хлопця тобі рабом, а хлопець нехай іде з браттєм своїм.
“Now then, please let your servant remain here as my lord’s slave in place of the boy, and let the boy return with his brothers.