Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
New Living Translation
І повелїв Йосиф старшому над господою його говорючи: Посповнюй людям торби пашнею, скільки винесуть, і повкладай кожному гроші в усьтє торби його зверху.
Joseph’s Silver Cup
When his brothers were ready to leave, Joseph gave these instructions to his palace manager: “Fill each of their sacks with as much grain as they can carry, and put each man’s money back into his sack.
When his brothers were ready to leave, Joseph gave these instructions to his palace manager: “Fill each of their sacks with as much grain as they can carry, and put each man’s money back into his sack.
А чашу мою срібну вложи в торбу меньшому і гроші його за пашню. І зроблено по слову Йосифовому.
Then put my personal silver cup at the top of the youngest brother’s sack, along with the money for his grain.” So the manager did as Joseph instructed him.
День заднився, людей одпущено, самих і ослят їх.
The brothers were up at dawn and were sent on their journey with their loaded donkeys.
Вийшовши вони з городу, не відойшли ще далеко, як повелїв Йосиф домозверхникові свойму: Гой! уставай, та вганяй слїдом за людьми; наздожени їх і скажи: Так се ви платите злом за добро?
But when they had gone only a short distance and were barely out of the city, Joseph said to his palace manager, “Chase after them and stop them. When you catch up with them, ask them, ‘Why have you repaid my kindness with such evil?
Та ж се кубок, що пє з його пан мій; він же й ворожбу ворожить по йому. Зло вдїяли ви таке заподїявши.
Наздогнавши ж їх, каже по наказу сьому.
When the palace manager caught up with the men, he spoke to them as he had been instructed.
Вони ж йому: Про що говорить пан добродїй слова такі? Не таківські раби твої, не зроблять по слову сьому.
“What are you talking about?” the brothers responded. “We are your servants and would never do such a thing!
Ми ж тобі ті гроші, що познаходили в торбах у себе, вернули з Канаан землї: Як же б украли з дому в пана твого срібло чи золото?
Didn’t we return the money we found in our sacks? We brought it back all the way from the land of Canaan. Why would we steal silver or gold from your master’s house?
У кого з рабів твоїх воно знайдеться, тому смерть, а ми будемо рабами панові нашому.
If you find his cup with any one of us, let that man die. And all the rest of us, my lord, will be your slaves.”
Він же каже: Нехай же й се, як мовляли, так буде. У кого воно знайдеться, нехай буде мій раб, ви ж чисті будете.
“That’s fair,” the man replied. “But only the one who stole the cup will be my slave. The rest of you may go free.”
І метнулись, і скинув кожен торбу свою на землю, і розвязав кожен торбу свою.
They all quickly took their sacks from the backs of their donkeys and opened them.
І шукав, від старшого почавши, докіль дойшов до меньшого, та й знайшов чашу в торбі Беняминовій.
The palace manager searched the brothers’ sacks, from the oldest to the youngest. And the cup was found in Benjamin’s sack!
І пороздирали одїж свою, і навючивши кожен осла свого, вернулись у город.
When the brothers saw this, they tore their clothing in despair. Then they loaded their donkeys again and returned to the city.
Увійшов же Юда й браттє його до Йосифа в будинок, він же був там, та й попадали перед ним на долївку.
Joseph was still in his palace when Judah and his brothers arrived, and they fell to the ground before him.
Каже ж їм Йосиф: Що се за дїло ви вдїяли? Хиба не відаєте, що нема такого ворожбита, як я?
“What have you done?” Joseph demanded. “Don’t you know that a man like me can predict the future?”
Каже ж Юда: Що відкажемо панові добродїєві мойму, що промовимо? Або чим оправдуватись нам? Бог ізнайшов кривду в рабів твоїх. Оце ж ми раби панові добродїєві нашому, і ми й він, у кого знайшлась чаша.
Judah answered, “Oh, my lord, what can we say to you? How can we explain this? How can we prove our innocence? God is punishing us for our sins. My lord, we have all returned to be your slaves — all of us, not just our brother who had your cup in his sack.”
І каже він: Таку річ не менї вчинити. Той, у кого знайшовся кубок, буде менї раб; ви ж ідїте до панотця вашого не зайняті в неволю.
“No,” Joseph said. “I would never do such a thing! Only the man who stole the cup will be my slave. The rest of you may go back to your father in peace.”
Приступивши ж до його Юда, каже: Благаю й молю тебе, пане добродїю, дозволь рабові твойму промовити слова в уші пана добродїя свого, і не прогнївись на раба твого; ти ж бо єси з Фараоном рівен.
Judah Speaks for His Brothers
Then Judah stepped forward and said, “Please, my lord, let your servant say just one word to you. Please, do not be angry with me, even though you are as powerful as Pharaoh himself.
Пане добродїю! Питав єси в рабів твоїх словами: чи маєте отця або брата?
“My lord, previously you asked us, your servants, ‘Do you have a father or a brother?’
І промовили ми панові добродїєві: Є в нас отець старенький і хлопя старощів його, а брат його вмер, він же один остався у матері своєї, і панотець улюбив його.
And we responded, ‘Yes, my lord, we have a father who is an old man, and his youngest son is a child of his old age. His full brother is dead, and he alone is left of his mother’s children, and his father loves him very much.’
Ти ж мовляв рабам твоїм: Приведїте до мене, щоб я споглянув на його.
“And you said to us, ‘Bring him here so I can see him with my own eyes.’
І відказали ми панові добродїєві: Неможлива річ хлопцеві покинути панотця свого; коли ж покинув би панотця свого, умер би.
But we said to you, ‘My lord, the boy cannot leave his father, for his father would die.’
Ти ж промовив єси до рабів твоїх: Як не прийде брат меньший ваш, більш не бачити мете лиця мого.
But you told us, ‘Unless your youngest brother comes with you, you will never see my face again.’
Сталося ж, як прийшли ми до раба твого, панотця нашого, повідали ми йому слова пана добродїя нашого.
“So we returned to your servant, our father, and told him what you had said.
Каже ж нам панотець наш: Ідїть, ізнов та купіте трохи збіжа.
Later, when he said, ‘Go back again and buy us more food,’
Ми ж відказали: Не можлива річ ійти! Коли ж брат наш меньший пійде з нами, пійдемо; бо шкода вбачати нам у вічі мужа громадського того, як брат наш меньший та не буде з нами.
we replied, ‘We can’t go unless you let our youngest brother go with us. We’ll never get to see the man’s face unless our youngest brother is with us.’
Каже ж раб твій, панотець наш, до нас: Ви знаєте, що двох уродила менї жена моя.
“Then my father said to us, ‘As you know, my wife had two sons,
І один пійшов од мене, і казав я: Певно розірвано його на шматтє, та й не бачив його й досї.
and one of them went away and never returned. Doubtless he was torn to pieces by some wild animal. I have never seen him since.
Коли ж оце візьмете й сього від мене, і станеться йому пригода, зведете старощі мої в смутку на той сьвіт.
Тим же то, як пійду я до раба твого, панотця мого, та хлопця не буде з нами? Душа ж бо його та звязана з душею малого,
“And now, my lord, I cannot go back to my father without the boy. Our father’s life is bound up in the boy’s life.
Так станеться таке, що як побачить, що нема хлопця з нами, то певно й раби твої зведуть сиве волоссє раба твого, панотця нашого, смутком в землю.
If he sees that the boy is not with us, our father will die. We, your servants, will indeed be responsible for sending that grieving, white-haired man to his grave.
Бо раб твій зробивсь порукою мойму панотцеві за хлопця, і ясив: Коли не приведу його до тебе, так нехай буду непрощений тобі до віку.
My lord, I guaranteed to my father that I would take care of the boy. I told him, ‘If I don’t bring him back to you, I will bear the blame forever.’
Тим же то буду тепереньки замість хлопця тобі рабом, а хлопець нехай іде з браттєм своїм.
“So please, my lord, let me stay here as a slave instead of the boy, and let the boy return with his brothers.