Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Синодальный перевод
І повелїв Йосиф старшому над господою його говорючи: Посповнюй людям торби пашнею, скільки винесуть, і повкладай кожному гроші в усьтє торби його зверху.
И приказал Иосиф начальнику дома своего, говоря: наполни мешки этих людей пищею, сколько они могут нести, и серебро каждого положи в отверстие мешка его,
А чашу мою срібну вложи в торбу меньшому і гроші його за пашню. І зроблено по слову Йосифовому.
а чашу мою, чашу серебряную, положи в отверстие мешка к младшему вместе с серебром за купленный им хлеб. И сделал тот по слову Иосифа, которое сказал он.
День заднився, людей одпущено, самих і ослят їх.
Утром, когда рассвело, эти люди были отпущены, они и ослы их.
Вийшовши вони з городу, не відойшли ще далеко, як повелїв Йосиф домозверхникові свойму: Гой! уставай, та вганяй слїдом за людьми; наздожени їх і скажи: Так се ви платите злом за добро?
Ещё не далеко отошли они от города, как Иосиф сказал начальнику дома своего: ступай, догоняй этих людей и, когда догонишь, скажи им: «для чего вы заплатили злом за добро?
Та ж се кубок, що пє з його пан мій; він же й ворожбу ворожить по йому. Зло вдїяли ви таке заподїявши.
Не та ли это чаша, из которой пьёт господин мой и он гадает на ней? Худо это вы сделали».
Вони ж йому: Про що говорить пан добродїй слова такі? Не таківські раби твої, не зроблять по слову сьому.
Они сказали ему: для чего господин наш говорит такие слова? Нет, рабы твои не сделают такого дела.
Ми ж тобі ті гроші, що познаходили в торбах у себе, вернули з Канаан землї: Як же б украли з дому в пана твого срібло чи золото?
Вот, серебро, найденное нами в отверстии мешков наших, мы обратно принесли тебе из земли Ханаанской: как же нам украсть из дома господина твоего серебро или золото?
У кого з рабів твоїх воно знайдеться, тому смерть, а ми будемо рабами панові нашому.
У кого из рабов твоих найдётся чаша, тому смерть, и мы будем рабами господину нашему.
Він же каже: Нехай же й се, як мовляли, так буде. У кого воно знайдеться, нехай буде мій раб, ви ж чисті будете.
Он сказал: хорошо; как вы сказали, так пусть и будет: у кого найдётся чаша, тот будет мне рабом, а вы будете не виноваты.
І метнулись, і скинув кожен торбу свою на землю, і розвязав кожен торбу свою.
Они поспешно спустили каждый свой мешок на землю и открыли каждый свой мешок.
І шукав, від старшого почавши, докіль дойшов до меньшого, та й знайшов чашу в торбі Беняминовій.
Он обыскал, начал со старшего и окончил младшим; и нашлась чаша в мешке Вениаминовом.
І пороздирали одїж свою, і навючивши кожен осла свого, вернулись у город.
И разодрали они одежды свои, и, возложив каждый на осла своего ношу, возвратились в город.
Увійшов же Юда й браттє його до Йосифа в будинок, він же був там, та й попадали перед ним на долївку.
И пришли Иуда и братья его в дом Иосифа, который был ещё дома, и пали пред ним на землю.
Каже ж їм Йосиф: Що се за дїло ви вдїяли? Хиба не відаєте, що нема такого ворожбита, як я?
Иосиф сказал им: что это вы сделали? разве вы не знали, что такой человек, как я, конечно, угадает?
Каже ж Юда: Що відкажемо панові добродїєві мойму, що промовимо? Або чим оправдуватись нам? Бог ізнайшов кривду в рабів твоїх. Оце ж ми раби панові добродїєві нашому, і ми й він, у кого знайшлась чаша.
Иуда сказал: что нам сказать господину нашему? что говорить? чем оправдываться? Бог нашёл неправду рабов твоих; вот, мы рабы господину нашему, и мы, и тот, в чьих руках нашлась чаша.
І каже він: Таку річ не менї вчинити. Той, у кого знайшовся кубок, буде менї раб; ви ж ідїте до панотця вашого не зайняті в неволю.
Но Иосиф сказал: нет, я этого не сделаю; тот, в чьих руках нашлась чаша, будет мне рабом, а вы пойдите с миром к отцу вашему.
Приступивши ж до його Юда, каже: Благаю й молю тебе, пане добродїю, дозволь рабові твойму промовити слова в уші пана добродїя свого, і не прогнївись на раба твого; ти ж бо єси з Фараоном рівен.
И подошёл Иуда к нему, и сказал: господин мой, позволь рабу твоему сказать слово в уши господина моего, и не прогневайся на раба твоего, ибо ты то же, что фараон.
Пане добродїю! Питав єси в рабів твоїх словами: чи маєте отця або брата?
Господин мой спрашивал рабов своих, говоря: «есть ли у вас отец или брат?»
І промовили ми панові добродїєві: Є в нас отець старенький і хлопя старощів його, а брат його вмер, він же один остався у матері своєї, і панотець улюбив його.
Мы сказали господину нашему, что у нас есть отец престарелый, и младший сын, сын старости, которого брат умер, а он остался один от матери своей, и отец любит его.
Ти ж мовляв рабам твоїм: Приведїте до мене, щоб я споглянув на його.
Ты же сказал рабам твоим: «приведите его ко мне, чтобы мне взглянуть на него».
І відказали ми панові добродїєві: Неможлива річ хлопцеві покинути панотця свого; коли ж покинув би панотця свого, умер би.
Мы сказали господину нашему: «отрок не может оставить отца своего, и если он оставит отца своего, то сей умрёт».
Ти ж промовив єси до рабів твоїх: Як не прийде брат меньший ваш, більш не бачити мете лиця мого.
Но ты сказал рабам твоим: «если не придёт с вами меньший брат ваш, то вы более не являйтесь ко мне на лицо».
Сталося ж, як прийшли ми до раба твого, панотця нашого, повідали ми йому слова пана добродїя нашого.
Когда мы пришли к рабу твоему, отцу нашему, то пересказали ему слова господина моего.
Каже ж нам панотець наш: Ідїть, ізнов та купіте трохи збіжа.
И сказал отец наш: «пойдите опять, купите нам немного пищи».
Ми ж відказали: Не можлива річ ійти! Коли ж брат наш меньший пійде з нами, пійдемо; бо шкода вбачати нам у вічі мужа громадського того, як брат наш меньший та не буде з нами.
Мы сказали: «нельзя нам идти; а если будет с нами меньший брат наш, то пойдём; потому что нельзя нам видеть лица того человека, если не будет с нами меньшого брата нашего».
Каже ж раб твій, панотець наш, до нас: Ви знаєте, що двох уродила менї жена моя.
И сказал нам раб твой, отец наш: «вы знаете, что жена моя родила мне двух сынов;
І один пійшов од мене, і казав я: Певно розірвано його на шматтє, та й не бачив його й досї.
один пошёл от меня, и я сказал: верно, он растерзан; и я не видал его доныне;
Коли ж оце візьмете й сього від мене, і станеться йому пригода, зведете старощі мої в смутку на той сьвіт.
если и сего возьмёте от глаз моих, и случится с ним несчастье, то сведёте вы седину мою с горестью во гроб».
Тим же то, як пійду я до раба твого, панотця мого, та хлопця не буде з нами? Душа ж бо його та звязана з душею малого,
Теперь если я приду к рабу твоему, отцу нашему, и не будет с нами отрока, с душою которого связана душа его,
Так станеться таке, що як побачить, що нема хлопця з нами, то певно й раби твої зведуть сиве волоссє раба твого, панотця нашого, смутком в землю.
то он, увидев, что нет отрока, умрёт; и сведут рабы твои седину раба твоего, отца нашего, с печалью во гроб.
Бо раб твій зробивсь порукою мойму панотцеві за хлопця, і ясив: Коли не приведу його до тебе, так нехай буду непрощений тобі до віку.
Притом я, раб твой, взялся отвечать за отрока отцу моему, сказав: «если не приведу его к тебе, то останусь я виновным пред отцом моим во все дни жизни».
Тим же то буду тепереньки замість хлопця тобі рабом, а хлопець нехай іде з браттєм своїм.
Итак, пусть я, раб твой, вместо отрока останусь рабом у господина моего, а отрок пусть идёт с братьями своими: