Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Синодальный перевод
І спогадав Бог Нояга і все живе і всяку скотину з ним у ковчезї, і навів Бог вітра на землю, і перестало дощувати.
И вспомнил Бог о Ное, и о всех зверях, и о всех скотах, бывших с ним в ковчеге; и навёл Бог ветер на землю, и воды остановились.
І позамикались жерела в безоднї і хляби небесні, і зупинився дощ із неба.
И закрылись источники бездны и окна небесные, и перестал дождь с неба.
І вертались води з землї без перестану, і як уплило сто і пятдесять день, стала вода посякати.
Вода же постепенно возвращалась с земли, и стала убывать вода по окончании ста пятидесяти дней.
І зупинився ковчег у сьомому місяцї, на сїмнайцятий день місяця, на горі Арарацькій.
И остановился ковчег в седьмом месяце, в семнадцатый день месяца, на горах Араратских.
І вбувало води більше та більше до десятого місяця, а в десятому місяцї на первий день місяця стало видко верхи по горах.
Вода постоянно убывала до десятого месяца; в первый день десятого месяца показались верхи гор.
І сталось по сорока днях, що відчинив Нояг вікно в ковчезї, що був зробив.
По прошествии сорока дней Ной открыл сделанное им окно ковчега
І випустив крука, і лїтав той сюди й сюди, закіль посякла вода на землї.
и выпустил ворона, который, вылетев, отлетал и прилетал, пока осушилась земля от воды.
Опісля випустив голубицю від себе, щоб довідатись, чи вода спала з земного виду.
Потом выпустил от себя голубя, чтобы видеть, сошла ли вода с лица земли,
Та не знайшла голубиця відпочинку нозї своїй, та й вернулась до його в ковчег: бо вода поняла вид усїєї землї. І простїг він руку тай узяв її до себе в ковчег.
но голубь не нашёл места покоя для ног своих и возвратился к нему в ковчег, ибо вода была ещё на поверхности всей земли; и он простёр руку свою, и взял его, и принял к себе в ковчег.
І пождав ще других сїм день, та ізнов послав голубицю з ковчега.
И помедлил ещё семь дней других и опять выпустил голубя из ковчега.
І прилетїла голубка надвечір до його, колиж се — оливний листок у неї в дзьобочку. І дознавсь Нояг, що вода уступила з виду земного.
Голубь возвратился к нему в вечернее время, и вот, свежий масличный лист во рту у него, и Ной узнал, что вода сошла с земли.
І зождав іще других сїм день, та й послав знов голубицю, і не вернулась уже до його тодї.
Он помедлил ещё семь дней других и выпустил голубя; и он уже не возвратился к нему.
І сталось у шістьсот первому роцї на первий день первого місяця, що посякла вода на землї. І зняв тодї Нояг кришу в ковчезї, і споглянув, аж се — вид земний уже сухий,
Шестьсот первого года жизни Ноевой к первому дню первого месяца иссякла вода на земле; и открыл Ной кровлю ковчега и посмотрел, и вот, обсохла поверхность земли.
А в другому місяцї на двайцять сьомий день місяця земля стужавіла.
И во втором месяце, к двадцать седьмому дню месяца, земля высохла.
Вийди з ковчега сам і жона твоя і сини твої, і жени синів твоїх з тобою.
выйди из ковчега ты и жена твоя, и сыновья твои, и жёны сынов твоих с тобою;
І всяку животину, що з тобою і всяке тїло від птаства і від скотини і з усякого лазючого поповза по землї повиводь із собою; і плодїтесь і намножуйтесь на землї.
выведи с собою всех животных, которые с тобою, от всякой плоти, из птиц, и скотов, и всех гадов, пресмыкающихся по земле: пусть разойдутся они по земле, и пусть плодятся и размножаются на земле.
І вийшов Нояг і сини його, і жінка його, і синів його жінки з ним.
И вышел Ной и сыновья его, и жена его, и жёны сынов его с ним;
Усяка животина, всяке лазюче поповза по кодлах своїх повиходило з ковчега.
все звери, и все гады, и все птицы, все движущееся по земле, по родам своим, вышли из ковчега.
І спорудив Нояг жертівника Господеві, і взяв з усякої чистої животини і з усякої чистої птицї та й принїс у всепаленнє на жертівник.
И устроил Ной жертвенник Господу; и взял из всякого скота чистого и из всех птиц чистых и принёс во всесожжение на жертвеннике.
І понюхав Господь любих пахощів, і рече: Не проклинати му вже більше землї за чоловіка; бо надих людського серця злющий з молодощів його; і не вигублювати му вже більш усього живого, як учинив.
И обонял Господь приятное благоухание, и сказал Господь в сердце Своём: не буду больше проклинать землю за человека, потому что помышление сердца человеческого — зло от юности его; и не буду больше поражать всего живущего, как Я сделал: