Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
І спогадав Бог Нояга і все живе і всяку скотину з ним у ковчезї, і навів Бог вітра на землю, і перестало дощувати.
Згадав Бог про Ноя, про всіх звірів і про всяку скотину, що були з ним у ковчезі, і навів Бог вітер на землю й води стали відпливати.
І позамикались жерела в безоднї і хляби небесні, і зупинився дощ із неба.
Джерела безодні й небесні загати замкнулись, і дощ із неба припинився.
І вертались води з землї без перестану, і як уплило сто і пятдесять день, стала вода посякати.
Води ж стали раз-у-раз із землі відступати, і як проминуло сто п'ятдесят днів, опали;
І зупинився ковчег у сьомому місяцї, на сїмнайцятий день місяця, на горі Арарацькій.
і сьомого місяця, сімнадцятого дня (місяця) ковчег осів на горах Арарату.
І вбувало води більше та більше до десятого місяця, а в десятому місяцї на первий день місяця стало видко верхи по горах.
А води опадали дедалі аж до десятого місяця, а першого дня десятого місяця стало видно верхів'я.
І сталось по сорока днях, що відчинив Нояг вікно в ковчезї, що був зробив.
По сорока днях відчинив Ной вікно, що його був зробив у ковчезі,
І випустив крука, і лїтав той сюди й сюди, закіль посякла вода на землї.
і випустив крука, і той літав туди й сюди, поки не висохли води на землі.
Опісля випустив голубицю від себе, щоб довідатись, чи вода спала з земного виду.
Тоді він випустив голуба, щоб побачити, чи опала вода з поверхні землі.
Та не знайшла голубиця відпочинку нозї своїй, та й вернулась до його в ковчег: бо вода поняла вид усїєї землї. І простїг він руку тай узяв її до себе в ковчег.
Та голуб не знайшов місця, де вчепитися ногами, і повернувся в ковчег до нього, бо води вкривали ще поверхню землі. Ной простягнув руку й узяв його до себе.
І пождав ще других сїм день, та ізнов послав голубицю з ковчега.
Ще сім днів почекав він і знову випустив голуба з ковчега.
І прилетїла голубка надвечір до його, колиж се — оливний листок у неї в дзьобочку. І дознавсь Нояг, що вода уступила з виду земного.
І повернувся голуб до нього надвечір із свіжозірваним оливковим листком у дзьобі, тож і довідався Ной, що води з землі відплили.
І зождав іще других сїм день, та й послав знов голубицю, і не вернулась уже до його тодї.
Тоді почекав він ще других сім днів і випустив голуба, та цей уже не повернувся до нього.
І сталось у шістьсот первому роцї на первий день первого місяця, що посякла вода на землї. І зняв тодї Нояг кришу в ковчезї, і споглянув, аж се — вид земний уже сухий,
На шістсот першім році свого віку, першого місяця, першого дня цього місяця, коли води висохли на землі, Ной зняв покрівлю з ковчега й глянув, — аж ось поверхня землі була суха,
А в другому місяцї на двайцять сьомий день місяця земля стужавіла.
а другого місяця двадцять сьомого дня земля ствердла.
Вийди з ковчега сам і жона твоя і сини твої, і жени синів твоїх з тобою.
"Вийди з ковчега, ти, твоя жінка, твої сини й жінки твоїх синів з тобою.
І всяку животину, що з тобою і всяке тїло від птаства і від скотини і з усякого лазючого поповза по землї повиводь із собою; і плодїтесь і намножуйтесь на землї.
Все живе, що з тобою, з усякого тіла, птаство, скотину, плазунів, що повзають по землі, виведи з собою: нехай кишать на землі, плодяться й розмножуються на землі."
І вийшов Нояг і сини його, і жінка його, і синів його жінки з ним.
І вийшов Ной із синами, з жінкою й з жінками своїх синів.
Усяка животина, всяке лазюче поповза по кодлах своїх повиходило з ковчега.
Усі звірі, всі плазуни, все птаство, усе, що рухається на землі, порода за породою, вийшло з ковчегу.
І спорудив Нояг жертівника Господеві, і взяв з усякої чистої животини і з усякої чистої птицї та й принїс у всепаленнє на жертівник.
Тоді Ной спорудив Господеві жертовник, узяв усякого роду чистих тварин і всякого роду чистих птахів і приніс усепалення на жертовнику.
І понюхав Господь любих пахощів, і рече: Не проклинати му вже більше землї за чоловіка; бо надих людського серця злющий з молодощів його; і не вигублювати му вже більш усього живого, як учинив.
Господь почув лагідний запах і сказав сам до себе: "Не проклинатиму вже більше землі через людину, бо помисли людського серця злі вже з молодощів, і не губитиму ніколи всього, що живе, як то я вчинив був.