Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

І послав Господь (пророка) Натана до Давида, й сей прийшов до його та й сказав йому: Було собі два чоловіки в одному городї, багатий й вбогий;

1

Nathan’s Parable and David’s Confession

Then the Lord sent Nathan to David. And he came to him, and said to him: “There were two men in one city, one rich and the other poor.

2

У багатого були вівцї й корови у великому множестві;

2

The rich man had exceedingly many flocks and herds.

3

В убогого ж не було нїчого, тільки одна ягничка, що він собі купив і згодував, та що росла в його разом з його дїтьми; з його хлїба їла вона, з його кубка пила, на його лонї спала й була йому, наче дочка.

3

But the poor man had nothing, except one little ewe lamb which he had bought and nourished; and it grew up together with him and with his children. It ate of his own food and drank from his own cup and lay in his bosom; and it was like a daughter to him.

4

Аж ось якось прийшов хтось одвідати багатого чоловіка, та й сей пожалував взяти з овечок або коров своїх, щоб наготовити гостеві, що прибув до його, а взяв ягничку в убогого чоловіка та й зготовив її тому, що одвідав його.

4

And a traveler came to the rich man, who refused to take from his own flock and from his own herd to prepare one for the wayfaring man who had come to him; but he took the poor man’s lamb and prepared it for the man who had come to him.”

5

І закипів Давид гнївом на того чоловіка та й каже Натанові: Так певно, як жив Господь, чоловік, що вкоїв таке, заслужив смерть;

5

So David’s anger was greatly aroused against the man, and he said to Nathan, “As the Lord lives, the man who has done this [a]shall surely die!

6

А за ягничку мусить вернути вчетверо, за те що вчинив такий учинок і не змилосердивсь!

6

And he shall restore fourfold for the lamb, because he did this thing and because he had no pity.”

7

І відказав Натан Давидові: Чоловік той — се ти сам! Тако глаголе Господь: Я, Бог Ізрайлїв, помазав тебе царем над Ізраїлем і рятував тебе з рук у Саула,

7

Then Nathan said to David, “You are the man! Thus says the Lord God of Israel: ‘I anointed you king over Israel, and I delivered you from the hand of Saul.

8

І передав тобі дом пана твого, й жени пана твого на твоє лоно, й передав тобі дом Ізрайлїв і Юдин, а коли б сього було з тебе мало, я дав би тобі ще й більш тим або сим робом.

8

I gave you your master’s house and your master’s wives into your keeping, and gave you the house of Israel and Judah. And if that had been too little, I also would have given you much more!

9

На що ж ти так змаловажив слово Господнє й вчинив те, що менї не до вподоби? Гетїя Урію вбив єси мечем, а жену його взяв єси за жінку собі, самого ж його вбив єси мечем Аммонїйським.

9

Why have you despised the commandment of the Lord, to do evil in His sight? You have killed Uriah the Hittite with the sword; you have taken his wife to be your wife, and have killed him with the sword of the people of Ammon.

10

Оце ж не відойде на віки меч від дому твого за те, що зневажив єси мене й одняв жену в Гетїя Урії, щоб вона була тобі жінкою.

10

Now therefore, the sword shall never depart from your house, because you have despised Me, and have taken the wife of Uriah the Hittite to be your wife.’

11

Тако глаголе Господь: Нашлю лиху годину на тебе з твого таки дому й відніму в тебе жен твоїх перед віччу в тебе та й передам їх иншому, щоб він перед лицем оцього сонця пригортавсь до жінок твоїх;

11

Thus says the Lord: ‘Behold, I will raise up adversity against you from your own house; and I will take your wives before your eyes and give them to your neighbor, and he shall lie with your wives in the sight of this sun.

12

Бо хоч ти се вчинив потай, то я мою грізьбу справджу перед усїм Ізраїлем і перед очима самого сонця!

12

For you did it secretly, but I will do this thing before all Israel, before the sun.’ ”

13

І промовив Давид Натанові: Провинив я Господеві гріхом. І відказав Натан Давидові: Й Господь прощає тобі гріх твій, ти не вмреш.

13

So David said to Nathan, “I have sinned against the Lord.”
And Nathan said to David, “The Lord also has put away your sin; you shall not die.

14

А що ти тим учинком подав ворогам Господнїм привід, його хулити, так син твій, що тобі народивсь, мусить умерти.

14

However, because by this deed you have given great occasion to the enemies of the Lord to blaspheme, the child also who is born to you shall surely die.”

15

І пійшов собі Натан додому. Господь же вдарив дитину, що її вродила Давидові жінка Уріїна, так що воно занедужало.

15

Then Nathan departed to his house.
The Death of David’s Son

And the Lord struck the child that Uriah’s wife bore to David, and it became ill.

16

І моливсь Давид Богу задля хлопятка, й постив, і на самотї лежав цїлу ніч долї.

16

David therefore pleaded with God for the child, and David fasted and went in and lay all night on the ground.

17

І ввійшли старші з дворян до його, благати його, щоб устав із землї, та він затявсь і не їв нїчого з ними.

17

So the elders of his house arose and went to him, to raise him up from the ground. But he would not, nor did he eat food with them.

18

І вмерла семого дня дитина. Та дворяне страхались ясувати йому, що дитина вмерла, бо думали: як воно ще було живе, він не слухав нашого розважаня; як же тепер сказати йому: дитинка вмерла! він може щось заподїяти собі?

18

Then on the seventh day it came to pass that the child died. And the servants of David were afraid to tell him that the child was dead. For they said, “Indeed, while the child was alive, we spoke to him, and he would not heed our voice. How can we tell him that the child is dead? He may do some harm!”

19

Давид же постеріг, що дворяне його перешептуються одно з одним, та й догадавсь, що дитина вмерла. І поспитав Давид у своїх дворян: Чи дитина вмерла? І відказали: Так, умерла.

19

When David saw that his servants were whispering, David perceived that the child was dead. Therefore David said to his servants, “Is the child dead?”
And they said, “He is dead.”

20

Тодї встав Давид із долївки, помився й намазався й перемінив одїж свою, й пійшов до Божого дому та й помолився; потім прийшов до дому й приказав дати собі їсти, й попоїв.

20

So David arose from the ground, washed and anointed himself, and changed his clothes; and he went into the house of the Lord and worshiped. Then he went to his own house; and when he requested, they set food before him, and he ate.

21

І питали в його дворяне: Що се в тебе за спосіб; що се значить: як дитя було ще живе, ти постив та плакав, а тепер, як дитина вмерла, ти встав і їв?

21

Then his servants said to him, “What is this that you have done? You fasted and wept for the child while he was alive, but when the child died, you arose and ate food.”

22

І відказав: Покіль іще дитина була жива, я постив і плакав, бо думав: Хто знає, може, Господь змилосердиться до мене, так що воно й жити ме.

22

And he said, “While the child was alive, I fasted and wept; for I said, ‘Who can tell whether [b]the Lord will be gracious to me, that the child may live?’

23

Тепер же воно вмерло, про що ж менї постити? Хиба ж його вернеш? Я пійду до його, воно ж не прийде вже до мене.

23

But now he is dead; why should I fast? Can I bring him back again? I shall go to him, but he shall not return to me.”

24

І розважав тодї Давид свою супругу Бетсабу, й ввійшов до неї та й пригорнувсь до неї. І вродила вона сина, й назвав його він Соломон, і Господь улюбив його;

24

Solomon Is Born

Then David comforted Bathsheba his wife, and went in to her and lay with her. So she bore a son, and he[c] called his name Solomon. Now the Lord loved him,

25

І передав його під догляд пророкові Натану, а сей назвав його Едидіа* по слову Господа.

25

and He sent word by the hand of Nathan the prophet: So [d]he called his name [e]Jedidiah, because of the Lord.

26

Йоаб же воював Раббу Амнонїйську й добував се царське місто.

26

Rabbah Is Captured

Now Joab fought against Rabbah of the people of Ammon, and took the royal city.

27

І послав Йоаб посланця до Давида сказати йому: Я воював Раббу й треба здобути Водяний Город:

27

And Joab sent messengers to David, and said, “I have fought against Rabbah, and I have taken the city’s water supply.

28

Так збирай до купи останок військового люду та й обляжи город і звоюй його, щоб не я звоював город і щоб моє ймя не вязалось із ним.

28

Now therefore, gather the rest of the people together and encamp against the city and take it, lest I take the city and it be called after my name.”

29

І зібрав Давид круг себе ввесь військовий люд, двинув проти Рабби, воював і впокорив її.

29

So David gathered all the people together and went to Rabbah, fought against it, and took it.

30

І взяв Давид вінець із голови царя їх, важив же він талант золота й на йому був дорогий камінь, і надїв його Давид собі на голову, та вивіз із города велике множество здобичі.

30

Then he took their king’s crown from his head. Its weight was a talent of gold, with precious stones. And it was set on David’s head. Also he brought out the [f]spoil of the city in great abundance.

31

А людей, що в йому були, повиводив і ставляв їх під пили, їздив по них кованими возами й переводив через цегольні печі. Так само чинив він і з другими городами Аммонїйськими. І вернувсь Давид з усїм народом у Ерусалим.

31

And he brought out the people who were in it, and put them to work with saws and iron picks and iron axes, and made them cross over to the brick works. So he did to all the cities of the people of Ammon. Then David and all the people returned to Jerusalem.

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

2 Самуїла 12

2 Samuel 12