Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
New Living Translation
І послав Господь (пророка) Натана до Давида, й сей прийшов до його та й сказав йому: Було собі два чоловіки в одному городї, багатий й вбогий;
Nathan Rebukes David
So the LORD sent Nathan the prophet to tell David this story: “There were two men in a certain town. One was rich, and one was poor.
So the LORD sent Nathan the prophet to tell David this story: “There were two men in a certain town. One was rich, and one was poor.
У багатого були вівцї й корови у великому множестві;
The rich man owned a great many sheep and cattle.
В убогого ж не було нїчого, тільки одна ягничка, що він собі купив і згодував, та що росла в його разом з його дїтьми; з його хлїба їла вона, з його кубка пила, на його лонї спала й була йому, наче дочка.
The poor man owned nothing but one little lamb he had bought. He raised that little lamb, and it grew up with his children. It ate from the man’s own plate and drank from his cup. He cuddled it in his arms like a baby daughter.
Аж ось якось прийшов хтось одвідати багатого чоловіка, та й сей пожалував взяти з овечок або коров своїх, щоб наготовити гостеві, що прибув до його, а взяв ягничку в убогого чоловіка та й зготовив її тому, що одвідав його.
One day a guest arrived at the home of the rich man. But instead of killing an animal from his own flock or herd, he took the poor man’s lamb and killed it and prepared it for his guest.”
І закипів Давид гнївом на того чоловіка та й каже Натанові: Так певно, як жив Господь, чоловік, що вкоїв таке, заслужив смерть;
David was furious. “As surely as the LORD lives,” he vowed, “any man who would do such a thing deserves to die!
А за ягничку мусить вернути вчетверо, за те що вчинив такий учинок і не змилосердивсь!
He must repay four lambs to the poor man for the one he stole and for having no pity.”
І відказав Натан Давидові: Чоловік той — се ти сам! Тако глаголе Господь: Я, Бог Ізрайлїв, помазав тебе царем над Ізраїлем і рятував тебе з рук у Саула,
Then Nathan said to David, “You are that man! The LORD, the God of Israel, says: I anointed you king of Israel and saved you from the power of Saul.
І передав тобі дом пана твого, й жени пана твого на твоє лоно, й передав тобі дом Ізрайлїв і Юдин, а коли б сього було з тебе мало, я дав би тобі ще й більш тим або сим робом.
I gave you your master’s house and his wives and the kingdoms of Israel and Judah. And if that had not been enough, I would have given you much, much more.
На що ж ти так змаловажив слово Господнє й вчинив те, що менї не до вподоби? Гетїя Урію вбив єси мечем, а жену його взяв єси за жінку собі, самого ж його вбив єси мечем Аммонїйським.
Why, then, have you despised the word of the LORD and done this horrible deed? For you have murdered Uriah the Hittite with the sword of the Ammonites and stolen his wife.
Оце ж не відойде на віки меч від дому твого за те, що зневажив єси мене й одняв жену в Гетїя Урії, щоб вона була тобі жінкою.
From this time on, your family will live by the sword because you have despised me by taking Uriah’s wife to be your own.
Тако глаголе Господь: Нашлю лиху годину на тебе з твого таки дому й відніму в тебе жен твоїх перед віччу в тебе та й передам їх иншому, щоб він перед лицем оцього сонця пригортавсь до жінок твоїх;
“This is what the LORD says: Because of what you have done, I will cause your own household to rebel against you. I will give your wives to another man before your very eyes, and he will go to bed with them in public view.
Бо хоч ти се вчинив потай, то я мою грізьбу справджу перед усїм Ізраїлем і перед очима самого сонця!
You did it secretly, but I will make this happen to you openly in the sight of all Israel.”
І промовив Давид Натанові: Провинив я Господеві гріхом. І відказав Натан Давидові: Й Господь прощає тобі гріх твій, ти не вмреш.
David Confesses His Guilt
Then David confessed to Nathan, “I have sinned against the LORD.”
Nathan replied, “Yes, but the LORD has forgiven you, and you won’t die for this sin.
А що ти тим учинком подав ворогам Господнїм привід, його хулити, так син твій, що тобі народивсь, мусить умерти.
І пійшов собі Натан додому. Господь же вдарив дитину, що її вродила Давидові жінка Уріїна, так що воно занедужало.
After Nathan returned to his home, the LORD sent a deadly illness to the child of David and Uriah’s wife.
І моливсь Давид Богу задля хлопятка, й постив, і на самотї лежав цїлу ніч долї.
David begged God to spare the child. He went without food and lay all night on the bare ground.
І ввійшли старші з дворян до його, благати його, щоб устав із землї, та він затявсь і не їв нїчого з ними.
The elders of his household pleaded with him to get up and eat with them, but he refused.
І вмерла семого дня дитина. Та дворяне страхались ясувати йому, що дитина вмерла, бо думали: як воно ще було живе, він не слухав нашого розважаня; як же тепер сказати йому: дитинка вмерла! він може щось заподїяти собі?
Then on the seventh day the child died. David’s advisers were afraid to tell him. “He wouldn’t listen to reason while the child was ill,” they said. “What drastic thing will he do when we tell him the child is dead?”
Давид же постеріг, що дворяне його перешептуються одно з одним, та й догадавсь, що дитина вмерла. І поспитав Давид у своїх дворян: Чи дитина вмерла? І відказали: Так, умерла.
When David saw them whispering, he realized what had happened. “Is the child dead?” he asked.
“Yes,” they replied, “he is dead.”
“Yes,” they replied, “he is dead.”
Тодї встав Давид із долївки, помився й намазався й перемінив одїж свою, й пійшов до Божого дому та й помолився; потім прийшов до дому й приказав дати собі їсти, й попоїв.
І питали в його дворяне: Що се в тебе за спосіб; що се значить: як дитя було ще живе, ти постив та плакав, а тепер, як дитина вмерла, ти встав і їв?
His advisers were amazed. “We don’t understand you,” they told him. “While the child was still living, you wept and refused to eat. But now that the child is dead, you have stopped your mourning and are eating again.”
І відказав: Покіль іще дитина була жива, я постив і плакав, бо думав: Хто знає, може, Господь змилосердиться до мене, так що воно й жити ме.
David replied, “I fasted and wept while the child was alive, for I said, ‘Perhaps the LORD will be gracious to me and let the child live.’
Тепер же воно вмерло, про що ж менї постити? Хиба ж його вернеш? Я пійду до його, воно ж не прийде вже до мене.
But why should I fast when he is dead? Can I bring him back again? I will go to him one day, but he cannot return to me.”
І розважав тодї Давид свою супругу Бетсабу, й ввійшов до неї та й пригорнувсь до неї. І вродила вона сина, й назвав його він Соломон, і Господь улюбив його;
І передав його під догляд пророкові Натану, а сей назвав його Едидіа* по слову Господа.
Йоаб же воював Раббу Амнонїйську й добував се царське місто.
І послав Йоаб посланця до Давида сказати йому: Я воював Раббу й треба здобути Водяний Город:
Так збирай до купи останок військового люду та й обляжи город і звоюй його, щоб не я звоював город і щоб моє ймя не вязалось із ним.
Now bring the rest of the army and capture the city. Otherwise, I will capture it and get credit for the victory.”
І зібрав Давид круг себе ввесь військовий люд, двинув проти Рабби, воював і впокорив її.
So David gathered the rest of the army and went to Rabbah, and he fought against it and captured it.
І взяв Давид вінець із голови царя їх, важив же він талант золота й на йому був дорогий камінь, і надїв його Давид собі на голову, та вивіз із города велике множество здобичі.
А людей, що в йому були, повиводив і ставляв їх під пили, їздив по них кованими возами й переводив через цегольні печі. Так само чинив він і з другими городами Аммонїйськими. І вернувсь Давид з усїм народом у Ерусалим.