Переклад Куліша та Пулюя

New Living Translation

Як же постеріг Йоаб, син Саруї, що цареве серце звернулось до Абессалома,

Joab Arranges for Absalom’s Return

Joab realized how much the king longed to see Absalom.

Послав Йоаб у Текою, звелїв покликати звідти мудру молодицю та й каже їй: Зробись, наче б ти була в смутку, й надїнь жалібну одежину, ненамащуйся олїєю й повертайся так, нїби ти вже давно побиваєшся по мертвому;

2

So he sent for a woman from Tekoa who had a reputation for great wisdom. He said to her, “Pretend you are in mourning; wear mourning clothes and don’t put on lotions.a Act like a woman who has been mourning for the dead for a long time.

3

І йди до царя й промов до його так і так. І вложив їй Йоаб ув уста, що має говорити.

3

Then go to the king and tell him the story I am about to tell you.” Then Joab told her what to say.

4

Молодиця з Текої прийшла перед царя, припала, кланяючись, лицем до землї, та й каже: Поможи менї, царю, ой ратуй мене!

4

When the woman from Tekoa approachedb the king, she bowed with her face to the ground in deep respect and cried out, “O king! Help me!”

5

І спитав її царь: Що тобі? Відказує вона: Ох, я вдовиця, мій чоловік помер;

5

“What’s the trouble?” the king asked.
“Alas, I am a widow!” she replied. “My husband is dead.

6

У служебки ж твоєї та було два сини; й посварились вони один з одним на полі, а не буо при тому нїкого, щоб їх розвести; от і кинувсь один на свого брата та й убив його.

6

My two sons had a fight out in the field. And since no one was there to stop it, one of them was killed.

7

І се вся рідня піднялась проти твоєї служебки та й домагаєсь: Видай нам братогубника, ми вбємо його за братню душу, що він згубив, і наслїдника його викоренимо! Так вони завзялись ізгасити й останню искорку, що менї зісталась, щоб мойму чоловікові нї ймення нї потомків на землї не зоставити.

7

Now the rest of the family is demanding, ‘Let us have your son. We will execute him for murdering his brother. He doesn’t deserve to inherit his family’s property.’ They want to extinguish the only coal I have left, and my husband’s name and family will disappear from the face of the earth.”

8

І відказав царь молодицї: Йди в супокою до дому, я прикажу, що треба.

8

“Leave it to me,” the king told her. “Go home, and I’ll see to it that no one touches him.”

9

Молодиця ж із Текої каже цареві: На менї, мій царю й пане, лежати ме вина й на моїй родинї, царь же й престол його буде неповинний.

9

“Oh, thank you, my lord the king,” the woman from Tekoa replied. “If you are criticized for helping me, let the blame fall on me and on my father’s house, and let the king and his throne be innocent.”

10

І відказав царь: Того, хто буде противен тобі, приведи перед мене, він більше не торкне тебе.

10

“If anyone objects,” the king said, “bring him to me. I can assure you he will never harm you again!”

11

Вона ж йому: Нехай царь, про Господа, Бога свого, памятає, щоб кровопомстників не прибувало ще більш і не погубили сина мого. А він їй: Як певно, що Бог жив, нї волосина в сина твого не впаде з голови!

11

Then she said, “Please swear to me by the LORD your God that you won’t let anyone take vengeance against my son. I want no more bloodshed.”
“As surely as the LORD lives,” he replied, “not a hair on your son’s head will be disturbed!”

12

Тодї молодиця: Дозволь же твоїй служебцї промовити мойму цареві й панові ще слово! І відказав: промов.

12

“Please allow me to ask one more thing of my lord the king,” she said.
“Go ahead and speak,” he responded.

13

І каже молодиця: Чого в тебе таке на умі проти люду Божого? Вирекши царь такий вирок, обвиноватив сам себе, бо свого вигнанника не кличе царь назад.

13

She replied, “Why don’t you do as much for the people of God as you have promised to do for me? You have convicted yourself in making this decision, because you have refused to bring home your own banished son.

14

Ми ж мусимо померти й будемо як та вода, що вилито на землю, нїхто бо її не візьме назад, а Бог не бажає погубити душу, й мислить, як би не відкинути від себе й того, що його відкинули.

14

All of us must die eventually. Our lives are like water spilled out on the ground, which cannot be gathered up again. But God does not just sweep life away; instead, he devises ways to bring us back when we have been separated from him.

15

Тепер же я прийшла, сказати мойму цареві й панові се слово, тому що люде завдали менї страху; от служебка твоя й думає: поставлю я се перед царем, може царь уволить волю раби своєї;

15

“I have come to plead with my lord the king because people have threatened me. I said to myself, ‘Perhaps the king will listen to me

16

І певно, що царь вислухає й визволить рабу свою з людських рук, що задумали мене й сина мого заразом із наслїддя Божого викоренити.

16

and rescue us from those who would cut us off from the inheritancec God has given us.

17

Тим раба твоя подумала: Слово мого царя й пана заспокоїть мене, бо мій царь і пан рівня ангелові Божому, бо він і добре й ледаче вислуховує; й нехай Господь, Бог твій, буде з тобою!

17

Yes, my lord the king will give us peace of mind again.’ I know that you are like an angel of God in discerning good from evil. May the LORD your God be with you.”

18

І озвався царь і рече до молодицї: Не втаюй від мене того, про що в тебе поспитаю. І відказала молодиця: Нехай тільки промовить мій царь і пан.

18

“I must know one thing,” the king replied, “and tell me the truth.”
“Yes, my lord the king,” she responded.

19

І питає Давид: Чи не Йоаба рука з тобою в цїй справі? І відказала молодиця: Так певно, як ти жив, мій царю й пане; неможливо звернути нї праворуч, нї лїворуч із того, що промовив царь мій й пан; так, се твій слуга Йоаб дав менї наказ і він усї ті слова вложив в уста рабі твоїй.

19

“Did Joab put you up to this?”
And the woman replied, “My lord the king, how can I deny it? Nobody can hide anything from you. Yes, Joab sent me and told me what to say.

20

Щоб прикладом дати речі таке лице, навчив мене слуга твій Йоаб; та мій пан такий мудрий як Божий ангел, і знає все, що на землї.

20

He did it to place the matter before you in a different light. But you are as wise as an angel of God, and you understand everything that happens among us!”

21

І рече царь Йоабові: Нехай буде по твоєму! Йди ж та поклич назад молодика Абессалома до дому.

21

So the king sent for Joab and told him, “All right, go and bring back the young man Absalom.”

22

І впав Йоаб ниць на землю, благословляючи царя, й каже: Тепер знає твій раб, що царь і пан мій милостивий до мене, бо царь уволив волю раба свого.

22

Joab bowed with his face to the ground in deep respect and said, “At last I know that I have gained your approval, my lord the king, for you have granted me this request!”

23

І пустивсь Йоаб у дорогу в Гессур і привів Абессалома назад у Ерусалим.

23

Then Joab went to Geshur and brought Absalom back to Jerusalem.

24

Царь же заявив: Нехай собі вертається в господу, менї ж на очі не попадається. І вернувсь Абессалом у господу й не показувавсь на очі цареві.

24

But the king gave this order: “Absalom may go to his own house, but he must never come into my presence.” So Absalom did not see the king.

25

Такого вродливого, як Абессалом не було в усьому Ізраїлї та й такого вихвалюваного як він: від пяти до тїмя на голові не було на ньому хиби.

25

Absalom Reconciled to David

Now Absalom was praised as the most handsome man in all Israel. He was flawless from head to foot.

26

Як він стриг на голові волоссє, а стригся він що року, бо волосся в його було стільки, що йому було важко, то волоссє з голови його важило двістї секлів по царській вазї.

26

He cut his hair only once a year, and then only because it was so heavy. When he weighed it out, it came to five pounds!d

27

Було ж ув Абессалома три сини й одна дочка, на ймя Тамара, вона була женщина вельми вродлива.

27

He had three sons and one daughter. His daughter’s name was Tamar, and she was very beautiful.

28

Оце же Абессалом жив у Ерусалимі два роки, не показуючись на очі цареві.

28

Absalom lived in Jerusalem for two years, but he never got to see the king.

29

Тодї ж послав Абессалом покликати Йоаба, щоб його до царя послати, та Йоаб затявсь прийти. І послав він удруге, але він не схотїв прийти.

29

Then Absalom sent for Joab to ask him to intercede for him, but Joab refused to come. Absalom sent for him a second time, but again Joab refused to come.

30

І каже він кметям своїм: Дивітесь, оце Йоабове поле межує з моїм, і вродив у його ячмінь; ійдїте й пустїть його пожаром. І пустили Абессаломові слуги поле пожаром.

30

So Absalom said to his servants, “Go and set fire to Joab’s barley field, the field next to mine.” So they set his field on fire, as Absalom had commanded.

31

Піднявсь тодї Йоаб, прийшов до Абессалома в господу й питає: Чому твої кметї пустили на пожар моє поле?

31

Then Joab came to Absalom at his house and demanded, “Why did your servants set my field on fire?”

32

І відказав Абессалом Йоабові: Я ж посилав по тебе кажучи: прийди сюди; я пошлю тебе до царя сказати: за чим я вернувсь із Гессуру? Лучче було б менї пробувати там і далїй. Я хочу побачити лице царя. Коли я винуватий, то вбий мене.

32

And Absalom replied, “Because I wanted you to ask the king why he brought me back from Geshur if he didn’t intend to see me. I might as well have stayed there. Let me see the king; if he finds me guilty of anything, then let him kill me.”

33

От і пійшов Йоаб до царя й сказав йому се, й він звелїв кликнути Абессалома. І прийшов той перед царя й кинувсь перед царем ниць на землю. І поцїлував царь Абессалома.

33

So Joab told the king what Absalom had said. Then at last David summoned Absalom, who came and bowed low before the king, and the king kissed him.

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

New Living Translation

2 Самуїла 14

2 Samuel 14