Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
За Давидового царювання був в землї голод через три годи, рік за роком. І питав Давид Господа. І відказав Господь: Се через Саула та його дом кровожадний, бо він вигубив Габаонїїв.
У період царювання Давида було три роки голоду, рік за роком. І Давид шукав Господнього обличчя. І сказав Господь: Неправда на Саулі та на його домі через його криваві вбивства, якими вчинив розправу над ґаваонцями!
Тодї прикликав царь Габаонїїв і говорив з ними. Габаонїї же не були з синів Ізрайлевих, а були останком з Аморїїв; а Ізрайлитяне були їм заклялись*; та Саул хотїв повигублювати їх, нїби з ревности про Ізрайлитян та Юдеїв.
Тож цар Давид покликав ґаваонців і переговорив з ними. А ґаваонці не є синами Ізраїля, оскільки вони є з останку Аморея, та сини Ізраїля поклялися їм. Саул же шукав приводу побити їх, коли він ревнував за синами Ізраїля і Юди.
От і питає Давид Габаонїїв: Що б менї вчинити вам і чим приєднати б вас, щоб ви благословили наслїддє Господнє?
І промовив Давид до ґаваонців: Що вчиню вам і чим надолужу, щоб ви поблагословили Господню спадщину?
І відказали Габаонїї: Не вимагаємо від Саула й дому його нї срібла, нї золота, та й не хочемо, щоб кого в Ізраїлї страчено. А він сказав їм: Чого ж ви допевняєтесь, щоб я вам учинив?
А ґаваонці йому сказали: Немає нам діла до срібла і золота із Саулом і з його домом, і немає нам чоловіка, щоб убити в Ізраїлі! Та він сказав: Що ви скажете, те вчиню вам!
І кажуть вони цареві: Того чоловіка, що вичеркував нас, хочемо так вигубити, щоб не було з роду його нїкого по всему займищу Ізрайлевому;
І вони відповіли цареві: Чоловік, який вибив би нас і переслідував нас, який задумав вигубити нас, вигубимо його, щоб не було його в усій околиці Ізраїля.
З його потомків нехай видадуть нам сїм чоловіка, щоб ми повішали їх перед Господом в Гиві Саула, вибраного Господом. І відказав царь: Видам їх.
Хай буде нам дано сім мужів з його синів, і повісимо їх на сонці перед Господом у Ґаваоні Саула, як вибраних Господу. І сказав цар: Я дам!
Пощадив однак же царь Мемфівостея, сина Йонатанового Сауленкового, задля побратимства, що вони заприсягли перед Господом, Давид і Йонатан, син Саулів.
Та цар пощадив Мемфівостея, сина Йонатана, сина Саула, через Господню клятву, яка була між ними, між Давидом і між Йонатаном, сином Саула.
За те взяв царь обох синів Рицпиних, дочки Айєвої, що вона вродила Саулові, Армона й Мемфівостея, й пятьох синів від Саулової дочки Мероби, що їх породила Адріелеві Берзеллїєнкові, з Мехоли.
І взяв цар двох синів Ресфи, дочки Аї, яких вона народила Саулові, Ермонія та Мемфівостея, і п’ять синів Міхоли, дочки Саула, яких народила Есріїлові, синові Верзеллія, моулатійця.
І віддав їх в руки Габаонїям, а вони повісили їх перед Господом на горі. І погибли всї семеро вкупі; а погибли вони у перві днї в жнива, коли розпочинались жнива ячмінні.
І він видав їх у руку ґаваонців, і вони повісили їх на сонці на горі перед Господом, і цих сім полягли разом. І вони померли в дні жнив, у перші дні на початку жнив ячменю.
Рицпа ж, дочка Айєва, узяла шерстяну верету й розстелила на тій горі, й пильнувала тїл від почину жнив, аж докіль дощ із неба поливсь на їх, і не допускала, рушати їх птаству піднебесному в день, а польовому зьвірю в ночі.
І взяла Ресфа, дочка Аї, мішок, і прикріпила його до скелі на початку жнив ячменю, аж доки не випала на них вода з неба, і не давала птахам неба вдень і звірам поля вночі спочити на них.
І донесено Давидові, що вдїяла Саулова наліжниця Рицпа, дочка Айєва.
А Давидові сповістили, що вчинила Ресфа, дочка Аї, наложниця Саула. (І вони ослабли, і захопив їх Дан, син Йои, з нащадків велетнів).
І пійшов Давид і забрав костї Саула й костї Йонатана від городян Явиських в Галаадї, що взяли їх були тайком з майдану в Бет-Санї, де їх повішали були Филистії тодї, як побили Саула на Гелбуї.
А Давид пішов і взяв кості Саула та кості Йонатана, його сина, у мужів синів Явіса ґалаадського, які викрали їх зі стіни Ветсана, бо поклали їх там филистимці в день, коли филистимці розгромили Саула в Ґелвуї.
І перенїс він костї Саулові й костї сина його Йонатана звідти; тодї позбірали й костї повішених,
Він виніс кості Саула звідти і кості Йонатана, його сина, і зібрав кості повішаних.
Та й поховали костї Саулові й сина його Йонатана й костї повішених, у займищі Беняминовому, у Зелї, в отецькому Кисовому гробі. Так сповнено все, що приказав царь, і з того часу змилосердивсь Господь над землею.
І поховали кості Саула і кості Йонатана, його сина, і кості повішаних у землі Веніаміна на схилі гори в гробниці Кіса, його батька, і вчинили все, що цар заповів. Після цього Бог вислухав землю.
І загорілась ізнов війна між Филистіями й Ізраїлем. І Давид виступив на війну проти Филистіїв із військом своїм, і воювали з Филистіями, й Давид утомився.
І була ще війна филистимців з Ізраїлем. І пішов Давид та його слуги з ним, і воювали з филистимцями, і Давид ослаб.
Тодї задумав Есвій, один із потомків Рефаїма, такий, що спис його важив триста секлів мідї, й підперезаний був новим мечем, убити Давида.
Тож Єсвій, який був із нащадків Рафи (вага його списа — триста сиклів ваги міді, а при поясі він мав булаву) мав намір розгромити Давида,
Та врятував Давида Абесса Саруєнко та й положив Филистія мертвим. Тодї поклялись Давидові люде словами: Не виступиш ти з нами більш на війну, щоб не згасло сьвітло Ізрайлеве.
та Давидові допоміг Авеста, син Саруї. Він побив филистимця і вбив його. Тоді мужі Давида поклялися, кажучи: Не вийдеш більше з нами на війну, щоб не погас світильник Ізраїля!
Потім була ще раз війна з Филистіями в Гобі. Тодї положив мерцем Хушатїй Собохай-Сафута, що також був з потомків велетенських.
Після цього була ще війна в Ґеті з филистимцями. Тоді Севоха, астатотця, побив Сефа, який з нащадків Рафа.
І довелось іще раз воювати Филистіїв під Гобом; того разу вбив Елханан, син Ягаре-Оргима, з Бетлеєма, Голїята з Гету, що в його ратовище було завтовшки з ткацький вал.
І була війна в Ґові з филистимцями. Елеанан, син Аріорґіма, вифлеємець, побив Голіафа, ґеттейця, а ратище його списа, як ткацький валок.
А як дойшло раз до війни під Гетом, знайшовсь там один рослий чоловяга, що мав на руках і на ногах по шість пучок*, всїх двайцять і чотири. Сей походив також з велетенського роду.
І була ще війна в Ґеті. І був чоловік Мадон, шість пальців на його руці та шість пальців на його нозі, кількість усіх — двадцять чотири; він народився від Рафи.
Як же почав він раз насьміхатись із Ізрайлитян, то його вбив Йонатан, син Давидового брата Сафая.
Він ганьбив Ізраїля, та його побив Йонатан, син Семея, брата Давида.