Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
New American Standard Bible
І тяглась довго незгода між домом Сауловим і домом Давидовим; та Давид усе більш та більш убивавсь у потугу, дом же Саулів усе слабшав.
The House of David Strengthened
Now there was a long war between the house of Saul and the house of David; and David grew steadily stronger, but the house of Saul grew weaker continually.
Now there was a long war between the house of Saul and the house of David; and David grew steadily stronger, but the house of Saul grew weaker continually.
І народились Давидові сини в Гебронї: перворідень його був Амнон від Ахиноами з Езрееля;
Sons were born to David at Hebron: his firstborn was Amnon, by Ahinoam the Jezreelitess;
А другий Далуя від Абигеї, жінки Кармелїя Набала; третий Авессалом, син Маахи, дочки царя Талмая Гессурського;
and his second, Chileab, by Abigail the widow of Nabal the Carmelite; and the third, Absalom the son of Maacah, the daughter of Talmai, king of Geshur;
Четвертий Адонїя, син Аггити; пятий Сафатія, син Авитали;
and the fourth, Adonijah the son of Haggith; and the fifth, Shephatiah the son of Abital;
Шестий Етераам, від жони Давидової Егли. Сї породились Давидові в Гебронї.
and the sixth, Ithream, by David’s wife Eglah. These were born to David at Hebron.
Покіль тяглась незгода між домом Сауловим і домом Давидовим, стояв Абенир твердо за дом Саулів.
Abner Joins David
It came about while there was war between the house of Saul and the house of David that Abner was making himself strong in the house of Saul.
У Саула ж та була наложниця на імя Рицпа, дочка Айя. І поспитав ув Абенира Саулів син Евостей: Чому ввійшов єси до наложницї панотця мого?
Now Saul had a concubine whose name was Rizpah, the daughter of Aiah; and Ish-bosheth said to Abner, “Why have you gone in to my father’s concubine?”
За се питаннє розсердивсь Абенир вельми, та й каже: Хиба ж я песя голова? Воюючи проти Юди вчинив я милосердє домові Саула, батька твого, ріднї його й приятелям його й не віддав тебе Давидові в руки, а ти дорікаєш оце менї за жінку!
Then Abner was very angry over the words of Ish-bosheth and said, “Am I a dog’s head that belongs to Judah? Today I show kindness to the house of Saul your father, to his brothers and to his friends, and have not delivered you into the hands of David; and yet today you charge me with a guilt concerning the woman.
Нехай удїє Господь Абенирові сяк і так — як поклявся Давидові Господь, те я й учиню йому:
“May God do so to Abner, and more also, if as the LORD has sworn to David, I do not accomplish this for him,
Одійму царство домові Сауловому, та й поставлю престол Давидові над Ізраїлем й над Юдою від Дана аж до Берсабії.
to transfer the kingdom from the house of Saul and to establish the throne of David over Israel and over Judah, from Dan even to Beersheba.”
І не зваживсь Евостей відказати нї слова Абенирові, бо боявсь його.
And he could no longer answer Abner a word, because he was afraid of him.
От і шле Абенир посли до Давида в Геброн, сказати йому: Чия ж се земля? і дальше сказати: Вчини зо мною вмову, й рука моя буде з тобою й приверну до тебе всього Ізраїля.
Then Abner sent messengers to David in his place, saying, “Whose is the land? Make your covenant with me, and behold, my hand shall be with you to bring all Israel over to you.”
І відказав той: Добре, вчиню з тобою вмову, тільки вимагаю від тебе одного, от чого: не побачиш лиця мого, як не приведеш Саулової дочки Мелхоли, як сам прибудеш, щоб бачитись зо мною.
He said, “Good! I will make a covenant with you, but I demand one thing of you, namely, you shall not see my face unless you first bring Michal, Saul’s daughter, when you come to see me.”
І послав Давид посли ще й до Саулового сина Евостея з вимаганнєм: Оддай менї жону мою Мелхолу, що висватав я за сотню Филистійських передних шкірок.
So David sent messengers to Ish-bosheth, Saul’s son, saying, “Give me my wife Michal, to whom I was betrothed for a hundred foreskins of the Philistines.”
І послав Евостей, одняти її в її супруга Фалтія Лайшенка.
Ish-bosheth sent and took her from her husband, from Paltiel the son of Laish.
Супруг її проводжав її плачучи до Багуриму; та Абенир сказав йому: Ійди до дому! І вернувся він до дому.
But her husband went with her, weeping as he went, and followed her as far as Bahurim. Then Abner said to him, “Go, return.” So he returned.
Увійшов же Абенир у переговори з громадськими мужами в Ізраїлї й говорив: Давно вже ви бажали собі Давида царем;
Now Abner had consultation with the elders of Israel, saying, “In times past you were seeking for David to be king over you.
Вчинїте ж се тепер, обітував бо Давидові Господь: Рукою раба мого визволю я люд мій Ізраїля з рук Филистіїв і всїх ворогів його.
“Now then, do it! For the LORD has spoken of David, saying, ‘By the hand of My servant David I will save My people Israel from the hand of the Philistines and from the hand of all their enemies.’”
Так само промовляв Абенир і Беняминїям. І пустивсь Абенир в Геброн, щоб переказати Давидові все, чого бажав Ізраїль і ввесь рід Беняминів.
Abner also spoke in the hearing of Benjamin; and in addition Abner went to speak in the hearing of David in Hebron all that seemed good to Israel and to the whole house of Benjamin.
Як же прибув Абенир у товаристві двайцятьох мужів громадських до Давида в Геброн, справив Давид Абенирові й бувшим із ним бенкет.
Then Abner and twenty men with him came to David at Hebron. And David made a feast for Abner and the men who were with him.
І каже Абенир Давидові: Я виберусь і пійду та поскуплюю докупи ввесь Ізраїль, щоб учинили вмову з моїм паном, тодї ти будеш царем так широко, як схоче душа твоя. І відпустив Давид Абенира, й він відійшов з упокоєм у дорогу.
Abner said to David, “Let me arise and go and gather all Israel to my lord the king, that they may make a covenant with you, and that you may be king over all that your soul desires.” So David sent Abner away, and he went in peace.
Аж ось несподївано прийшли Давидові військові з Йоабом з одного походу додому й принесли велику здобич, тим часом як Абенира не було вже в Давида в Гебронї, сей бо одпустив його з упокоєм.
And behold, the servants of David and Joab came from a raid and brought much spoil with them; but Abner was not with David in Hebron, for he had sent him away, and he had gone in peace.
Як же вернувсь додому Йоаб із усїм військом, переказують Йоабові: Абенир Ниренко гостював у Давида, і він одспустив його з упокоєм.
When Joab and all the army that was with him arrived, they told Joab, saying, “Abner the son of Ner came to the king, and he has sent him away, and he has gone in peace.”
І прийшов Йоаб до царя й каже: Що ти вчинив? Оце гостював у тебе Абенир, на що ж ти відпустив його звідсї?
Then Joab came to the king and said, “What have you done? Behold, Abner came to you; why then have you sent him away and he is already gone?
Хиба тобі не в догад, що Абенир Ниренко приходив, щоб тебе перехитрити й взнати виходи й входи твої, та розвідати все, що ти чиниш.
“You know Abner the son of Ner, that he came to deceive you and to learn of your going out and coming in and to find out all that you are doing.”
І вийшовши Йоаб від Давида, послав гонцїв за Абениром, і завернули його від криницї Сири, а Давид про се й не знав.
Joab Murders Abner
When Joab came out from David, he sent messengers after Abner, and they brought him back from the well of Sirah; but David did not know it.
Як же вернувсь Абенир у Геброн, одвів його Йоаб на бік у середину воріт, нїби на те, щоб із ним тайно поговорити, й тут кольнув його в живіт. І вмер Абенир за кров Асаїла, брата Йоабового.
So when Abner returned to Hebron, Joab took him aside into the middle of the gate to speak with him privately, and there he struck him in the belly so that he died on account of the blood of Asahel his brother.
Як же сказано про се Давидові, то він заговорив: Не винен я й царство моє перед Господом за кров Абенира Ниренка;
Afterward when David heard it, he said, “I and my kingdom are innocent before the LORD forever of the blood of Abner the son of Ner.
Нехай вона впаде на голову Йоабову і всю родину батька його, й нехай у родинї в його не переводяться нїколи такі, що недугують течивом або проказою, такі, що ходять на деревяній нозї, що падають од меча або седять без хлїба!
“May it fall on the head of Joab and on all his father’s house; and may there not fail from the house of Joab one who has a discharge, or who is a leper, or who takes hold of a distaff, or who falls by the sword, or who lacks bread.”
Йоаб же й брат його Авесса стратили Абенира за те, що вбив їх брата Асаїла в бою під Габаоном.
So Joab and Abishai his brother killed Abner because he had put their brother Asahel to death in the battle at Gibeon.
І повелїв Давид Йоабові й усїм прибічникам його: Пороздирайте одежу на собі й йдїте голосючи перед Абениром. Та й царь Давид ійшов за марами.
David Mourns Abner
Then David said to Joab and to all the people who were with him, “Tear your clothes and gird on sackcloth and lament before Abner.” And King David walked behind the bier.
І як поховали Абенира в Гебронї, то плакав Давид над гробом Абенировим у голос і плакав так само ввесь люд.
Thus they buried Abner in Hebron; and the king lifted up his voice and wept at the grave of Abner, and all the people wept.
І оплакуючи Абенира та нарікаючи, промовляв він: Чи то ж смерттю підляки вмірати було Абенирові?
The king chanted a lament for Abner and said,
“Should Abner die as a fool dies?
“Should Abner die as a fool dies?
Руки тобі не звязано, ноги тобі не сковано, й поляг ти, як полягають хиба від розбійників. І плакав по йому ще більш увесь люд.
“Your hands were not bound, nor your feet put in fetters;
As one falls before the wicked, you have fallen.”
And all the people wept again over him.
As one falls before the wicked, you have fallen.”
And all the people wept again over him.
Ще був ясний день, як прийшов люд силувати Давида, щоб чого небудь попоїв. Давид же заклявсь: Щоб менї Господь те й те вдїяв та ще й причинив, коли їсти му хлїб або що небудь, покіль зайде сонце!
Then all the people came to persuade David to eat bread while it was still day; but David vowed, saying, “May God do so to me, and more also, if I taste bread or anything else before the sun goes down.”
Як довідавсь про се ввесь народ, то вподобав собі вельми, та й усе також, що царь чинив, подобалось людові.
Now all the people took note of it, and it pleased them, just as everything the king did pleased all the people.
І впевнився люд і ввесь Ізраїль того дня, що вбито Абенира Ниренка не по царському наказові.
So all the people and all Israel understood that day that it had not been the will of the king to put Abner the son of Ner to death.
І сказав царь прибічникам своїм: Чи знаєте, що того дня полїг воєначальник і великий муж ув Ізраїлї?
Then the king said to his servants, “Do you not know that a prince and a great man has fallen this day in Israel?
Я ж іще слабий, хоч і помазано мене на царство; тим часом сї люде, сини Саруїні, переважують мене; нехай же Господь одплатить по заслузї тому, хто чинить ледарство!
“I am weak today, though anointed king; and these men the sons of Zeruiah are too difficult for me. May the LORD repay the evildoer according to his evil.”