Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (2 Самуїла 2) | (2 Самуїла 4) →

Переклад Куліша та Пулюя

Новый русский перевод

  • І тяглась довго незгода між домом Сауловим і домом Давидовим; та Давид усе більш та більш убивавсь у потугу, дом же Саулів усе слабшав.
  • Между домом Саула и домом Давида шла продолжительная война. Давид становился все сильнее и сильнее, а дом Саула все слабее и слабее.
  • І народились Давидові сини в Гебронї: перворідень його був Амнон від Ахиноами з Езрееля;
  • В Хевроне у Давида родились сыновья. Его первенцем был Амнон, сын изреельтянки Ахиноамь;

  • А другий Далуя від Абигеї, жінки Кармелїя Набала; третий Авессалом, син Маахи, дочки царя Талмая Гессурського;
  • вторым был Килеаб, сын Авигайль, вдовы Навала из Кармила;
    третьим — Авессалом, сын Маахи, дочери гешурского царя Талмая;

  • Четвертий Адонїя, син Аггити; пятий Сафатія, син Авитали;
  • четвертым — Адония, сын Аггифы;
    пятым — Шефатия, сын Авиталы;

  • Шестий Етераам, від жони Давидової Егли. Сї породились Давидові в Гебронї.
  • шестым — Итреам, сын жены Давида Эглы.
    Они родились у Давида в Хевроне.

  • Покіль тяглась незгода між домом Сауловим і домом Давидовим, стояв Абенир твердо за дом Саулів.
  • Во время войны между домом Саула и домом Давида Авнер укреплял свое собственное положение в доме Саула.
  • У Саула ж та була наложниця на імя Рицпа, дочка Айя. І поспитав ув Абенира Саулів син Евостей: Чому ввійшов єси до наложницї панотця мого?
  • У Саула была наложница по имени Рицпа, дочь Айя. Иш-Бошет сказал Авнеру:
    — Почему ты спишь с наложницей моего отца?
  • За се питаннє розсердивсь Абенир вельми, та й каже: Хиба ж я песя голова? Воюючи проти Юди вчинив я милосердє домові Саула, батька твого, ріднї його й приятелям його й не віддав тебе Давидові в руки, а ти дорікаєш оце менї за жінку!
  • Авнер очень разгневался на слова Иш-Бошета и ответил:
    — Разве я — собачья голова, служащая на стороне Иудеи? Сегодня я верен дому твоего отца Саула и его семье и друзьям. Я не предал тебя Давиду. А ты сейчас обвиняешь меня в преступлении из-за этой женщины!
  • Нехай удїє Господь Абенирові сяк і так — як поклявся Давидові Господь, те я й учиню йому:
  • Так пусть же Бог сурово накажет8 Авнера, если я не сделаю для Давида того, о чем клялся ему Господь,
  • Одійму царство домові Сауловому, та й поставлю престол Давидові над Ізраїлем й над Юдою від Дана аж до Берсабії.
  • — не заберу царство у дома Саула и не поставлю престол Давида над Израилем и Иудеей от Дана до Вирсавии.
  • І не зваживсь Евостей відказати нї слова Абенирові, бо боявсь його.
  • Иш-Бошет не осмеливался далее говорить с Авнером, потому что испугался его.
  • От і шле Абенир посли до Давида в Геброн, сказати йому: Чия ж се земля? і дальше сказати: Вчини зо мною вмову, й рука моя буде з тобою й приверну до тебе всього Ізраїля.
  • Авнер отправил послов от своего лица сказать Давиду: «Чья эта земля? Заключи со мной союз, и я помогу тебе перетянуть на свою сторону весь Израиль».
  • І відказав той: Добре, вчиню з тобою вмову, тільки вимагаю від тебе одного, от чого: не побачиш лиця мого, як не приведеш Саулової дочки Мелхоли, як сам прибудеш, щоб бачитись зо мною.
  • Давид ответил:
    — Хорошо, я заключу с тобой союз. Но я требую от тебя одного: не приходи ко мне, если не приведешь с собой Михаль, дочь Саула, когда придешь увидеться со мной.
  • І послав Давид посли ще й до Саулового сина Евостея з вимаганнєм: Оддай менї жону мою Мелхолу, що висватав я за сотню Филистійських передних шкірок.
  • Затем Давид послал вестников к сыну Саула Иш-Бошету с требованием: «Дай мне мою жену Михаль, которую я взял себе за сто филистимских краеобрезаний».
  • І послав Евостей, одняти її в її супруга Фалтія Лайшенка.
  • Иш-Бошет отдал приказ, и ее забрали от ее мужа Фалтиила, сына Лаиша.
  • Супруг її проводжав її плачучи до Багуриму; та Абенир сказав йому: Ійди до дому! І вернувся він до дому.
  • Но ее муж пошел вслед и плакал, идя за ней, всю дорогу до Бахурима. Авнер сказал ему:
    — Ступай домой!
    И тот возвратился.
  • Увійшов же Абенир у переговори з громадськими мужами в Ізраїлї й говорив: Давно вже ви бажали собі Давида царем;
  • Авнер совещался со старейшинами Израиля и сказал:
    — Некогда вы хотели поставить Давида своим царем.
  • Вчинїте ж се тепер, обітував бо Давидові Господь: Рукою раба мого визволю я люд мій Ізраїля з рук Филистіїв і всїх ворогів його.
  • Теперь сделайте это! Ведь Господь обещал Давиду: «Через Моего слугу Давида Я избавлю Мой народ Израиль от руки филистимлян и от руки всех его врагов».
  • Так само промовляв Абенир і Беняминїям. І пустивсь Абенир в Геброн, щоб переказати Давидові все, чого бажав Ізраїль і ввесь рід Беняминів.
  • Еще Авнер говорил лично с вениамитянами. После этого он пошел в Хеврон рассказать Давиду все, что готовы были сделать Израиль и весь дом Вениамина.
  • Як же прибув Абенир у товаристві двайцятьох мужів громадських до Давида в Геброн, справив Давид Абенирові й бувшим із ним бенкет.
  • Когда Авнер, с которым было двадцать человек, пришел к Давиду в Хеврон, Давид устроил пир для него и для его людей.
  • І каже Абенир Давидові: Я виберусь і пійду та поскуплюю докупи ввесь Ізраїль, щоб учинили вмову з моїм паном, тодї ти будеш царем так широко, як схоче душа твоя. І відпустив Давид Абенира, й він відійшов з упокоєм у дорогу.
  • Авнер сказал Давиду:
    — Позволь мне немедленно отправиться и собрать весь Израиль к господину моему царю, чтобы они заключили с тобой союз, а ты стал править надо всем, чего желает твое сердце.
    Давид отпустил Авнера, и он ушел с миром.
  • Аж ось несподївано прийшли Давидові військові з Йоабом з одного походу додому й принесли велику здобич, тим часом як Абенира не було вже в Давида в Гебронї, сей бо одпустив його з упокоєм.
  • В это время люди Давида и Иоав вернулись из набега и принесли с собой богатую добычу. Но Авнера у Давида в Хевроне уже не было, потому что Давид9 отпустил его, и он ушел с миром.
  • Як же вернувсь додому Йоаб із усїм військом, переказують Йоабові: Абенир Ниренко гостював у Давида, і він одспустив його з упокоєм.
  • Когда пришли Иоав и с ним все воины, ему сказали, что Авнер, сын Нира, приходил к царю, царь отпустил его, и он ушел с миром.
  • І прийшов Йоаб до царя й каже: Що ти вчинив? Оце гостював у тебе Абенир, на що ж ти відпустив його звідсї?
  • Иоав пришел к царю и сказал:
    — Что ты сделал? Ведь к тебе приходил Авнер! Почему ты отпустил его? Теперь он ушел!
  • Хиба тобі не в догад, що Абенир Ниренко приходив, щоб тебе перехитрити й взнати виходи й входи твої, та розвідати все, що ти чиниш.
  • Ты же знаешь Авнера, сына Нира, — он приходил, чтобы обмануть тебя и выведать все, что ты делаешь и куда ты ходишь.
  • І вийшовши Йоаб від Давида, послав гонцїв за Абениром, і завернули його від криницї Сири, а Давид про се й не знав.
  • Иоав вышел от Давида, послал за Авнером вестников, и они вернули его от колодца Сира. Давид об этом не знал.
  • Як же вернувсь Абенир у Геброн, одвів його Йоаб на бік у середину воріт, нїби на те, щоб із ним тайно поговорити, й тут кольнув його в живіт. І вмер Абенир за кров Асаїла, брата Йоабового.
  • Когда Авнер вернулся в Хеврон, Иоав отвел его в сторону, в глубь ворот, словно для того, чтобы поговорить с ним наедине. И там, желая отомстить за кровь своего брата Асаила, Иоав поразил его в живот, и он умер.
  • Як же сказано про се Давидові, то він заговорив: Не винен я й царство моє перед Господом за кров Абенира Ниренка;
  • После этого Давид, услышав о случившемся, сказал:
    — Я и мое царство навеки неповинны перед Господом в крови Авнера, сына Нира.
  • Нехай вона впаде на голову Йоабову і всю родину батька його, й нехай у родинї в його не переводяться нїколи такі, що недугують течивом або проказою, такі, що ходять на деревяній нозї, що падають од меча або седять без хлїба!
  • Пусть его кровь падет на голову Иоава и на весь дом его отца! Пусть дом Иоава никогда не остается без больного с гноящейся язвой или прокаженного,10 или опирающегося на костыль, или падающего от меча, или нуждающегося в пище.
  • Йоаб же й брат його Авесса стратили Абенира за те, що вбив їх брата Асаїла в бою під Габаоном.
  • (Иоав и его брат Авишай убили Авнера потому, что он убил их брата Асаила в битве при Гаваоне.)
  • І повелїв Давид Йоабові й усїм прибічникам його: Пороздирайте одежу на собі й йдїте голосючи перед Абениром. Та й царь Давид ійшов за марами.
  • Затем Давид сказал Иоаву и всем людям, которые были с ним:
    — Разорвите свои одежды, оденьтесь в рубище и плачьте над Авнером.
    Царь Давид сам пошел за похоронными дрогами.
  • І як поховали Абенира в Гебронї, то плакав Давид над гробом Абенировим у голос і плакав так само ввесь люд.
  • Они похоронили Авнера в Хевроне, и царь громко плакал у могилы Авнера. Весь народ тоже плакал.
  • І оплакуючи Абенира та нарікаючи, промовляв він: Чи то ж смерттю підляки вмірати було Абенирові?
  • Царь оплакивал Авнера этой песней:

    «Разве должен был Авнер умереть подлой смертью?

  • Руки тобі не звязано, ноги тобі не сковано, й поляг ти, як полягають хиба від розбійників. І плакав по йому ще більш увесь люд.
  • Руки твои не были связаны,
    ноги твои не были скованы.
    Ты пал, как падают перед разбойниками».


    И весь народ заплакал над ним снова.
  • Ще був ясний день, як прийшов люд силувати Давида, щоб чого небудь попоїв. Давид же заклявсь: Щоб менї Господь те й те вдїяв та ще й причинив, коли їсти му хлїб або що небудь, покіль зайде сонце!
  • Затем все они пришли и убеждали Давида поесть, пока еще продолжался день, но Давид дал клятву, говоря:
    — Пусть Бог сурово накажет меня, если я поем хлеба или чего-нибудь еще прежде, чем зайдет солнце!
  • Як довідавсь про се ввесь народ, то вподобав собі вельми, та й усе також, що царь чинив, подобалось людові.
  • Весь народ заметил это и был этим доволен; да и все, что делал царь, нравилось всему народу.
  • І впевнився люд і ввесь Ізраїль того дня, що вбито Абенира Ниренка не по царському наказові.
  • Так в тот день весь народ и весь Израиль узнал, что царь не принимал никакого участия в убийстве Авнера, сына Нира.
  • І сказав царь прибічникам своїм: Чи знаєте, що того дня полїг воєначальник і великий муж ув Ізраїлї?
  • И царь сказал своим людям:
    — Разве вы не понимаете, что сегодня в Израиле пал вождь и великий человек?
  • Я ж іще слабий, хоч і помазано мене на царство; тим часом сї люде, сини Саруїні, переважують мене; нехай же Господь одплатить по заслузї тому, хто чинить ледарство!
  • И сегодня, хотя я и помазанный царь, я слаб, а эти сыновья Саруи для меня слишком сильны. Пусть Господь воздаст делающему злое по злобе его!

  • ← (2 Самуїла 2) | (2 Самуїла 4) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025