Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (1 Царів 1) | (1 Царів 3) →

Переклад Куліша та Пулюя

Новый русский перевод

  • Як же прийшла година, вмерти Давидові, заповів він синові свойму Соломонові, мовлячи:
  • Когда приблизился смертный час Давида, он дал своему сыну Соломону наставление.
  • Я йду оце в ту дорогу, що нею ввесь сьвіт ійти мусить, ти ж кріпися й покажи себе мужем.
  • — Я ухожу путем всей земли, — сказал он. — Будь тверд, будь мужествен
  • І пильнуй того, що вимагає Господь, Бог твій, від тебе: ходи путьми його й держи його встанови, заповідї, права і сьвідчення, як се написано в Мойсейовому законї, щоб бути тобі розважливим у всьому, що чинити меш, і всюди, куди обернешся;
  • и исполняй то, чего требует Господь, твой Бог. Следуй Его путями и исполняй Его установления и повеления, Его законы и предписания, как написано в Законе Моисея, чтобы тебе преуспеть во всем, что бы ты ни делал и куда бы ни шел,
  • Щоб Господь справдив слово своє, що прорік про мене, а воно таке: коли сини твої будуть вважати на свою путь, щоб ходити передо мною в правдї від усього серця й від усієї душі, то не перестануть потомки твої седїти на престолї Ізрайлевому.
  • и чтобы Господь исполнил Свое слово, которое Он сказал обо мне: «Если твои потомки будут следовать путями Господа и будут ходить предо Мной в истине от всего сердца и от всей души, то ты никогда не лишишься преемника на престоле Израиля».
  • Далїй же: знаєш сам, що вкоїв менї Йоаб Саруєнко, що він заподїяв двом гетьманам Ізрайлевим, Абенирові Ниренкові та Амессї Етеренкові, повбивавши їх серед миру, як би на війнї, та проливши, як на війнї, кров на пояс, що був на череслах у його, й на обуву, що мав на ногах своїх.
  • Далее, ты сам знаешь о том, что сделал мне Иоав, сын Саруи, что сделал он с двумя военачальниками Израиля — Авнером, сыном Нира, и Амасой, сыном Иефера. Он убил их, мстя во время мира за кровь, что была пролита на войне, и запятнал кровью войны пояс на бедрах и сандалии на ногах.
  • Оце ж чини по свойму розуму й не дай йому зїйти в землю на той сьвіт із волосом сивим.
  • Действуй по своей мудрости, но не дай его седой голове сойти в мир мертвых5 с миром.
  • Синам же Галаадїя Берзеллїя яви ласку, щоб вони за твоїм столом їли, вони бо стали менї в пригодї, як я втїкав од брата твого Абессалома.
  • Сыновьям Верзеллия из Галаада яви милость, и пусть они будут в числе тех, кто ест за твоим столом. Они пришли ко мне, когда я бежал от твоего брата Авессалома.6
  • Далїй, маєш ще при собі Семея Геренка, Беняминїя з Бахуриму: сей проклинав мене тяжко, як ійшов я в Маханаїм, та він вийшов зустріч мене на Йордань, і я заприсяг Господом, кажучи: Я не страчу тебе!
  • Еще у тебя есть Шимей, сын Геры, вениамитянин из Бахурима. Он осыпал меня страшными проклятиями в день, когда я шел в Маханаим. Когда он вышел встречать меня к Иордану, я поклялся ему Господом: «Я не предам тебя мечу».
  • Ти ж не зостав його без кари, бо ти чоловік мудрий, так знати меш добре, що йому заподїяти, щоб він пійшов на той сьвіт із сивим волосом скривавленим.
  • Но теперь не считай его невиновным. Ты мудрый человек, ты поймешь, что с ним сделать. Сведи его седую голову в мир мертвых в крови.7
  • І почив Давид із отцями своїми, й поховано його в Давидовому городї.
  • Давид упокоился со своими предками и был похоронен в Городе Давида.
  • Царювання ж Давидового над Ізраїлем було сорок год: в Гебронї він правив сїм год, в Ерусалимі ж трийцять і три годи.
  • Он правил Израилем сорок лет — семь лет в Хевроне и тридцать три года в Иерусалиме.
  • І сїв Соломон на престолї батька свого Давида, а потуга його все кріпшала та й кріпшала.
  • На престоле своего отца Давида сел Соломон, и царство его упрочилось.
  • І прийшов Адонїя, син Аггитин, до Бетсаби, матері Соломонової. І спитала вона: А мирний же приход твій? І відказав їй: Мирний.
  • Адония, сын Аггифы, пришел к матери Соломона Вирсавии. Вирсавия спросила его:
    — С миром ли ты пришел?
    — С миром, — ответил он.
  • І почав: Треба менї поговорити з тобою. Каже вона: Говори.
  • Затем он спросил:
    — Могу ли я с тобой поговорить?
    — Говори, — ответила она.
  • Тодї каже він: Знаєш сама, що царство було моє й що ввесь Ізраїль ждав, що царем буду я. Та воно пійшло инакше й припало царство мойму братові, бо Господь йому так призначив.
  • — Ты знаешь, — сказал он, — что царство было моим, и на меня смотрел весь Израиль как на будущего царя. Но все изменилось, и царство перешло к моему брату — ведь оно было суждено ему от Господа.
  • Тепер в мене одна тільки просьба до тебе: не відмов менї. І каже вона йому: Говори.
  • И вот, я прошу тебя об одном. Не откажи мне.
    — Говори, — сказала она.
  • І промовив він: Попроси царя Соломона — бо він тобі не відмовить — нехай оддасть за мене Абисагу з Сунаму.
  • Он сказал:
    — Прошу тебя, поговори с царем Соломоном — тебе он не откажет, — чтобы он отдал мне в жены шунамитянку Авишаг.
  • І каже Бетсаба: Добре, я перемовлюсь із царем про тебе.
  • — Хорошо, — ответила Вирсавия. — Я поговорю о тебе с царем.
  • Як же ввійшла Бетсаба до царя Соломона, щоб із ним перемовитись про Адонїю, царь піднявся, вклонивсь перед нею та й сїв на свойму престолї. Поставлено престол і про цареву панїматку, й вона сїла з правого боку його.
  • Когда Вирсавия пришла к царю Соломону поговорить с ним об Адонии, царь встал, чтобы встретить ее, поклонился ей и сел на свой престол. Он велел принести престол для царской матери, и она села по правую руку от него.
  • І каже вона: Є в мене просьба невеличка до тебе, не відмов менї її. І відказав їй царь: Скажи тілько, панїматко, я певно тобі не відмовлю.
  • — У меня к тебе маленькая просьба, — сказала она. — Не откажи мне.
    Царь ответил:
    — Проси, моя мать; я не откажу тебе.
  • І промовила вона: Що, коли б Абисагу з Сунаму оддали за твого брата Адонїю?
  • И она сказала:
    — Пусть шунамитянку Авишаг отдадут в жены твоему брату Адонии.
  • І відказав царь Соломон матері: О, чому ти просиш тільки Абисагу з Сунаму про Адонїя? Лучше проси вже йому й царства. Він же бо мій старший брат, до того ж має за собою сьвященника Абіятара та Йоаба Саруєнка.
  • Царь Соломон ответил матери:
    — Зачем ты просишь для Адонии шунамитянку Авишаг? Проси уж для него и царство — он ведь мой старший брат, — да, проси для него, для священника Авиатара и для Иоава, сына Саруи!
  • І поклявсь царь Соломон Господом так: Нехай менї те й те вдїє Бог, коли Адонїя виявив се бажаннє не про те, щоб наложити головою!
  • И царь Соломон поклялся Господом:
    — Пусть Бог сурово накажет меня, если Адония не заплатит за эту просьбу жизнью!
  • Так певно, як живе Господь, що укріпив мене й посадив мене на престолї батька мого Давида, та по своїй обіцянцї устроїв менї дом: сьогоднї буде страчений Адонїя!
  • Верно, как и то, что жив Господь, Который утвердил меня и посадил меня на престоле моего отца Давида и укрепил мой дом, как и обещал, Адония сегодня же будет предан смерти!
  • І дав царь Соломон наказ Банеї Йодаєнкові, й вбив його той, і вмер він.
  • Царь Соломон отдал приказ Бенаю, сыну Иодая, и тот сразил Адонию, и он умер.
  • Сьвященникові ж Абіятарові повелїв царь: Ійди ув Анатот у твій хутор, бо й ти заробив смерть. Та сьогоднї тебе не страчу, бо ти носив скриню Господню перед моїм отцем Давидом, і все, що витерпів отець мій, терпів і ти з ним.
  • А священнику Авиатару царь сказал:
    — Ступай в Анатот, к своим полям. Ты заслуживаешь казни, но сегодня я не предам тебя смерти, потому что ты носил ковчег Владыки Господа перед моим отцом Давидом и делил все тяготы жизни с моим отцом.
  • Так видалив Соломон Абіятара, щоб він більш не був сьвященником Господнїм; і справдилось Господнє слово, що сказав був про дом Ілїя в Силомі.
  • И Соломон отстранил Авиатара от Господнего священства, исполняя этим слово, которое Господь сказал в Шило о доме Илия.8
  • Як дойшла ж про се чутка до Йоаба — Йоаб же тягнув руку за Адонїєю, а до Соломона не прихилявся — то він втїк у намет Господень та й ухопився за роги жертівника.
  • Когда новости дошли до Иоава, а Иоав поддержал Адонию, хотя и не поддержал Авессалома, он вбежал в Господень шатер и схватился за рога жертвенника.
  • Як же з'ясовано цареві Соломонові: Йоаб утїк у намет Господень і стоїть коло жертівника, послав Соломон Банею Йодаєнка з наказом: ійди, вбий його.
  • Царю Соломону доложили, что Иоав убежал в Господень шатер и находится у жертвенника. Тогда Соломон приказал Бенаю, сыну Иодая:
    — Иди, срази его!
  • Як же прийшов Банея до намету Господнього, сказав йому: Такий царський наказ: Ходи сюди! той же відказує: Нї, тут хочу вмерти. І принїс Банея відповідь і каже: Так говорив Йоаб і так він менї відказав.
  • Беная вошел в Господень шатер и сказал Иоаву:
    — Так говорит царь: «Выходи!»
    Но тот ответил:
    — Нет, я умру здесь.
    Беная доложил царю:
    — Вот так ответил мне Иоав.
  • І рече йому царь: Зроби так, як він промовив; убий його й поховай, щоб зняти з мене й з моєї родини кров, що Йоаб пролив безвинно.
  • Тогда царь приказал Бенаю:
    — Сделай, как он говорит. Срази его и похорони, и тем очисть меня и дом моего отца от вины за невинную кровь, что пролил Иоав.
  • І нехай Господь оберне кров його на його голову, бо він убив двох таких, що були безвинні й лучші його, а мій отець Давид і не знав про те, Абенира Ниренка, гетьмана Ізрайлевого та Амессу Етеренка, гетьмана Юдиного.
  • Господь воздаст ему за кровь, которую он пролил, потому что он без ведома моего отца Давида напал на двух человек и убил их мечом. Оба они — Авнер, сын Нира, военачальник Израиля, и Амаса, сын Иефера, военачальник Иуды, — были праведнее и лучше его.
  • Оце ж нехай кров їх навіки впаде на голову Йоабові й потомків його, а Давидові й потомкам його, й домові його, й престолові його по всї вічні часи нехай посилає Господь щасну долю!
  • Пусть вина за их кровь падет на голову Иоава и его потомков навеки. Но на Давиде и его семени, его доме и престоле пусть вечно будет Господень мир.
  • І пійшов Банея Йодаєнко та й убив Йоаба, й поховано його в домівцї його в степу.
  • Беная, сын Иодая, пошел, сразил Иоава и убил его, и его похоронили на его участке в пустыне.
  • І поставив царь Соломон Банею Йодаєнка намість його над військом, а сьвященника Садока поставив царь намість Абіятара.
  • Царь поставил Бенаю, сына Иодая, над войском вместо Иоава и заменил Авиатара священником Цадоком.
  • І послав царь і повелїв кликнути Семея й сказав йому: Збудуй собі будинок у Ерусалимі й зоставайсь тут жити, не виходячи нїкуди звідси.
  • После этого царь послал за Шимеем и сказал ему:
    — Построй себе дом в Иерусалиме и живи там, а больше никуда не ходи.
  • Коли ж ізвідси вийдеш, хоч би поза потік Кидрон, так зараз — знай се — мусиш умерти; кров же твоя впаде на твою голову.
  • Знай, в тот день, когда ты уйдешь и пересечешь долину Кедрон, ты умрешь, и сам будешь виновен в своей гибели.
  • І відказав Семей цареві: Добре! як мій добродїй й царь повелїв, так і чинити ме раб твій. От і жив Семей у Ерусалимі довго.
  • Шимей ответил царю:
    — Хорошо ты говоришь. Твой слуга сделает так, как сказал господин мой царь.
    И Шимей оставался в Иерусалиме долгое время.
  • Аж ось лучилось у три роки, що два раби Семеєві втекли до Анхуса Маашенка, царя Гетського. І переказано Семеєві: Раби твої в Гетї:
  • Но три года спустя двое из рабов Шимея убежали к царю Гата Ахишу, сыну Маахи, и Шимею донесли:
    — Твои рабы в Гате.
  • І зібрався Семей, осїдлав осла свого та й пустивсь у дорогу в Гет до Анхуса шукати рабів своїх. І вернувся Семей й привів раби свої з Гета.
  • Тогда он оседлал осла и отправился к Ахишу в Гат искать рабов. Так Шимей ушел и привел рабов из Гата.
  • От і з'ясовано Соломонові, що Семей виходив з Ерусалиму в Гет і вернувсь назад.
  • Когда Соломону доложили, что Шимей уходил из Иерусалима в Гат и вернулся,
  • І післав царь закликати Семея, та й каже йому: Чи ж я не поклявся тобі Господом і не завірив тебе: скоро ти звідсї пійдеш куди небудь, мусиш — знай се — вмерти? Ти ж відказав менї: добре! чую!
  • царь призвал Шимея и сказал ему:
    — Разве я не взял с тебя клятву Господом и не предупредил тебя: «Знай, в тот день, когда ты пойдешь, куда бы то ни было, ты умрешь?». Ты тогда сказал мне: «Хорошо ты говоришь. Я буду послушен».
  • Чом же ти не вважив на виречену перед Господом божбу й на повелїннє тобі дане?
  • Почему же ты не сдержал клятву Господу и не послушался моего повеления?
  • І рече царь надто Семеєві: Сам ти знаєш і серце твоє знає все те зло, яке ти заподїяв отцеві мойму Давидові. Нехай же Господь оберне твою злість на твою голову,
  • Еще царь сказал Шимею:
    — В сердце своем ты хранишь память обо всем том зле, которое ты сделал моему отцу Давиду. Теперь Господь воздаст тебе за твое злодеяние.
  • Царь же Соломон нехай буде благословен, і Давидів престол нехай буде непорушен перед Господом по вічні часи!
  • А царь Соломон будет благословен, и престол Давида останется непоколебимым перед Господом вовеки.
  • І повелїв царь Банеї Йодаєнкові; він вийшов і стратив його, й той вмер.
  • Царь отдал приказ Бенаю, сыну Иодая, и тот вышел и сразил Шимея, и убил его.
    Так царство надежно упрочилось во власти Соломона.

  • ← (1 Царів 1) | (1 Царів 3) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025