Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (1 Царів 1) | (1 Царів 3) →

Переклад Куліша та Пулюя

Синодальный перевод

  • Як же прийшла година, вмерти Давидові, заповів він синові свойму Соломонові, мовлячи:
  • Приблизилось время умереть Давиду, и завещал он сыну своему Соломону, говоря:
  • Я йду оце в ту дорогу, що нею ввесь сьвіт ійти мусить, ти ж кріпися й покажи себе мужем.
  • вот, я отхожу в путь всей земли, ты же будь твёрд и будь мужествен
  • І пильнуй того, що вимагає Господь, Бог твій, від тебе: ходи путьми його й держи його встанови, заповідї, права і сьвідчення, як се написано в Мойсейовому законї, щоб бути тобі розважливим у всьому, що чинити меш, і всюди, куди обернешся;
  • и храни завет Господа, Бога твоего, ходя путями Его и соблюдая уставы Его и заповеди Его, и определения Его и постановления Его, как написано в законе Моисеевом, чтобы быть тебе благоразумным во всём, что ни будешь делать, и везде, куда ни обратишься;
  • Щоб Господь справдив слово своє, що прорік про мене, а воно таке: коли сини твої будуть вважати на свою путь, щоб ходити передо мною в правдї від усього серця й від усієї душі, то не перестануть потомки твої седїти на престолї Ізрайлевому.
  • чтобы Господь исполнил слово Своё, которое Он сказал обо мне, говоря: «если сыны твои будут наблюдать за путями своими, чтобы ходить предо Мною в истине от всего сердца своего и от всей души своей, то не прекратится муж от тебя на престоле Израилевом».
  • Далїй же: знаєш сам, що вкоїв менї Йоаб Саруєнко, що він заподїяв двом гетьманам Ізрайлевим, Абенирові Ниренкові та Амессї Етеренкові, повбивавши їх серед миру, як би на війнї, та проливши, як на війнї, кров на пояс, що був на череслах у його, й на обуву, що мав на ногах своїх.
  • Ещё: ты знаешь, что сделал мне Иоав, сын Саруин, как поступил он с двумя вождями войска Израильского, с Авениром, сыном Нировым, и Амессаем, сыном Иеферовым, как он умертвил их и пролил кровь бранную во время мира, обагрив кровью бранною пояс на чреслах своих и обувь на ногах своих:
  • Оце ж чини по свойму розуму й не дай йому зїйти в землю на той сьвіт із волосом сивим.
  • поступи по мудрости твоей, чтобы не отпустить седины его мирно в преисподнюю.
  • Синам же Галаадїя Берзеллїя яви ласку, щоб вони за твоїм столом їли, вони бо стали менї в пригодї, як я втїкав од брата твого Абессалома.
  • А сынам Верзеллия Галаадитянина окажи милость, чтоб они были между питающимися твоим столом, ибо они пришли ко мне, когда я бежал от Авессалома, брата твоего.
  • Далїй, маєш ще при собі Семея Геренка, Беняминїя з Бахуриму: сей проклинав мене тяжко, як ійшов я в Маханаїм, та він вийшов зустріч мене на Йордань, і я заприсяг Господом, кажучи: Я не страчу тебе!
  • Вот, ещё у тебя Семей, сын Геры Вениамитянина из Бахурима; он злословил меня тяжким злословием, когда я шёл в Маханаим; но он вышел навстречу мне у Иордана, и я поклялся ему Господом, говоря: «я не умерщвлю тебя мечом».
  • Ти ж не зостав його без кари, бо ти чоловік мудрий, так знати меш добре, що йому заподїяти, щоб він пійшов на той сьвіт із сивим волосом скривавленим.
  • Ты же не оставь его безнаказанным; ибо ты человек мудрый и знаешь, что тебе сделать с ним, чтобы низвести седину его в крови в преисподнюю.
  • І почив Давид із отцями своїми, й поховано його в Давидовому городї.
  • И почил Давид с отцами своими и погребён был в городе Давидовом.
  • Царювання ж Давидового над Ізраїлем було сорок год: в Гебронї він правив сїм год, в Ерусалимі ж трийцять і три годи.
  • Времени царствования Давида над Израилем было сорок лет: в Хевроне царствовал он семь лет и тридцать три года царствовал в Иерусалиме.
  • І сїв Соломон на престолї батька свого Давида, а потуга його все кріпшала та й кріпшала.
  • И сел Соломон на престоле Давида, отца своего, и царствование его было очень твёрдо.
  • І прийшов Адонїя, син Аггитин, до Бетсаби, матері Соломонової. І спитала вона: А мирний же приход твій? І відказав їй: Мирний.
  • И пришёл Адония, сын Аггифы, к Вирсавии, матери Соломона. Она сказала: с миром ли приход твой? И сказал он: с миром.
  • І почав: Треба менї поговорити з тобою. Каже вона: Говори.
  • И сказал он: у меня есть слово к тебе. Она сказала: говори.
  • Тодї каже він: Знаєш сама, що царство було моє й що ввесь Ізраїль ждав, що царем буду я. Та воно пійшло инакше й припало царство мойму братові, бо Господь йому так призначив.
  • И сказал он: ты знаешь, что царство принадлежало мне, и весь Израиль обращал на меня взоры свои, как на будущего царя; но царство отошло от меня и досталось брату моему, ибо от Господа это было ему;
  • Тепер в мене одна тільки просьба до тебе: не відмов менї. І каже вона йому: Говори.
  • теперь я прошу тебя об одном, не откажи мне. Она сказала ему: говори.
  • І промовив він: Попроси царя Соломона — бо він тобі не відмовить — нехай оддасть за мене Абисагу з Сунаму.
  • И сказал он: прошу тебя, поговори царю Соломону, ибо он не откажет тебе, чтоб он дал мне Ависагу Сунамитянку в жену.
  • І каже Бетсаба: Добре, я перемовлюсь із царем про тебе.
  • И сказала Вирсавия: хорошо, я поговорю о тебе царю.
  • Як же ввійшла Бетсаба до царя Соломона, щоб із ним перемовитись про Адонїю, царь піднявся, вклонивсь перед нею та й сїв на свойму престолї. Поставлено престол і про цареву панїматку, й вона сїла з правого боку його.
  • И вошла Вирсавия к царю Соломону говорить ему об Адонии. Царь встал перед нею, и поклонился ей, и сел на престоле своём. Поставили престол и для матери царя, и она села по правую руку его
  • І каже вона: Є в мене просьба невеличка до тебе, не відмов менї її. І відказав їй царь: Скажи тілько, панїматко, я певно тобі не відмовлю.
  • и сказала: я имею к тебе одну небольшую просьбу, не откажи мне. И сказал ей царь: проси, мать моя; я не откажу тебе.
  • І промовила вона: Що, коли б Абисагу з Сунаму оддали за твого брата Адонїю?
  • И сказала она: дай Ависагу Сунамитянку Адонии, брату твоему, в жену.
  • І відказав царь Соломон матері: О, чому ти просиш тільки Абисагу з Сунаму про Адонїя? Лучше проси вже йому й царства. Він же бо мій старший брат, до того ж має за собою сьвященника Абіятара та Йоаба Саруєнка.
  • И отвечал царь Соломон и сказал матери своей: а зачем ты просишь Ависагу Сунамитянку для Адонии? проси ему также и царства; ибо он мой старший брат, и ему священник Авиафар и Иоав, сын Саруин, друзья.
  • І поклявсь царь Соломон Господом так: Нехай менї те й те вдїє Бог, коли Адонїя виявив се бажаннє не про те, щоб наложити головою!
  • И поклялся царь Соломон Господом, говоря: то и то пусть сделает со мною Бог и ещё больше сделает, если не на свою душу сказал Адония такое слово;
  • Так певно, як живе Господь, що укріпив мене й посадив мене на престолї батька мого Давида, та по своїй обіцянцї устроїв менї дом: сьогоднї буде страчений Адонїя!
  • ныне же, — жив Господь, укрепивший меня и посадивший меня на престоле Давида, отца моего, и устроивший мне дом, как говорил Он, — ныне же Адония должен умереть.
  • І дав царь Соломон наказ Банеї Йодаєнкові, й вбив його той, і вмер він.
  • И послал царь Соломон Ванею, сына Иодаева, который поразил его, и он умер.
  • Сьвященникові ж Абіятарові повелїв царь: Ійди ув Анатот у твій хутор, бо й ти заробив смерть. Та сьогоднї тебе не страчу, бо ти носив скриню Господню перед моїм отцем Давидом, і все, що витерпів отець мій, терпів і ти з ним.
  • А священнику Авиафару царь сказал: ступай в Анафоф на твоё поле; ты достоин смерти, но в настоящее время я не умерщвлю тебя, ибо ты носил ковчег Владыки Господа пред Давидом, отцом моим, и терпел всё, что терпел отец мой.
  • Так видалив Соломон Абіятара, щоб він більш не був сьвященником Господнїм; і справдилось Господнє слово, що сказав був про дом Ілїя в Силомі.
  • И удалил Соломон Авиафара от священства Господня, и исполнилось слово Господа, которое сказал Он о доме Илия в Силоме.
  • Як дойшла ж про се чутка до Йоаба — Йоаб же тягнув руку за Адонїєю, а до Соломона не прихилявся — то він втїк у намет Господень та й ухопився за роги жертівника.
  • Слух об этом дошёл до Иоава, — так как Иоав склонялся на сторону Адонии, а на сторону Соломона не склонялся, — и убежал Иоав в скинию Господню и ухватился за роги жертвенника.
  • Як же з'ясовано цареві Соломонові: Йоаб утїк у намет Господень і стоїть коло жертівника, послав Соломон Банею Йодаєнка з наказом: ійди, вбий його.
  • И донесли царю Соломону, что Иоав убежал в скинию Господню и что он у жертвенника. И послал Соломон Ванею, сына Иодаева, говоря: пойди, умертви его.
  • Як же прийшов Банея до намету Господнього, сказав йому: Такий царський наказ: Ходи сюди! той же відказує: Нї, тут хочу вмерти. І принїс Банея відповідь і каже: Так говорив Йоаб і так він менї відказав.
  • И пришёл Ванея в скинию Господню и сказал ему: так сказал царь: выходи. И сказал тот: нет, я хочу умереть здесь. Ванея передал это царю, говоря: так сказал Иоав, и так отвечал мне.
  • І рече йому царь: Зроби так, як він промовив; убий його й поховай, щоб зняти з мене й з моєї родини кров, що Йоаб пролив безвинно.
  • Царь сказал ему: сделай, как он сказал, и умертви его и похорони его, и сними невинную кровь, пролитую Иоавом, с меня и с дома отца моего;
  • І нехай Господь оберне кров його на його голову, бо він убив двох таких, що були безвинні й лучші його, а мій отець Давид і не знав про те, Абенира Ниренка, гетьмана Ізрайлевого та Амессу Етеренка, гетьмана Юдиного.
  • да обратит Господь кровь его на голову его за то, что он убил двух мужей невинных и лучших его: поразил мечом, без ведома отца моего Давида, Авенира, сына Нирова, военачальника Израильского, и Амессая, сына Иеферова, военачальника Иудейского;
  • Оце ж нехай кров їх навіки впаде на голову Йоабові й потомків його, а Давидові й потомкам його, й домові його, й престолові його по всї вічні часи нехай посилає Господь щасну долю!
  • да обратится кровь их на голову Иоава и на голову потомства его навеки, а Давиду и потомству его, и дому его и престолу его да будет мир навеки от Господа!
  • І пійшов Банея Йодаєнко та й убив Йоаба, й поховано його в домівцї його в степу.
  • И пошёл Ванея, сын Иодаев, и поразил Иоава, и умертвил его, и он был похоронен в доме своём в пустыне.
  • І поставив царь Соломон Банею Йодаєнка намість його над військом, а сьвященника Садока поставив царь намість Абіятара.
  • И поставил царь Соломон Ванею, сына Иодаева, вместо него над войском; а Садока священника поставил царь вместо Авиафара.
  • І послав царь і повелїв кликнути Семея й сказав йому: Збудуй собі будинок у Ерусалимі й зоставайсь тут жити, не виходячи нїкуди звідси.
  • И, послав, царь призвал Семея и сказал ему: построй себе дом в Иерусалиме и живи здесь, и никуда не выходи отсюда;
  • Коли ж ізвідси вийдеш, хоч би поза потік Кидрон, так зараз — знай се — мусиш умерти; кров же твоя впаде на твою голову.
  • и знай, что в тот день, в который ты выйдешь и перейдёшь поток Кедрон, непременно умрёшь; кровь твоя будет на голове твоей.
  • І відказав Семей цареві: Добре! як мій добродїй й царь повелїв, так і чинити ме раб твій. От і жив Семей у Ерусалимі довго.
  • И сказал Семей царю: хорошо; как приказал господин мой, царь, так сделает раб твой. И жил Семей в Иерусалиме долгое время.
  • Аж ось лучилось у три роки, що два раби Семеєві втекли до Анхуса Маашенка, царя Гетського. І переказано Семеєві: Раби твої в Гетї:
  • Но через три года случилось, что у Семея двое рабов убежали к Анхусу, сыну Маахи, царю Гефскому. И сказали Семею, говоря: вот, рабы твои в Гефе.
  • І зібрався Семей, осїдлав осла свого та й пустивсь у дорогу в Гет до Анхуса шукати рабів своїх. І вернувся Семей й привів раби свої з Гета.
  • И встал Семей, и оседлал осла своего, и отправился в Геф к Анхусу искать рабов своих. И возвратился Семей и привёл рабов своих из Гефа.
  • От і з'ясовано Соломонові, що Семей виходив з Ерусалиму в Гет і вернувсь назад.
  • И донесли Соломону, что Семей ходил из Иерусалима в Геф и возвратился.
  • І післав царь закликати Семея, та й каже йому: Чи ж я не поклявся тобі Господом і не завірив тебе: скоро ти звідсї пійдеш куди небудь, мусиш — знай се — вмерти? Ти ж відказав менї: добре! чую!
  • И, послав, призвал царь Семея и сказал ему: не клялся ли я тебе Господом и не объявлял ли тебе, говоря: «знай, что в тот день, в который ты выйдешь и пойдёшь куда-нибудь, непременно умрёшь»? и ты сказал мне: «хорошо»;
  • Чом же ти не вважив на виречену перед Господом божбу й на повелїннє тобі дане?
  • зачем же ты не соблюл приказания, которое я дал тебе пред Господом с клятвою?
  • І рече царь надто Семеєві: Сам ти знаєш і серце твоє знає все те зло, яке ти заподїяв отцеві мойму Давидові. Нехай же Господь оберне твою злість на твою голову,
  • И сказал царь Семею: ты знаешь, и знает сердце твоё всё зло, какое ты сделал отцу моему Давиду; да обратит же Господь злобу твою на голову твою!
  • Царь же Соломон нехай буде благословен, і Давидів престол нехай буде непорушен перед Господом по вічні часи!
  • а царь Соломон да будет благословен, и престол Давида да будет непоколебим пред Господом вовеки!
  • І повелїв царь Банеї Йодаєнкові; він вийшов і стратив його, й той вмер.
  • и повелел царь Ванее, сыну Иодаеву, и он пошёл и поразил Семея, и тот умер.

  • ← (1 Царів 1) | (1 Царів 3) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025