Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Cовременный перевод WBTC
Як же прийшла година, вмерти Давидові, заповів він синові свойму Соломонові, мовлячи:
Когда приблизилось время умереть Давиду, он сказал своему сыну Соломону:
Я йду оце в ту дорогу, що нею ввесь сьвіт ійти мусить, ти ж кріпися й покажи себе мужем.
"Я скоро умру, как умирают все люди на земле. Ты же расти сильным и становись мужчиной.
І пильнуй того, що вимагає Господь, Бог твій, від тебе: ходи путьми його й держи його встанови, заповідї, права і сьвідчення, як се написано в Мойсейовому законї, щоб бути тобі розважливим у всьому, що чинити меш, і всюди, куди обернешся;
Храни заветы Господа, Бога твоего. Соблюдай Его уставы и заповеди, Его постановления и решения, как написано в законе Моисеевом. Тогда ты будешь удачлив во всём, что бы ты ни делал, и везде, куда бы ты ни пошёл.
Щоб Господь справдив слово своє, що прорік про мене, а воно таке: коли сини твої будуть вважати на свою путь, щоб ходити передо мною в правдї від усього серця й від усієї душі, то не перестануть потомки твої седїти на престолї Ізрайлевому.
И тогда Господь исполнит обещание, которое Он дал мне. Господь сказал: "Если твои потомки от всего своего сердца и от всей души своей будут следить за тем, как они живут, тогда царём Израиля всегда будет мужчина из твоей семьи"".
Далїй же: знаєш сам, що вкоїв менї Йоаб Саруєнко, що він заподїяв двом гетьманам Ізрайлевим, Абенирові Ниренкові та Амессї Етеренкові, повбивавши їх серед миру, як би на війнї, та проливши, як на війнї, кров на пояс, що був на череслах у його, й на обуву, що мав на ногах своїх.
И ещё Давид сказал:"Ты помнишь, что сделал мне Иоав, сын Саруи?Он убил двух командиров израильского войска. Он убил Авенира, сына Нира, и Амессая, сына Иефера. Он убил их и пролил их кровь в мирное время, и кровью их обагрил ремень на своей талии и обувь на своих ногах.
Оце ж чини по свойму розуму й не дай йому зїйти в землю на той сьвіт із волосом сивим.
Но теперь ты царь. Ты должен наказать его, поступив с ним мудро. Но не дай ему умереть мирно от старости!
Синам же Галаадїя Берзеллїя яви ласку, щоб вони за твоїм столом їли, вони бо стали менї в пригодї, як я втїкав од брата твого Абессалома.
Окажи милость сыновьям Верзеллия Галаадитянина. Позволь им быть твоими друзьями и есть за твоим столом. Они были со мной, когда я бежал от твоего брата Авессалома.
Далїй, маєш ще при собі Семея Геренка, Беняминїя з Бахуриму: сей проклинав мене тяжко, як ійшов я в Маханаїм, та він вийшов зустріч мене на Йордань, і я заприсяг Господом, кажучи: Я не страчу тебе!
И помни, есть ещё у тебя Семей, сын Геры Вениамитянина из Бахурима, который выкрикивал мне страшные проклятия в тот день, когда я бежал в Маханаим. Когда он вышел навстречу мне у Иордана, я поклялся Господом, что не убью его.
Ти ж не зостав його без кари, бо ти чоловік мудрий, так знати меш добре, що йому заподїяти, щоб він пійшов на той сьвіт із сивим волосом скривавленим.
Но сейчас не оставь его безнаказанным. Ты человек мудрый и знаешь, что тебе с ним сделать, не дай и ему умереть от старости".
І почив Давид із отцями своїми, й поховано його в Давидовому городї.
Затем Давид умер. Он был погребён в городе Давида.
Царювання ж Давидового над Ізраїлем було сорок год: в Гебронї він правив сїм год, в Ерусалимі ж трийцять і три годи.
Давид царствовал над Израилем сорок лет. Он царствовал семь лет в Хевроне и тридцать три года в Иерусалиме.
І сїв Соломон на престолї батька свого Давида, а потуга його все кріпшала та й кріпшала.
Соломон сел на престол отца своего Давида, и никто не сомневался, что он — царь.
І прийшов Адонїя, син Аггитин, до Бетсаби, матері Соломонової. І спитала вона: А мирний же приход твій? І відказав їй: Мирний.
И пришёл Адония, сын Аггифы, к Вирсавии, матери Соломона. Вирсавия спросила его: "С миром ли пришёл ты?"И он ответил: "С миром.
І почав: Треба менї поговорити з тобою. Каже вона: Говори.
Мне нужно сказать тебе что-то". Она сказала: "Говори".
Тодї каже він: Знаєш сама, що царство було моє й що ввесь Ізраїль ждав, що царем буду я. Та воно пійшло инакше й припало царство мойму братові, бо Господь йому так призначив.
И он сказал: "Ты знаешь, что одно время царство принадлежало мне и весь Израиль считал меня своим царём. Но всё изменилось. Сейчас мой брат — царь. Господь выбрал его царём.
Тепер в мене одна тільки просьба до тебе: не відмов менї. І каже вона йому: Говори.
И теперь у меня есть одна просьба, не откажи мне". Вирсавия спросила: "Чего ты хочешь?"
І промовив він: Попроси царя Соломона — бо він тобі не відмовить — нехай оддасть за мене Абисагу з Сунаму.
И сказал он:"Я знаю, что царь Соломон сделает всё, что ты попросишь его. Прошу тебя, скажи ему, чтобы он позволил мне жениться на Ависаге Сунамитянке".
І каже Бетсаба: Добре, я перемовлюсь із царем про тебе.
Вирсавия ответила: "Хорошо, я поговорю с царём о тебе".
Як же ввійшла Бетсаба до царя Соломона, щоб із ним перемовитись про Адонїю, царь піднявся, вклонивсь перед нею та й сїв на свойму престолї. Поставлено престол і про цареву панїматку, й вона сїла з правого боку його.
Она пошла к царю Соломону сказать ему об Адонии. Царь встал перед ней, поклонился ей, сел на трон и велел, чтобы принесли другой трон и для его матери, и она села по правую руку от него.
І каже вона: Є в мене просьба невеличка до тебе, не відмов менї її. І відказав їй царь: Скажи тілько, панїматко, я певно тобі не відмовлю.
Вирсавия сказала ему: "У меня есть к тебе небольшая просьба. Не откажи мне". Царь ответил: "Ты можешь просить о чём хочешь, мать моя. Я не откажу тебе".
І промовила вона: Що, коли б Абисагу з Сунаму оддали за твого брата Адонїю?
И Вирсавия сказала:"Позволь твоему брату Адонии жениться на Ависаге Сунамитянке".
І відказав царь Соломон матері: О, чому ти просиш тільки Абисагу з Сунаму про Адонїя? Лучше проси вже йому й царства. Він же бо мій старший брат, до того ж має за собою сьвященника Абіятара та Йоаба Саруєнка.
Царь Соломон ответил матери:"Почему ты просишь меня отдать Ависагу Сунамитянку Адонии?Почему ты также не просишь меня позволить ему быть царём?Ведь он мой старший брат. И священник Авиафар, и Иоав, сын Саруи, поддержат его!"
І поклявсь царь Соломон Господом так: Нехай менї те й те вдїє Бог, коли Адонїя виявив се бажаннє не про те, щоб наложити головою!
Царь Соломон поклялся Господом, сказав:"Пусть Бог накажет меня, если я не заставлю Адонию заплатить за это. Это будет стоить ему жизни!
Так певно, як живе Господь, що укріпив мене й посадив мене на престолї батька мого Давида, та по своїй обіцянцї устроїв менї дом: сьогоднї буде страчений Адонїя!
Господь сделал меня царём над Израилем. Он дал мне трон отца моего Давида. Он сдержал слово Своё и дал царство мне и моей семье. Так же верно, как жив Господь, я клянусь, что Адония умрёт сегодня!"
І дав царь Соломон наказ Банеї Йодаєнкові, й вбив його той, і вмер він.
И царь Соломон дал приказание Ванее, сыну Иодая. Ванея пошёл и убил Адонию.
Сьвященникові ж Абіятарові повелїв царь: Ійди ув Анатот у твій хутор, бо й ти заробив смерть. Та сьогоднї тебе не страчу, бо ти носив скриню Господню перед моїм отцем Давидом, і все, що витерпів отець мій, терпів і ти з ним.
Затем царь Соломон сказал священнику Авиафару:"Я должен тебя убить, но я позволю тебе вернуться в Анафоф на свои поля. Я не убью тебя сейчас, ибо ты помогал нести ковчег Господа, когда шёл с отцом моим Давидом, и терпел всё, что терпел мой отец".
Так видалив Соломон Абіятара, щоб він більш не був сьвященником Господнїм; і справдилось Господнє слово, що сказав був про дом Ілїя в Силомі.
Соломон сказал Авиафару, что он не может больше быть священником Господа. Так исполнилось слово Господа, которое сказал Он о священнике Илии и его семье в Силоме. (Авиафар был из семьи Илии. )
Як дойшла ж про се чутка до Йоаба — Йоаб же тягнув руку за Адонїєю, а до Соломона не прихилявся — то він втїк у намет Господень та й ухопився за роги жертівника.
Иоав услышал об этом и очень испугался. Он поддерживал Адонию, а не Авессалома. Иоав убежал в шатёр Господа и ухватился за роги алтаря.
Як же з'ясовано цареві Соломонові: Йоаб утїк у намет Господень і стоїть коло жертівника, послав Соломон Банею Йодаєнка з наказом: ійди, вбий його.
Царю Соломону донесли, что Иоав убежал в скинию Господа к алтарю. И Соломон послал Ванею, сына Иодаева, сказав ему: "Пойди и убей его!"
Як же прийшов Банея до намету Господнього, сказав йому: Такий царський наказ: Ходи сюди! той же відказує: Нї, тут хочу вмерти. І принїс Банея відповідь і каже: Так говорив Йоаб і так він менї відказав.
Ванея пришёл в шатёр Господаи сказал Иоаву: "Царь говорит: "Выходи!""Но Иоав ответил: "Нет, я умру здесь". Ванея вернулся к царю и передал ему слова Иоава.
І рече йому царь: Зроби так, як він промовив; убий його й поховай, щоб зняти з мене й з моєї родини кров, що Йоаб пролив безвинно.
Тогда царь приказал Ванее: "Сделай, как он сказал. Убей его там и похорони. Тогда моя семья и я будем свободны от вины Иоава, ибо Иоав убил невинных людей.
І нехай Господь оберне кров його на його голову, бо він убив двох таких, що були безвинні й лучші його, а мій отець Давид і не знав про те, Абенира Ниренка, гетьмана Ізрайлевого та Амессу Етеренка, гетьмана Юдиного.
Без ведома отца моего Давида он напал и убил двух людей, которые были намного лучше и честнее его. Это были Авенир, сын Нира, израильский военачальник, и Амессай, сын Иефера, иудейский военачальник. Господь накажет Иоава за этих людей, которых он убил.
Оце ж нехай кров їх навіки впаде на голову Йоабові й потомків його, а Давидові й потомкам його, й домові його, й престолові його по всї вічні часи нехай посилає Господь щасну долю!
Пусть вина за их смерть будет лежать на Иоаве и на семье его навеки. А Давиду, его потомству, его дому и его трону Бог принесёт навеки мир!"
І пійшов Банея Йодаєнко та й убив Йоаба, й поховано його в домівцї його в степу.
Ванея, сын Иодаев, пошёл и убил Иоава. И был он похоронен возле дома своего в пустыне.
І поставив царь Соломон Банею Йодаєнка намість його над військом, а сьвященника Садока поставив царь намість Абіятара.
Царь Соломон поставил Ванею, сына Иодая, начальником над войском вместо Иоава. А Садока царь поставил священником вместо Авиафара.
І послав царь і повелїв кликнути Семея й сказав йому: Збудуй собі будинок у Ерусалимі й зоставайсь тут жити, не виходячи нїкуди звідси.
Затем царь позвал к себе Семея и сказал ему: "Построй себе дом в Иерусалиме, живи здесь и никуда не выходи из города.
Коли ж ізвідси вийдеш, хоч би поза потік Кидрон, так зараз — знай се — мусиш умерти; кров же твоя впаде на твою голову.
Если ты уйдёшь из города и перейдёшь поток Кедров, то будешь убит, и это будет твоя собственная вина".
І відказав Семей цареві: Добре! як мій добродїй й царь повелїв, так і чинити ме раб твій. От і жив Семей у Ерусалимі довго.
Семей ответил царю:"Хорошо, господин мой царь, я подчинюсь тебе". И жил Семей в Иерусалиме долгое время.
Аж ось лучилось у три роки, що два раби Семеєві втекли до Анхуса Маашенка, царя Гетського. І переказано Семеєві: Раби твої в Гетї:
Но через три года двое рабов Семея убежали к Анхусу, сыну Маахи, царю Гефскому. Семею сказали, что рабы его в Гефе.
І зібрався Семей, осїдлав осла свого та й пустивсь у дорогу в Гет до Анхуса шукати рабів своїх. І вернувся Семей й привів раби свої з Гета.
Семей оседлал своего осла и отправился в Геф к Анхусу искать своих рабов. Он нашёл рабов и привёл их назад домой.
От і з'ясовано Соломонові, що Семей виходив з Ерусалиму в Гет і вернувсь назад.
Но Соломону донесли, что Семей уходил из Иерусалима в Геф и возвратился.
І післав царь закликати Семея, та й каже йому: Чи ж я не поклявся тобі Господом і не завірив тебе: скоро ти звідсї пійдеш куди небудь, мусиш — знай се — вмерти? Ти ж відказав менї: добре! чую!
Тогда царь позвал Семеяи сказал ему: "Я клялся Господом, что ты умрёшь, если выйдешь из Иерусалима. Я предупреждал тебя, что, если ты уйдёшь куда-нибудь, ты сам будешь виноват в своей смерти. Тогда ты сказал мне: "Хорошо. Я подчинюсь".
Чом же ти не вважив на виречену перед Господом божбу й на повелїннє тобі дане?
Почему же ты нарушил своё обещаниеи не подчинился моему приказанию?
І рече царь надто Семеєві: Сам ти знаєш і серце твоє знає все те зло, яке ти заподїяв отцеві мойму Давидові. Нехай же Господь оберне твою злість на твою голову,
Ты знаешь всё зло, которое ты причинил моему отцу Давиду. И теперь Господь накажет тебя за всё это зло.
Царь же Соломон нехай буде благословен, і Давидів престол нехай буде непорушен перед Господом по вічні часи!
А меня Господь благословит. Он сделает царство Давида непоколебимым во веки".