Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (2 Царів 2) | (2 Царів 4) →

Переклад Куліша та Пулюя

Новый русский перевод

  • Йорам Ахабенко зробивсь царем Ізрайлевим у Самариї у вісїмнайцятому роцї Йосафатовому, царя Юдиного, та й царював дванайцять год.
  • Иорам,4 сын Ахава, стал царем Израиля на восемнадцатом году правления Иосафата, царя Иудеи, и правил в Самарии двенадцать лет.
  • І чинив він таке, що було Господеві не до вподоби, однакже не так, як його батько й мати, бо він звалив стовпи Баалові, що поставляв отець його;
  • Он делал зло в глазах Господа, но не так, как его отец и мать, потому что убрал священный камень Баала, который сделал его отец.5
  • Та все ж держався він твердо гріхів Еробоама Набатенка, що доводив до них Ізраїля, і не покидав їх.
  • И все же он держался грехов Иеровоама, сына Навата, к которым тот склонил Израиль.6 Он не отступал от них.
  • Меса ж, царь Моабіїв, мав великі стада й вистачав цареві Ізрайлевому раз-по-раз по сотнї тисяч овець і по сотнї тисяч баранів із рунами.
  • Меша, царь Моава, разводил овец и должен был поставлять царю Израиля сто тысяч ягнят и шерсть со ста тысяч баранов.
  • Як же вмер Ахаб, відпав царь Моабійський від царя Ізрайлевого.
  • Но после смерти Ахава царь Моава восстал против израильского царя.
  • І вирушив царь Йорам того часу з Самариї та й перегледїв усього Ізраїля;
  • Тогда царь Иорам вышел из Самарии и собрал все израильское войско.
  • А Йосафатові, цареві Юдиному, повелїв з'ясити: Царь Моабіїв одпав од мене; чи не схочеш ійти зо мною воювати Моабіїв? Той відказав: Добре! Як ти, так і я; як твій люд, так і мій; як твої конї, так і мої конї.
  • Еще он послал сказать Иосафату, царю Иудеи:
    — Царь Моава восстал против меня. Ты пойдешь со мной воевать против Моава?
    — Пойду, — ответил он. — Как ты, так и я, мой народ — твой народ, мои кони — твои кони.
  • І питає він: По якій дорозї двинемо? Відказав: По дорозї через степ Едомський.
  • Потом он спросил:
    — Какой дорогой мы выступим?
    Иорам ответил:
    — Через пустыню Эдома.
  • От і двинули царь Ізрайлїв, царь Юдейський і царь Едомський, і йшли вони обходом сїм день, і не стало води війську й скоту, що йшов за ними.
  • Царь Израиля отправился в путь с царем Иудеи и царем Эдома. После семи дней кружной дороги у войска не осталось воды ни для себя, ни для животных, которые были с ними.
  • І промовив царь Ізрайлїв: Ой лишенько! скликав Господь сї три царі докупи, щоб їх подати Моабові на поталу.
  • — Горе! — воскликнул царь Израиля. — Господь созвал нас, трех царей, чтобы отдать в руки Моава!
  • Йосафат же каже: Чи нема тут якого пророка Господнього, щоб нам поспитати Господа через його? І відказав один ізміж слуг царя Ізрайлевого: Є тут Елисей Сафатенко, що (вслуговуючи) подавав Ілиї воду на руки.
  • Но Иосафат спросил:
    — Неужели здесь нет пророка Господа, чтобы спросить через него Господа?
    Один из приближенных царя Израиля ответил:
    — Здесь есть Елисей, сын Шафата. Он поливал воду на руки Илии.7
  • І каже Йосафат: У сього є слово Господнє. От і пійшли до його царь Ізраїлський, та Йосафат, та царь Едомський.
  • Иосафат сказал:
    — С ним слово Господне.
    Тогда царь Израиля, Иосафат и царь Эдома пошли к нему.
  • Елисей ж сказав цареві Ізрайлевому: Що між мною й тобою? Іди до пророків отця твого та до пророків матері твоєї. Царь же Ізрайлїв каже йому: Чи вже ж Господь скликав сї три царі, щоб їх подати Моабові на поталу?
  • Елисей сказал царю Израиля:
    — Что у нас с тобой общего? Ступай к пророкам твоего отца и твоей матери.
    — Нет, — ответил царь Израиля, — ведь это Господь созвал нас, трех царей, чтобы отдать в руки Моава.
  • І рече Елисей: Так певно, як живе Господь Саваот, що в його службі стою, коли б я не вважав на Йосафата, царя Юдиного, так на тебе я б не споглянув і не позирнув.
  • Елисей сказал:
    — Верно, как и то, что жив Господь Сил,8 Которому я служу — если бы я не уважал Иосафата, царя Иудеи, то я и не взглянул бы на тебя и даже не заметил.
  • Тепер же покличте менї грача на гуслах. І як той дзвонив у струни, найшла на його рука Господня.
  • А теперь приведите мне арфиста.
    И когда арфист играл, на Елисея сошла сила Господа,
  • І він промовив: Тако глаголе Господь: Копайте по сїй долинї рови за ровами;
  • и он сказал:
    — Так говорит Господь: «Копайте рвы по всей этой долине».
  • Так бо глаголе Господь: Не бачити мете нї вітру, нї дощу, а ся долина сповниться водою, так що й ви й скотина ваша пити мете;
  • Потому что так говорит Господь: «Вы не увидите ни ветра, ни дождя, но эта долина наполнится водой, и вы, ваш скот и другие ваши животные будете пить».
  • Та се ще мала річ у Господа: він подасть вам і Моабіїв на поталу,
  • Сделать это для Господа легко, Он отдаст в ваши руки и Моав.
  • І ви збурите всї утверджені городи й всї головні городи, позрубуєте всї плодющі дерева, позабиваєте всї криничні джерела, й всяке добре поле попсуєте каміннєм.
  • Вы захватите все укрепленные и большие города. Вы срубите хорошие деревья, завалите источники и забросаете камнями хорошие поля.
  • І ось на завтра уранцї, о тій добі, як приносять хлїбову жертву, ринула разом вода дорогою Едомською, й земля сповнилась водою.
  • На следующее утро, в то время, когда приносят жертву, со стороны Эдома потекла вода! И земля наполнилась водой.
  • Як довідалися ж Моабії, що царі наступають їх воювати, то й скликали всїх, що годились до зброї, та й уставились на гряницї.
  • А моавитяне уже прослышали, что цари идут на них войной, и всех мужчин, и молодых, и старых, собрали и поставили на границе.
  • Уранцї ж рано, як сонце заблисло над водою, показалась Моабіям вода червоною наче кров.
  • Когда рано утром они поднялись, солнце светило на воду, и вода показалась моавитянам красной, как кровь.
  • І гукали вони: Се кров! Певно царі вдарили один на одного та й зробили різанину проміж себе. Нуже тепер на здобич, Моабії!
  • — Это кровь! — сказали они. — Должно быть, цари сражались и перебили друг друга. Что ж, на добычу, Моав!
  • І наближилися до Ізраїлського табору. І вирушили Ізрайлитяне та й ударили на Моабіїв так, що ті кинулись навтеки перед ними; вони ж усе вганяли за ними та й побили Моабіїв.
  • Но когда моавитяне пришли к израильскому лагерю, израильтяне поднялись и стали разить их, и те побежали. Войдя в Моав, они продолжали разить их.
  • І поруйнували городи, усе ж добре поле попсували, кидаючи кожен чоловік по каменеві, й позабивали всї водяні джерела, та й повирубували все плодюще дерево, так що тільки каміннє осталось в Кир-Харешетї. А пращовики обступили та й зруйнували його.
  • Они разрушили города, и каждый воин бросал по камню на всякое хорошее поле, пока оно не было завалено. Они завалили источники и срубили хорошие деревья. Лишь в Кир-Харесете оставались каменные стены, пока пращники не окружили его и не напали на него.
  • І побачив царь Моабійський, що мусить полягти в бою, й взяв із собою сїмсот чоловіка взброєних мечами, щоб пробитись до царя Едомського; та не вдалось їм се.
  • Когда царь Моава увидел, что проигрывает сражение, он взял с собой семьсот человек, владеющих мечом, чтобы прорваться к царю Эдома, но не смог.
  • І взяв він свого перворідня, що мав царювати після його, та й принїс його у всепаленнє на мурі. Се роздратувало так Ізраїля, що вони відступились від його та й вернулись у свою землю.
  • Тогда он взял первенца, который должен был стать царем вместо него, и принес его в жертву на городской стене. Это вызвало большое негодование против израильтян.9 Они отступили и вернулись в свою землю.

  • ← (2 Царів 2) | (2 Царів 4) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025