Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Синодальный перевод
Одна з жінок синів пророцьких, голосючи, промовила до Елисея: Мій муж, твій раб, умер, а ти знаєш, що він, твій раб, був богобоязний по всяк час; тепер же прийшов позичальник і хоче моїх обох хлопцїв забрати в невольники.
Одна из жён сынов пророческих с воплем говорила Елисею: раб твой, мой муж, умер; а ты знаешь, что раб твой боялся Господа; теперь пришёл заимодавец взять обоих детей моих в рабы себе.
Елисей відказав їй: Що ж маю тобі вчинити? Скажи менї, що в тебе є в господї? Вона сказала: Нема нїчого в твоєї служебки в хатинї, як олїйна посудина, а в їй трошки олїї.
И сказал ей Елисей: что мне сделать тебе? скажи мне, что есть у тебя в доме? Она сказала: нет у рабы твоей ничего в доме, кроме сосуда с елеем.
І сказав він: Ійди, напозичай порожнього посуду по всїх сусїдах твоїх, та назбірай не трохи;
И сказал он: пойди, попроси себе сосудов на стороне, у всех соседей твоих, сосудов порожних; набери немало,
Тодї ввійдеш, позасовуєш двері позад себе й синків твоїх та й наливати меш в кожну посудину, а котра буде повна, відстав на бік.
и пойди, запри дверь за собою и за сыновьями твоими, и наливай во все эти сосуды; полные отставляй.
І пійшла вона від його та й засунула за собою й за синками своїми двері; вони їй подавали, а вона, знай, наливала.
И пошла от него и заперла дверь за собой и за сыновьями своими. Они подавали ей, а она наливала.
Як же посуди були вже повні, каже синові свойму: Подай ще посудину. Відказує він: Нема більш посудини. І не текло більш олїї.
Когда наполнены были сосуды, она сказала сыну своему: подай мне ещё сосуд. Он сказал ей: нет более сосудов. И остановилось масло.
Як же пійшла вона й оповідала се Божому чоловікові, сказав він їй: Іди, продай олїю та й заплати твою позичку, а з останку жити меш сама й сини твої.
И пришла она, и пересказала человеку Божию. Он сказал: пойди, продай масло и заплати долги твои; а что останется, тем будешь жить с сыновьями твоими.
Одного дня прийшов Елисей в Сунам. Там жила багата женщина, й запросила його, в неї трапезувати. От він що-разу, як ійде було мимо, заверне туди попоїсти.
В один день пришёл Елисей в Сонам. Там одна богатая женщина упросила его к себе есть хлеба; и когда он ни проходил, всегда заходил туда есть хлеба.
І каже вона раз чоловікові: От я постерегаю, що сей Божий чоловік, що попри нас проходить, є сьвятий.
И сказала она мужу своему: вот, я знаю, что человек Божий, который проходит мимо нас постоянно, святой;
Змуруймо ж невеличку верхню сьвітлицю та й поставмо йому там ліжко, стола, стільчика й каганець, щоб, як зайде коли, так і притулився там.
сделаем небольшую горницу над стеною и поставим ему там постель, и стол, и седалище, и светильник; и когда он будет приходить к нам, пусть заходит туда.
Одного дня прийшов він ізнов, і зайшов у верхню сьвітличку та й відпочивав там;
В один день он пришёл туда, и зашёл в горницу, и лёг там,
І звелїв слузї свойму Гієзієві: Поклич сюди тую Сунамійку. І покликав той її, й прийшла вона до його.
и сказал Гиезию, слуге своему: позови эту Сонамитянку. И позвал её, и она стала пред ним.
І звелїв йому: Скажи лишень їй: Оце ти так дбаєш про нас; що ж би вчинив я про тебе? Може треба перемовитись за тебе з царем або з гетьманом? Та вона відказала: Нї, я живу собі серед мого люду.
И сказал ему: скажи ей: «вот, ты так заботишься о нас; что сделать бы тебе? не нужно ли поговорить о тебе с царём, или с военачальником?» Она сказала: нет, среди своего народа я живу.
І спитав він: Що ж би таке про неї вчинити? Відказав Гієзій: Та ось, сина в її нема, чоловік же її старий.
И сказал он: что же сделать ей? И сказал Гиезий: да вот, сына нет у неё, а муж её стар.
І звелїв він: Поклич її близче. Той кликнув її, й ввійшла вона в двері.
И сказал он: позови её. Он позвал её, и стала она в дверях.
І сказав він: Через рік о сїм часї держати меш на руках синка. Вона ж каже: Ой нї, добродїю, чоловіче Божий! не обманюй служебки твоєї!
И сказал он: через год, в это самое время, ты будешь держать на руках сына. И сказала она: нет, господин мой, человек Божий, не обманывай рабы твоей.
І завагонїла женщина й породила о тім часї другого року сина, як заповів їй Елисей.
И женщина стала беременною и родила сына на другой год, в то самое время, как сказал ей Елисей.
Як же хлопчик підріс, пійшов одного дня до батька свого до женцїв:
И подрос ребёнок и в один день пошёл к отцу своему, к жнецам.
І кволиться батькові свойму: Голова моя, голова болить! Той же звелїв слузї: Одведи його до матусї.
И сказал отцу своему: голова моя! голова моя болит! И сказал тот слуге своему: отнеси его к матери его.
І взяв той хлопя та й одвів до матері. І седїло воно до самих обід на колїнах у її, й вмерло.
И понёс его и принёс его к матери его. И он сидел на коленях у неё до полудня, и умер.
І пійшла вона, положила його в Божого чоловіка на постелї, зачинила двері й пійшла;
И пошла она, и положила его на постели человека Божия, и заперла его, и вышла,
І кликнула чоловіка свого й каже: Пошли до мене которого слугу з ослицею, поїду хутко до чоловіка Божого, та зараз і вернусь.
и позвала мужа своего и сказала: пришли мне одного из слуг и одну из ослиц, я поеду к человеку Божию и возвращусь.
Він же каже: Чого тобі до його? Хиба сьогоднї новомісяччє, чи субота? Та вона відказала: Дарма, таки пійду.
Он сказал: зачем тебе ехать к нему? сегодня не новомесячие и не суббота. Но она сказала: хорошо.
Осїдлавши ослицю, звелїла слузї: Веди й іди. Не гай мене в дорозї, докіль не скажу.
И оседлала ослицу и сказала слуге своему: веди и иди; не останавливайся, доколе не скажу тебе.
От і поїхала та й прибула до чоловіка Божого на Кармель-гору. Як же загледїв її чоловік Божий оддалїк, сказав слузї свойму: Та се ж Сунамійка!
И отправилась и прибыла к человеку Божию, к горе Кармил. И когда увидел человек Божий её издали, то сказал слуге своему Гиезию: это та Сонамитянка.
Біжи зараз їй зустріч та поспитай: Чи все гаразд у тебе? Чи все гаразд у чоловіка? Чи гаразд із хлопям? Відказала вона: Гаразд.
Побеги к ней навстречу и скажи ей: «здорова ли ты? здоров ли муж твой? здоров ли ребёнок?» — Она сказала: здоровы.
Як знялась вона на гору до чоловіка Божого, обняла йому ноги. І приступив Гієзій, щоб одвести її. Чоловік же Божий сказав: Лиши її, бо вона тяжко сумна, а Господь потаїв се від мене й не обявив менї.
Когда же пришла к человеку Божию на гору, ухватилась за ноги его. И подошёл Гиезий, чтобы отвести её; но человек Божий сказал: оставь её, душа у неё огорчена, а Господь скрыл от меня и не объявил мне.
І каже вона: Чи я ж прохала сина в мого добродїя? Чи я ж бо не казала: Не обманюй мене?
И сказала она: просила ли я сына у господина моего? не говорила ли я: «не обманывай меня»?
І звелїв Гієзієві: Підпережи чересла твої, возьми палицю мою в руку та й іди. Коли зустрінеш кого, не вітай його, а коли хто вітати ме тебе, не дякуй! та й положи палицю мою на лице хлопяткові.
И сказал он Гиезию: опояшь чресла твои и возьми жезл мой в руку твою, и пойди; если встретишь кого, не приветствуй его, и если кто будет тебя приветствовать, не отвечай ему; и положи посох мой на лицо ребёнка.
Мати ж хлопчикова промовила: Як певно, що Бог живе, й як певно, що ти живеш, я не покину тебе! Тодї метнувсь він і пійшов слїдом за нею.
И сказала мать ребёнка: жив Господь, и жива душа твоя! не отстану от тебя. И он встал и пошёл за нею.
Гієзій же випередив їх, та й положив палицю на лице в хлопятка. Та не було нї голосу нї слуху. І вернувся зустріч йому й з'ясував: Хлопя не прокинулось.
Гиезий пошёл впереди их и положил жезл на лицо ребёнка. Но не было ни голоса, ни ответа. И вышел навстречу ему, и донёс ему, и сказал: не пробуждается ребёнок.
Як же ввійшов Елисей в господу, знайшов хлопятко мертве — лежить у його на постелї.
И вошёл Елисей в дом, и вот, ребёнок умерший лежит на постели его.
І ввійшов він, засунув двері від їх, та й молився Господеві;
И вошёл, и запер дверь за собою, и помолился Господу.
Тодї нахилився над хлопятком, і притулив уста свої до його уст, очі свої до його оченят і руки свої до його рученят, та й пригорнувсь до його, й огрілось тїло в хлопятка.
И поднялся и лёг над ребёнком, и приложил свои уста к его устам, и свои глаза к его глазам, и свои ладони к его ладоням, и простёрся на нём, и согрелось тело ребёнка.
І знявсь ізнов, походив по сьвітлицї сюди й туди, підойшов та й схиливсь над ним. І чхнуло хлопя сїм раз, та й розкрило оченята хлопятко.
И встал и прошёл по горнице взад и вперёд; потом опять поднялся и простёрся на нём. И чихнул ребёнок раз семь, и открыл ребёнок глаза свои.
І кликнув тодї Гієзія й звелїв: Поклич сюди Сунамійку. І як увійшла покликана, сказав він: Возьми синка твого.
И позвал он Гиезия и сказал: позови эту Сонамитянку. И тот позвал её. Она пришла к нему, и он сказал: возьми сына твоего.
І приступила вона й упала йому в ноги та й уклонилась до самого долу; тодї взяла синка свого й вийшла.
И подошла, и упала ему в ноги, и поклонилась до земли; и взяла сына своего и пошла.
Елисей же пійшов знов у Галгал. А була тодї голоднеча в тій землї; ученики пророцькі седїли перед ним. І звелїв він слузї свойму: Постав найбільшого казана та й звари юшку синам пророцьким.
Елисей же возвратился в Галгал. И был голод в земле той, и сыны пророков сидели пред ним. И сказал он слуге своему: поставь большой котёл и свари похлёбку для сынов пророческих.
І пійшов один у поле, щоб назбірати зела, й знайшов дику вючу ростину, нарвав із неї овощів повну одежину, й прийшов та й накришив їх в котел з юшкою, бо вони незнали їх.
И вышел один из них в поле собирать овощи, и нашёл дикое вьющееся растение, и набрал с него диких плодов полную одежду свою; и пришёл и накрошил их в котёл с похлёбкою, так как они не знали их.
І налили їм їсти; та скоро вони покушали юшки, закричали, кажучи: Смерть у казанї, чоловіче Божий! і не змогли їсти.
И налили им есть. Но как скоро они стали есть похлёбку, то подняли крик и говорили: смерть в котле, человек Божий! И не могли есть.
Він же сказав: Принесїть лишень борошна сюди. І всипав муку в казан та й звелїв: Наливай людям, нехай їдять. І не було вже нїчого шкідного в кітлї.
И сказал он: подайте муки. И всыпал её в котёл и сказал Гиезию: наливай людям, пусть едят. И не стало ничего вредного в котле.
Прийшов чоловік із Баал Салиси та й принїс чоловікові Божому первоплід хлїба — двайцять ячмінних боханцїв і стовченого зерна в саквах. І звелїв Елисей: Дай людям, нехай їдять.
Пришёл некто из Ваал-Шалиши, и принёс человеку Божию хлебный начаток — двадцать ячменных хлебцев и сырые зёрна в шелухе. И сказал Елисей: отдай людям, пусть едят.
Слуга ж його відказав: Що тут класти перед сотнею чоловіка? Він же каже: Дай людям, нехай їдять, так бо говорить Господь: Їсти муть, та ще й зостанеться.
И сказал слуга его: что тут я дам ста человекам? И сказал он: отдай людям, пусть едят, ибо так говорит Господь: «насытятся, и останется».