Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
New Living Translation
Дванайцятого місяця, се б то місяця Адара, на тринайцятий день його, настав час, щоб здїйснився приказ царя і його наказ, в той день, коли вороги Юдеїв сподївались взяти власть над ними, а випало навідворот, що самі Юдеї взяли верх над ворогами своїми, —
Зібрались Юдеї в своїх містах по всїх краях царя Артаксеркса, щоб накласти руку на тих, що задумали проти них лихо; й нїхто не міг проти них стати, бо страх перед ними напав на всї народи.
The Jews gathered in their cities throughout all the king’s provinces to attack anyone who tried to harm them. But no one could make a stand against them, for everyone was afraid of them.
І всї князї по країнах, і сатрапи й начальники над областями, й виконателї справ царських піддержували Юдеїв, бо напав був на них страх перед Мардохейом.
And all the nobles of the provinces, the highest officers, the governors, and the royal officials helped the Jews for fear of Mordecai.
Бо великий був Мардохей в домі в царя, і слава про нього розходилась по всїх краях, бо сей чоловік, Мардохей, підоймався щораз то висше.
For Mordecai had been promoted in the king’s palace, and his fame spread throughout all the provinces as he became more and more powerful.
І вбивали Юдеї всїх ворогів своїх, витинаючи мечем, вигублюючи й викорінюючи, й чинили з ворогами своїми, що хотїли.
So the Jews went ahead on the appointed day and struck down their enemies with the sword. They killed and annihilated their enemies and did as they pleased with those who hated them.
В Сузах, престольному містї, вбили Юдеї й вигубили пятьсот душ, (окрім)
In the fortress of Susa itself, the Jews killed 500 men.
Десятьох синів Амана, сина Амадатового, ворога Юдеїв, та до грабування не простягали рук своїх.
the ten sons of Haman son of Hammedatha, the enemy of the Jews. But they did not take any plunder.
Того ж таки дня сказано цареві про число вбитих у Сузах, престольному містї.
That very day, when the king was informed of the number of people killed in the fortress of Susa,
І сказав царь царицї Естері: В Сузах, престольному містї, вбили Юдеї й вигубили пятьсот душ; що ж вони зробили по инших країнах царевих? Яке ж твоє бажаннє? й воно буде вдоволене. І яка ще твоя просьба? вона буде здїйснена.
he called for Queen Esther. He said, “The Jews have killed 500 men in the fortress of Susa alone, as well as Haman’s ten sons. If they have done that here, what has happened in the rest of the provinces? But now, what more do you want? It will be granted to you; tell me and I will do it.”
І сказала Естер: Коли цареві до вподоби, то нехай би було дозволено Юдеям, що в Сузах, робити те ж саме й завтра, що сьогоднї, та й нехай би й десятьох синів Аманових повісили на дереві.
Esther responded, “If it please the king, give the Jews in Susa permission to do again tomorrow as they have done today, and let the bodies of Haman’s ten sons be impaled on a pole.”
І повелїв царь так зробити; й дано наказ в Сузах, і десятьох синів Аманових повішено.
So the king agreed, and the decree was announced in Susa. And they impaled the bodies of Haman’s ten sons.
І зібрались Юдеї, що в Сузах, так само й чотирнайцятого дня місяця Адара й вбили в Сузах триста чоловіка, до грабіжі ж не простягали рук своїх.
Та й инші Юдеї, що знаходились в царських країнах, позбірались, щоб стати до оборони свого життя й забезпечити себе від ворогів своїх, і повбивали споміж ворогів своїх сїмдесять пять тисяч; до їх же добра не простягли руки своєї.
Meanwhile, the other Jews throughout the king’s provinces had gathered together to defend their lives. They gained relief from all their enemies, killing 75,000 of those who hated them. But they did not take any plunder.
Се було тринайцятого дня місяця Адара; а на чотирнайцятий день сього ж місяця вони втихомирились і зробили його днем бенкетування та веселощів.
А Юдеї, що в Сузах, збірались тринайцятого дня його й чотирнайцятого дня його, та аж на пятнайцятий день його втихомирились і зробили його днем бенкетування та веселощів.
З тієї причини Юдеї сілські, що живуть по селах та присїлках, проводять чотирнайцятий день місяця Адара в веселощах та в бенкетуваннї, як день празниковий, посилаючи подарунки один одному.
І списав Мардохей сї подїї й порозсилав письма до всїх Юдеїв, що в областях царя Артаксеркса, до близьких і до далеких,
The Festival of Purim
Mordecai recorded these events and sent letters to the Jews near and far, throughout all the provinces of King Xerxes,
Про те, щоб вони завели в себе щорочнє сьвяткуваннє чотирнайцятого дня місяця Адара й пятнайцятого дня його,
Яко таких днїв, в яких Юдеї стали безпечними від ворогів своїх, і як такого місяця, в якому їх смуток обернувся в радість, а сумуваннє — на день сьвяточний, — щоб зробили їх днями угощування та веселощів, посилаючи один до одного подарунки та милостиню вбогим.
He told them to celebrate these days with feasting and gladness and by giving gifts of food to each other and presents to the poor. This would commemorate a time when the Jews gained relief from their enemies, when their sorrow was turned into gladness and their mourning into joy.
І прийняли Юдеї те, що вже сами почали чинити, й про що Мардохей написав до них,
So the Jews accepted Mordecai’s proposal and adopted this annual custom.
Як Аман, син Амадатів, Вугеєць, ворог усїх Юдеїв, задумав був занапастити Юдеїв і кидав пур, то є жереб, щоб їх занапастити й вигубити,
Haman son of Hammedatha the Agagite, the enemy of the Jews, had plotted to crush and destroy them on the date determined by casting lots (the lots were called purim).
І як Естер доступила до царя, і як царь видав другим листом приказ, щоб лукавий намір Амана, який він задумав на Юдеїв, обернувся на його ж голову, та щоб його й синів його повісили на дереві.
But when Esther came before the king, he issued a decree causing Haman’s evil plot to backfire, and Haman and his sons were impaled on a sharpened pole.
Через се й назвали сї днї Пурім, від імення: пур. З сієї причини, згідно з усїма словами сього письма і з тим, що самі бачили і до чого в їх доходило,
That is why this celebration is called Purim, because it is the ancient word for casting lots.
So because of Mordecai’s letter and because of what they had experienced,
So because of Mordecai’s letter and because of what they had experienced,
Постановили Юдеї і взяли на себе й на своїх дїтей, і на всїх попристававших до них, невідмінно, щоб сьвяткувати що року два днї, як приписано, й в свій час;
the Jews throughout the realm agreed to inaugurate this tradition and to pass it on to their descendants and to all who became Jews. They declared they would never fail to celebrate these two prescribed days at the appointed time each year.
Та щоб сї днї були памятними і сьвятковано їх від роду до роду в кожному поколїннї, в кожному краю і в кожному містї; і щоб сї днї Пурім не були визаконені в Юдеїв, і спомин про них не зник у дїтей їх.
These days would be remembered and kept from generation to generation and celebrated by every family throughout the provinces and cities of the empire. This Festival of Purim would never cease to be celebrated among the Jews, nor would the memory of what happened ever die out among their descendants.
Та й цариця Естер, дочка Абихаїлова, й Мардохей, Юдей, написали так само з усією намогою, щоб виконувано се друге письмо про Пурім,
Then Queen Esther, the daughter of Abihail, along with Mordecai the Jew, wrote another letter putting the queen’s full authority behind Mordecai’s letter to establish the Festival of Purim.
І послали письма до всїх Юдеїв в сто двайцятьох і сїмох областях Артаксерксового царства з словами мира й правди,
Letters wishing peace and security were sent to the Jews throughout the 127 provinces of the empire of Xerxes.
Щоб вони твердо держали сї днї Пурім в призначений час, який постановив про них Мардохей Юдей і цариця Естер, і як вони самі призначили їх про себе й про дїтей своїх, яко днї посту та покликання (до Бога).
These letters established the Festival of Purim — an annual celebration of these days at the appointed time, decreed by both Mordecai the Jew and Queen Esther. (The people decided to observe this festival, just as they had decided for themselves and their descendants to establish the times of fasting and mourning.)