Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;
Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями:
Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.
вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається.
І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?
І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́!
Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.
Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один!
Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,
Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, —
То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.
відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит.
Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;
Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине;
Та хоч його корінь в землї й перетрюхне й пень його завмре в поросї,
якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень,
Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; —
то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць!
А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?
А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є?
Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:
Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне,
Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого.
О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав!
Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.
Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене!
Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,
Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;
бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, —
Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.
провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня.
Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;
Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́,
Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.
каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш.
Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.
Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́.
Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони — йому те байдуже;
Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає.