Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.
„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.
Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом?
Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.
Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.
І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?
Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.
Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.
Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.
Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.
Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;
Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).
Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л.
А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!
А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?
Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
Бачиш, щастє їх не з їх рук. — Та рада безбожних нехай буде далека від мене!
Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?
Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!
Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
(Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. — (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.
„Бог ховає синам його кривду Свою“ — та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.
Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?
Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?
Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;
Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.
діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.
А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.
та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.
Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?
Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?
Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?
що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?
Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
Кладовище для його — глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.
І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.