Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Cовременный перевод WBTC
Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?
Почему же Всемогущий знает всё о жизни человека, а те, кто верят, не знают про жизнь Его?
Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;
Межи передвигают люди, крадут стада и на другие пастбища уводят.
Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;
У сирот они отбирают ослиц, и у вдов отбирают быков.
Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.
Они сбивают с дороги бедных и заставляют скрываться нуждающихся всей земли.
Се, — як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;
Как дикие ослы в пустыне, бродят бедные в поисках хлеба, добывая его трудом, и кормит их детей бесплодная земля.
Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;
Они собирают остатки в чужих полях и подбирают на виноградниках грешных.
Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;
Нет одежды у них, и они спят нагими — нечем укрыться им в холоде.
Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.
От горных дождей они промокают насквозь, и прячутся в камнях за неимением крыши.
Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.
Оторваны сироты от груди, и младенцы взяты в залог за долги.
Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних — годуватись (збіраним) колоссєм;
Другим снопы они вяжут, а сами всегда голодны.
Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.
Они выжимают масло олив, давят виноград, и всё равно страдают от жажды.
У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.
Над городом — стоны умирающих, и души раненых молят помочь. Но Господь оставляет это зло без наказанья.
Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.
Есть те, кто против света восстаёт, — они не знают Господних путей и не следуют им.
Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.
С рассветом встает убийца, убивает бедных и слабых, а ночью становится вором.
Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, — та й вид собі закриває.
Глаза прелюбодея ищут сумрака, он думает: "Никто не увидит меня", — и лицо своё закрывает.
В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.
Во тьме проникает в дома. Сидевшие днём взаперти, боятся света дневного.
Бо густа тьма — се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.
Их утро — темень густая, знакомы им страхи ночные.
Такий є легкий собі — хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!
Они — обломки на поверхности воды, и над землёю их проклятье — никто не соберёт в садах их виноград.
Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня — грішників.
Как тающий снег съедает жара, так и могила глотает тех, кто грешил.
Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!
Даже чрево матери их забывает; черви им рады; не помнят их люди — злобные подобны ненужным обломкам.
Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.
Они отнимают добро у женщин бездетных, и вдов обижают.
Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.
Но Господь могуществом силу у злых отнимает, даже если они знамениты, не могут быть уверенны в жизни своей.
А Бог подає йому безпеку, — він же ж на те й вповає — та очі його (Бога) видять таких поступки.
Недолго злобные могут чувствовать себя в безопасности: не укрыться им от Господа глаз.
Піднялись вони високо, — та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.
На миг возвысятся они, а потом исчезнут. Пожухнут и увянут, как трава, и срезанными будут, как колосья.