Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:
О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
Тодї виходив я, було до воріт міста*, й уставляв на майданї сїдалище себі,
Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
Я був очима слїпому й ногами кульгавому;
Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.
← (Йова 28) | (Йова 30) →