Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;
„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,
Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;
коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,
Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;
як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,
Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;
коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,
Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!
коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!
Тодї виходив я, було до воріт міста*, й уставляв на майданї сїдалище себі,
Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,
Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;
як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,
Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.
зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.
ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,
Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;
Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.
бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.
Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.
Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!
Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.
Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.
Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.
Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.
Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.
Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.
От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;
І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:
Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.
для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.
Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.
Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.
Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.
Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.
Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.
По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.
Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.
І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.
Бувало, всьміхнусь до них — а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.
Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.