Переклад Куліша та Пулюя

Переклад Хоменка

Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.

1

Після цього Іов розтулив уста й лихословив свій день.

2

І почав Йов говорити:

2

Він почав говорити й мовив:

3

Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!

3

«Нехай загине день, коли я народився
і ніч, що сказала: Зачався чоловік!

4

Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!

4

Той день хай стане тьмою,
хай Бог з висоти не згадує про нього,
нехай світло не сяє над ним,

5

Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!

5

нехай його перекреслить тьма й тінь чорна,
нехай над ним повисне хмара,
нехай густий туман його збентежить.

6

А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!

6

А ніч оту хай ухопить темрява,
нехай не лічиться з днями року,
у місяців число нехай не входить!

7

О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!

7

Та ніч нехай буде безплідна,
радість до неї хай не завітає.

8

Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день*, та готові й дракона розбудити!

8

Хай проклянуть її ті, що проклинають день,
ті, що готові розбудити Левіятана.

9

Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,

9

Нехай померхнуть зорі її світанку,
нехай чекає світла, та даремно,
нехай повік зорі не бачить,

10

За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!

10

тому що не замкнула
дверей мені в утробі
й горя від очей моїх не скрила.

11

Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?

11

Чому, вже у лоні матері, не вмер я,
як вийшов з утроби, не загинув?

12

Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?

12

Навіщо прийняли мене коліна?
Навіщо було мені ссати груди?

13

Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн

13

Тепер лежав би, спочивав би я,
спав би й мав би спокій

14

З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,

14

з царями й радниками краю,
які споруджують собі могили;

15

Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;

15

або з князями, що мають золота багато
і що наповнюють свої палати сріблом;

16

Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.

16

і не було б мене, як закопаного викидня,
чи як немовляток, що не бачили світу.

17

Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.

17

Там не шаліють більше злочинці,
там спочивають знеможені,

18

Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.

18

там же спокійні в'язні,
не чують крику посіпаки.

19

Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.

19

Малий, великий, там вони обидва,
і раб від свого пана вільний.

20

Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,

20

Пощо дає він світло бідоласі,
і життя тим, яким на серці гірко?

21

Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;

21

Тим, що виглядають смерти, а її немає,
тим, що шукають її більш, ніж скарбів;

22

Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.

22

тим, що радіють без міри,
веселяться, коли знайдуть домовину!

23

На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?

23

Людині, що її дорога закрита,
що її Бог огородив навколо?

24

Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;

24

Зідхання стало мені хлібом,
як вода, линуть мої скарги,

25

Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.

25

бо страх, якого я побоювався, напав на мене,
і те, чого лякавсь я, надійшло на мене.

26

Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!

26

Нема мені ні миру, ні спокою,
нема відради, прийшов на мене клопіт.»

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

Переклад Хоменка

Йова 3

Йова 3