Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!
Нехай пропаде день, в який я народився, і ніч, в яку сказали: Ось хлоп’я!
Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!
Нехай буде той день темрявою, і нехай Господь згори його не шукає, і хай не зійде світло на нього.
Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!
Нехай же його охопить темрява і тінь смерті, нехай на нього надійде морок.
А ніч тая — нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!
Нехай буде проклятим день і та ніч, нехай понесе його темрява. Хай не буде днем року, і хай не буде зарахований до днів місяця.
О, ніч тая — нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!
Але нехай та ніч буде болем, і хай не прийде на неї веселість чи радість.
Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день*, та готові й дракона розбудити!
Але нехай прокляне її той, хто проклинає той день, той, хто бажає заволодіти великим китом.
Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,
Хай потемніють зорі тієї ночі, нехай залишиться темною і до світання хай не прийде, і хай не побачить ранкової зорі, як сходить,
За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!
тому що не замкнула дверей лона моєї матері. Бо відняло би біль від моїх очей.
Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?
Чому ж я не помер у лоні, а вийшов з лона, і чому я відразу не помер?
Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?
Чому ж мене зустріли коліна? Чому ж я ссав груди?
Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн
Тепер же, лігши, мовчав би я, і, заснувши, спочив би я
З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,
із царями, радниками землі, які хвалилися мечами,
Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;
чи з володарями, у кого багато золота, які наповнили свої доми сріблом,
Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.
чи наче покидьок, який виходить з лона матері, чи наче немовлята, які не побачили світла.
Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.
Там безбожні спалили гнів люті, там спочили змучені тілом.
Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.
Спільно старі не почули голосу збирача податків.
Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.
Там є малий, великий і раб, який боявся свого володаря.
Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,
Чому ж дано світло тим, хто в гіркоті, і життя — тим, хто в душевних болях,
Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;
які бажають смерті й не осягають, копають, наче за скарбами,
Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.
і дуже радими стали б, якщо би здобули?
На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?
Смерть для чоловіка — спочинок, бо замкнув Бог довкруги нього.
Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;
Бо стогін приходить перед моєю їжею, і я ллю сльози, огорнений страхом.
Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.
Бо страх, над яким я роздумував, прийшов на мене, і той, кого я боявся, зустрів мене.