Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.
А тепер найменші висміяли мене, тепер повчають мене частково ті, чиїх батьків я мав за ніщо, яких я не вважав гідними псів моїх черід.
Бо й сила в руках їх — до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.
І навіщо мені сила їхніх рук? Через них загинула повнота.
Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;
Бездітний у біді і голоді. Вони вчора втекли від біди і від скрути посухи.
Щиплють лободу попід корчами, — ягоди ялівцю — се хлїб їх.
Ті, хто оточує соляні місця при звуку, для яких солене було їм їжею, котрі без честі й знехтувані, зубожілі від усякого добра, які й коріння дерев жували від великого голоду.
Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.
З-посеред милозвучних кущів закричать вони, — котрі жили під дикою зеленню.
Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!
Сини безумних і нечесних, їхні імена і слава згладжені із землі.
У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.
А тепер я — їхні гусла, і вони мене мають за притчу.
Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.
Гидували ж мною, відступивши далеко, а для мого обличчя не стримувалися від плювання.
Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,
Адже Він, відкривши Свій сагайдак, заподіяв мені зло, і вони позбулися уздечки моєї присутності.
З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.
З правого боку нащадків вони повстали, простягнули свою ногу і пішли проти мене стежками їхньої згуби.
Зрили стежку мою, все з'уміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.
Знищили мої стежки, бо Він скинув мій одяг.
Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.
Своїми стрілами Він мене прошив, учинив мені, як бажає, я на стражданнях замішаний.
Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.
Мої страждання повертаються, моя надія відійшла, наче вітер, і моє спасіння, наче хмара.
А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.
Тепер же на мені виллється моя душа, а мене охоплюють дні страждань.
Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.
Вночі мої кості розгорілися, а моє сухожилля послабло.
Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.
Великою силою схопила недуга мій одяг, оточила мене, наче облямівка мого одягу.
Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.
Схопила ж мене, наче глину, — моя частка в землі та в попелі.
Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, — стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.
І я заволав до Тебе, та Ти не чуєш мене, вони встали і подивилися на мене.
Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.
Ти ж напав на мене без пощади, бичував Ти мене сильною рукою.
Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.
Призначив Ти мене на страждання, і Ти відкинув мене від спасіння.
О, я знаю, що ти примчиш мене 'д смертї, до дому, де збіраються всї живучі.
Знаю, що мене зітре смерть, бо кожному смертному земля — дім.
Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?
Якби добрим було на себе накласти руки, чи попросивши іншого, він зробив би це мені.
А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?
Я ж плакав над кожним немічним, стогнав, бачачи чоловіка в скруті.
А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.
Тож я, очікував добра, та ось, мене зустріли скоріше злі дні.
Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.
Моє нутро заклекотало і не замовчить, випередили мене дні бідноти.
Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.
Стогнучи, я пішов, не замикаючи уст, став у зборі, волаючи.
Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.
Моя шкіра сильно почорніла, а мої кості від спеки згоріли.