Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.

1

Job Defends His Righteousness

“I have made a covenant with my eyes;
Why then should I [a]look upon a young woman?

2

Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?

2

For what is the allotment of God from above,
And the inheritance of the Almighty from on high?

3

Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?

3

Is it not destruction for the wicked,
And disaster for the workers of iniquity?

4

Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?

4

Does He not see my ways,
And count all my steps?

5

Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —

5

“If I have walked with falsehood,
Or if my foot has hastened to deceit,

6

То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.

6

[b]Let me be weighed on honest scales,
That God may know my integrity.

7

Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,

7

If my step has turned from the way,
Or my heart walked after my eyes,
Or if any spot adheres to my hands,

8

Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.

8

Then let me sow, and another eat;
Yes, let my harvest be [c]rooted out.

9

Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,

9

“If my heart has been enticed by a woman,
Or if I have lurked at my neighbor’s door,

10

Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.

10

Then let my wife grind for another,
And let others bow down over her.

11

Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;

11

For that would be wickedness;
Yes, it would be iniquity deserving of judgment.

12

Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.

12

For that would be a fire that consumes to destruction,
And would root out all my increase.

13

Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,

13

“If I have despised the cause of my male or female servant
When they complained against me,

14

То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?

14

What then shall I do when God rises up?
When He punishes, how shall I answer Him?

15

Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?

15

Did not He who made me in the womb make them?
Did not the same One fashion us in the womb?

16

Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?

16

“If I have kept the poor from their desire,
Or caused the eyes of the widow to fail,

17

Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?

17

Or eaten my morsel by myself,
So that the fatherless could not eat of it

18

Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.

18

(But from my youth I reared him as a father,
And from my mother’s womb I guided [d]the widow);

19

Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —

19

If I have seen anyone perish for lack of clothing,
Or any poor man without covering;

20

Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?

20

If his [e]heart has not blessed me,
And if he was not warmed with the fleece of my sheep;

21

Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),

21

If I have raised my hand against the fatherless,
When I saw I had help in the gate;

22

То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,

22

Then let my arm fall from my shoulder,
Let my arm be torn from the socket.

23

Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.

23

For destruction from God is a terror to me,
And because of His magnificence I cannot endure.

24

Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?

24

“If I have made gold my hope,
Or said to fine gold, ‘You are my confidence’;

25

Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?

25

If I have rejoiced because my wealth was great,
And because my hand had gained much;

26

Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,

26

If I have observed the [f]sun when it shines,
Or the moon moving in brightness,

27

Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?

27

So that my heart has been secretly enticed,
And my mouth has kissed my hand;

28

Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.

28

This also would be an iniquity deserving of judgment,
For I would have denied God who is above.

29

Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?

29

“If I have rejoiced at the destruction of him who hated me,
Or lifted myself up when evil found him

30

Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.

30

(Indeed I have not allowed my mouth to sin
By asking for a curse on his [g]soul);

31

Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?

31

If the men of my tent have not said,
‘Who is there that has not been satisfied with his meat?’

32

Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.

32

(But no sojourner had to lodge in the street,
For I have opened my doors to the [h]traveler);

33

Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,

33

If I have covered my transgressions as[i] Adam,
By hiding my iniquity in my bosom,

34

То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.

34

Because I feared the great multitude,
And dreaded the contempt of families,
So that I kept silence
And did not go out of the door —

35

О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!

35

Oh, that I had one to hear me!
Here is my mark.
Oh, that the Almighty would answer me,
That my [j]Prosecutor had written a book!

36

Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;

36

Surely I would carry it on my shoulder,
And bind it on me like a crown;

37

Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.

37

I would declare to Him the number of my steps;
Like a prince I would approach Him.

38

Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;

38

“If my land cries out against me,
And its furrows weep together;

39

Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,

39

If I have eaten its [k]fruit without money,
Or caused its owners to lose their lives;

40

То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.

40

Then let thistles grow instead of wheat,
And weeds instead of barley.”
The words of Job are ended.

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

Йова 31

Job 31