Переклад Куліша та Пулюя

New Living Translation

З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.

1

Job’s Final Protest of Innocence

“I made a covenant with my eyes
not to look with lust at a young woman.

2

Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?

2

For what has God above chosen for us?
What is our inheritance from the Almighty on high?

3

Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?

3

Isn’t it calamity for the wicked
and misfortune for those who do evil?

4

Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?

4

Doesn’t he see everything I do
and every step I take?

5

Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —

5

“Have I lied to anyone
or deceived anyone?

6

То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.

6

Let God weigh me on the scales of justice,
for he knows my integrity.

7

Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,

7

If I have strayed from his pathway,
or if my heart has lusted for what my eyes have seen,
or if I am guilty of any other sin,

8

Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.

8

then let someone else eat the crops I have planted.
Let all that I have planted be uprooted.

9

Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,

9

“If my heart has been seduced by a woman,
or if I have lusted for my neighbor’s wife,

10

Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.

10

then let my wife servea another man;
let other men sleep with her.

11

Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;

11

For lust is a shameful sin,
a crime that should be punished.

12

Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.

12

It is a fire that burns all the way to hell.b
It would wipe out everything I own.

13

Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,

13

“If I have been unfair to my male or female servants
when they brought their complaints to me,

14

То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?

14

how could I face God?
What could I say when he questioned me?

15

Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?

15

For God created both me and my servants.
He created us both in the womb.

16

Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?

16

“Have I refused to help the poor,
or crushed the hopes of widows?

17

Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?

17

Have I been stingy with my food
and refused to share it with orphans?

18

Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.

18

No, from childhood I have cared for orphans like a father,
and all my life I have cared for widows.

19

Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —

19

Whenever I saw the homeless without clothes
and the needy with nothing to wear,

20

Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?

20

did they not praise me
for providing wool clothing to keep them warm?

21

Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),

21

“If I raised my hand against an orphan,
knowing the judges would take my side,

22

То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,

22

then let my shoulder be wrenched out of place!
Let my arm be torn from its socket!

23

Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.

23

That would be better than facing God’s judgment.
For if the majesty of God opposes me, what hope is there?

24

Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?

24

“Have I put my trust in money
or felt secure because of my gold?

25

Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?

25

Have I gloated about my wealth
and all that I own?

26

Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,

26

“Have I looked at the sun shining in the skies,
or the moon walking down its silver pathway,

27

Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?

27

and been secretly enticed in my heart
to throw kisses at them in worship?

28

Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.

28

If so, I should be punished by the judges,
for it would mean I had denied the God of heaven.

29

Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?

29

“Have I ever rejoiced when disaster struck my enemies,
or become excited when harm came their way?

30

Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.

30

No, I have never sinned by cursing anyone
or by asking for revenge.

31

Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?

31

“My servants have never said,
‘He let others go hungry.’

32

Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.

32

I have never turned away a stranger
but have opened my doors to everyone.

33

Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,

33

“Have I tried to hide my sins like other people do,
concealing my guilt in my heart?

34

То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.

34

Have I feared the crowd
or the contempt of the masses,
so that I kept quiet and stayed indoors?

35

О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!

35

“If only someone would listen to me!
Look, I will sign my name to my defense.
Let the Almighty answer me.
Let my accuser write out the charges against me.

36

Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;

36

I would face the accusation proudly.
I would wear it like a crown.

37

Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.

37

For I would tell him exactly what I have done.
I would come before him like a prince.

38

Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;

38

“If my land accuses me
and all its furrows cry out together,

39

Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,

39

or if I have stolen its crops
or murdered its owners,

40

То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю — кукіль! І скінчились слова Йовові.

40

then let thistles grow on that land instead of wheat,
and weeds instead of barley.”
Job’s words are ended.

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

New Living Translation

Йова 31

Job 31