Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Cовременный перевод WBTC
З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.
Я заключил договор с моими глазами, чтобы они не глядели жадно на женщин.
Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?
Что Всемогущий Господь людям даёт? Как Он платит из своего небесного дома?
Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?
Разве беды и несчастья не для злобных, и разве гибель не для тех, кто несёт ложь?
Та й чи ж не бачив він доріг моїх, — не лїчив всї ступнї мої?
Разве пути мои не видны Богу, разве шаги мои Он не считает?
Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, —
Если я жил во лжи и вели меня ноги к обману,
То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.
пусть тогда взвесит меня Господь на верных весах и убедится в том, что я не виновен.
Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,
Если свернул я с правильного пути, если мои глаза повернули сердце ко злу или руки мои от греха нечисты, —
Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.
пусть тогда съедят другие всё, что я посеял, и да будут вырваны с корнем мои посевы.
Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,
Если женщиной соблазнилось сердце моё, если прятался я ради греха у двери моего соседа,
Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.
пускай тогда моя жена зерно другому мелет и пусть другие будут ночью с ней,
Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;
поскольку это было бы постыдно, и был бы грех подсуден мой.
Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.
Это огонь, сжигающий до основанья, способный уничтожить всё моё добро.
Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,
Если я отказывался быть справедливым к слугам, когда имели они что-то против меня,
То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?
что стану делать я, представ пред Богом, что буду отвечать, когда Он спросит объясненья?
Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?
Разве не Он меня создал во чреве, равно как и всех моих слуг? Всем нам внутри матерей Он форму дал.
Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?
Я никогда не отказывал в помощи бедным, не заставлял томиться вдовьи глаза.
Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?
Я никогда не держал хлеб лишь для себя — хлебом моим я делился всегда с сиротою.
Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.
Всю мою жизнь был я отцом тем, у кого отцов не осталось. Вдов опекаю я всю жизнь.
Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, —
Когда я видел, как страдают люди, лишённые одежды и покрова,
Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?
я одевал их, шерсть моих овец обогревала их, и всей душой они меня благословляли.
Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),
Я руку никогда на сироту не поднимал, когда встречал его, о помощи молящего, возле моих ворот.
То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,
Если я так поступил, пусть отпадёт от плеча рука моя и отвалится пусть от локтя.
Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.
Но подобного я не содеял, потому что страшусь наказанья от Бога и благоговею пред величием Его.
Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?
Никогда я не доверял моему богатству, никогда не сказал золоту: "Ты защита моя и надежда".
Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?
Я богатством своим никогда не гордился, много я заработал, но не этим был счастлив.
Дивлячись на сонце, як воно сяє, як той місяць велично пливе,
Ни сиянию солнца, ни ясной луне никогда я не поклонялся.
Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?
Никогда глуп настолько я не был, чтобы им поклоняться.
Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.
Это грех наказуемый, я был бы неверен Всемогущему Богу, если бы поклонялся.
Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?
Не радовался никогда я гибели врагов и не торжествовал, когда к врагам несчастья приходили.
Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.
Греха проклятия врагов, иль пожеланья смерти, мой рот не знает.
Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?
Всем людям моего шатра известно, что странников всегда кормил я.
Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.
И место спать я в доме им давал, чтоб ночь на улице не заставала их.
Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,
Пытаются другие скрыть свои грехи, но я вины своей не прятал.
То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.
Я не боялся никогда, что люди скажут, из страха перед этим не молчал, не уходил за дверь и не боялся, что люди меня могут ненавидеть.
О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!
Хочу, чтоб кто-нибудь меня услышал. Позволь мне объяснить себя. Хочу, чтоб Всемогущий Бог ответил, чтоб написал Он, в чём же я не прав.
Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;
Тогда носил бы этот знак я на плечах, на голову надел бы, как корону.
Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.
Тогда я смог бы объяснить мои поступки, я к Богу смог бы, словно князь, прийти с воздетой гордо головою.
Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;
Я мою землю у другого не украл — никто меня в том обвинить не может.
Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,
За всё, полученное от земли, я земледельцам заплатил, я не пытался землю отобрать у тех, кто ей владеет.