Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en

Паралельне читання

← (Йова 36) | (Йова 38) →

Переклад Куліша та Пулюя

Переклад Хоменка

Йова 37

А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.

«Тому й здрігнулося моє серце
і зрушилось із свого місця!

Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.

Слухайте, слухайте гомін його голосу
і грюкіт, що з уст його виходить.

По під усїм небом реве він, блиск його — на всю землю.

Під усім небом він його розпросторює,
і блискавка його аж до кінців землі сягає.

Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не з'упиняє його, коли голос його почуто.

Позаду нього реве голос;
Бог гримить голосом величним
і блискавиць своїх не зупиняє,
коли лунає голос його.

Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.

Бог своїм голосом гримить предивно,
творить діла великі, нам незбагненні!

Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї.

Він каже снігові: Падай на землю!
Великим зливам: Лийте чимдуж!

Людям печатає руки**, щоб усї взнали дїло його.

Кожній людині кладе печать на руку,
щоб усі, кого створив він, те могли знати.

Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.

Звір утікає у свій сховок,
сидить у своїх барлогах.

Буря приходить з полудня, з півночі ж — студень.

З півдня буревій надходить,
є холод із півночі.

Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається.

Від Божого подуву лід береться,
й поверхня вод твердіє.

Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,

Він хмари вогкістю вантажить,
і оболок розпускає його світло,

І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,

що колами кружляє
і крутиться згідно з його наміром,
виконуючи все, що він йому накаже,
на овиді земного кругу;

Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.

воно виконує його волю чи то як кару,
чи як милосердя.

Слухай же сього, Иове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.

Слухай же це, Іове!
Стань і роздумуй про дивні діла Божі.

Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?

Чи знаєш, як Бог їм повеліває,
як його хмара блискає світлом?

Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?

Чи розумієш рівновагу хмари,
чудні діла Найзвершенішого у знанні?

Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?

Коли нагріється твоя одежа,
коли земля відпочиває під вітерцем із півдня, —

Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?

чи міг би ти з ним нап'ясти небо
тверде, мов дзеркало, вилите?

Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.

Навчи нас, що маємо йому сказати,
і не сперечатимемось більш, бо справа темна.

Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?

Чи буде йому звіщено, як я говорю?
Чи як хто скаже що, дійде до нього?

Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.

Та й тепер не видно було світла,
хмари його затьмили,
але повіяв вітер і їх геть розвіяв,

Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.

і надійшло з півночі золотисте сяйво.
Навкруги Бога страшна велич!

Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.

Всесильний! Не можем його осягнути!
Великий силою і правом,
повний правоти — не утискає.

То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!

Тому й бояться його люди,
він же й не споглядає на усіх, що у серці велемудрі.»

← (Йова 36) | (Йова 38) →