Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Марна се була б надїя, (його спіймати); тільки спогляне на тебе, так і помертвієш.
Хіба ти його не бачив? Хіба ти не здивувався над сказаним про нього?
Нема такого відважного, хто б посьмів непокоїти його, (хиба тільки я, бо) хто може остоятись перед лицем моїм?
Хіба ти не побоявся, беручи до уваги те, що приготовлене Мною? Бо хто є той, котрий Мені протиставляється?
Хто менї що дав уперед, щоб я мав віддавати йому? все що є скрізь під небом, все воно моє!
Чи хтось стане проти Мене і встоїть, хіба не вся піднебесна Моя?
Не замовчу й про члени його, про силу й красну будову його!
Не мовчатиму задля нього, і слово сили помилує рівного собі.
Хто зможе зняти верхню одежу з його, або хто наближиться до подвійних челюстий його?
Хто відкриє перед його одіяння? А в складку його панцира хто ввійде?
Хто ворота в його в пелцї відчинив би? Круг зубів його — страх-трепет, кругом зубів його страх!
Хто відкриє брами його обличчя [1]? Довкруги його зубів — страх.
Крепкі щити (тїло) його — се красота: вони сковані до купи лускою, неначе печаткою твердою;
Його нутрощі — мідні щити, а його зв’язки, наче камінь смарагд.
Одна до одної прилягає так тїсно, що не пройде й воздух проміж них;
Один до одного пристають, і дух не пройде крізь нього.
Одна на другій лежить щільно, щеплені й не розлїплюються.
Людина тісно пов’язана зі своїм братом, так і вони тримаються разом і не відділяться.
Чхне він — аж заблисне, а очі в його, мов війки в ранньої зорі;
Коли він чхає, то спалахує світло, а його очі — вигляд ранньої зорі.
З пельки в його виходять, неначе поломє, вискакують огняні искри.
З його пащі виходять палаючі світильники і викидаються вогняні жаровні.
З ніздер дим димить, як із кипячого горшка або казана.
З його ніздрів виходить дим печі, що горить вогнем вугілля.
Подихом він роздуває (мов) у кузнї вуголь, а з пащі в його виходить поломє.
Його душа — тліюче вугілля, а з його уст виходить полум’я.
Сила ж в його в шиї, а вперід його страх.
У його шиї замешкує сила, і знищення біжить перед ним.
Все мясне в його тїлї, мов злите з собою твердо, (від нїчого) не дрогне.
М’язи його тіла зліпилися. Коли поливати його, він не порушиться.
Серце в його тверде, наче камінь, збите в купу, мов спід у жорнах.
Серце його міцне, наче камінь, воно стало, наче непорушне ковадло.
Як метнеться він, невміраки в страсї, зомлївають із переляку.
Коли він повертається, це страх чотириногим звірам, які скачуть по землі.
Меч, що вдарить його, одскочить, не вдїє нїчо нї спис, нї стріли нї панцир.
Якщо його зустрінуть списи, — нічого не зроблять піднятий спис і панцир.
Залїзо йому — солома, мідь — трюхле дерево.
Адже він вважає залізо за полову, а мідь — за гниле дерево.
Дочка (стріла) лука не оберне його до втечі, а каміннє з пращі — се йому полова.
Йому не завдасть шкоди мідний лук, а того, хто кидає каміння, він вважає за траву.
Друк — у його бадиллє, а як свисне дарда, він осьміхнеться.
Тростиною вважаються молоти, і він висміює махання вогнем.
Каменюки під ним гострі, а він лежить на зубъї в грязї.
Його лежанка — гострі цвяхи, а все золото моря під ним, наче глина без міри.
Глибиня кипить під ним, мов у казанї, а вода морська — неначе кипуче мастило.
Приводить до кипіння безодню, наче мідь, він море вважає за посудину з маззю,
За собою стежку сьвітлу (в водї) зоставляє; глибінь (від піни), як би посивіла.
а тартар безодні — за полоненого. Він вважає безодню за прохід.
Рівнї він на землї не має; він сотворений, щоби не боятись.
На землі немає нікого, подібного до нього, створеного, щоб ним гралися Мої ангели.