Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
Хіба чоловік на землі — не на службі військо́вій? І його дні — як дні на́ймита!
Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
Як раб, спра́гнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,
Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
так місяці ма́рности да́но в спа́док мені, та ночі терпі́ння мені відлічили.
Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
Коли я кладусь, то кажу́: „Коли встану?“ І тя́гнеться вечір, і переверта́ння із бо́ку на бік їм до ранку.
Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
Зодягло́сь моє тіло черво́ю та стру́пами в по́росі, шкіра моя затверді́ла й бридка́.
Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
А дні мої стали швидчі́ші за тка́цького чо́вника, і в марно́тній надії минають вони.
Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
Пам'ятай, що життя моє — вітер, моє око вже більш не побачить добра́.
Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене — та немає мене.
Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
Як хмара зникає й прохо́дить, так хто схо́дить в шео́л, не вихо́дить,
Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
не верта́ється вже той до дому свого́, та й його не пізнає вже місце його.
Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в у́тиску духа свого, нарікати я буду в гірко́ті своєї душі:
Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
Чи я море чи мо́рська потво́ра, що Ти надо мною сторо́жу поставив?
Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
Коли я кажу́: „Нехай по́стіль потішить мене, хай думки́ мої ложе моє забере“,
Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
то Ти снами лякаєш мене, і виді́ннями стра́шиш мене
Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
І душа моя пра́гне заду́шення, смерти хо́чуть мої кості.
Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!
Я обри́див життям. Не повіки ж я жи́тиму! Відпусти ж Ти мене, бо марно́та оці мої дні!
Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
Що таке чоловік, що його Ти підно́сиш, що серце Своє прикладаєш до ньо́го?
Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
Ти щора́нку за ним назираєш, щохвилі його Ти дослі́джуєш.
Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
Як довго від мене ще Ти не відве́рнешся, не пу́стиш мене проковтну́ти хоч сли́ну свою?
А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
Я згрішив. Що ж я маю робити, о Сто́роже лю́дський? Чому́ Ти поклав мене ціллю для Себе, — і я стався собі тягаре́м?