Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
Хіба життя людини на землі радше не є випробуванням, — його життя, наче в наймита, взятого на день?
Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
Або наче раб, який боїться свого володаря і схопив тінь, чи наче найманець, який очікує своєї винагороди.
Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
Так і я переніс порожні місяці, і ночі болючі мені дано.
Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
Якщо засну, кажу: Коли день? Як же встану, знову: Коли вечір? А буваю я сповненим болю від вечора аж до ранку.
Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
Моє ж тіло покривається гноєм червів, і я чахну, зіскрібаючи грудки землі з моїх виділень.
Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
А моє життя проминуло легше за бесіду, загинуло воно в марній надії.
Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
Тож згадай, що мій дух — життя, і моє око більше не повернеться, щоб побачити добро.
Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
Не побачить мене око Того, Хто мене бачить. Очі Твої на мені, а мене більше немає,
Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
— наче хмара стерта з неба. Адже якщо людина зійде до аду, то більше не вийде,
Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
і більше не повернеться до власного дому. І більше його не впізнає його місце.
Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
Тож я вже не зупиню моїх уст, говоритиму, будучи в скруті, охоплений бідою, відкрию гіркоту моєї душі.
Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
Яким морем я є, чи змієм, що Ти настановив наді мною сторожу?
Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
Я сказав: Мене потішить моє ліжко, відкрию ж до себе самого власне слово на моєму ліжку.
Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
Ти мене страшиш снами і лякаєш мене видіннями.
Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
Забереш від мого духа мою душу, від смерті ж — мої кості.
Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!
Адже не житиму навіки, щоб терпіти. Відступи від мене, бо моє життя марне.
Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
Бо чим є людина, що Ти її звеличив, або що Ти звертаєш на неї увагу?
Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
Невже здійснюватимеш над ним нагляд аж до ранку, і його судитимеш до спочинку?
Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
Як довго не залишатимеш мене і не відпускатимеш мене, доки ще ковтатиму мою слину в болі?
А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
Якщо я згрішив, що Тобі можу зробити, Тобі, Хто знає людський розум? Навіщо Ти мене поставив Твоїм звинувачуваним, я є для Тебе тягарем?