Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Cовременный перевод WBTC
Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?
Иов сказал: "Тяжела борьба человека на этой земле. Жизнь его словно жизнь батрака.
Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,
Человек — словно раб, мечтающий о прохладе, словно батрак, ждущий вознагражденья.
Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.
Месяц за месяцем в опустошении прошли, ночи мои проходят в страданьях.
Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.
Когда ложусь, я думаю: "Когда я встану?" Но длится ночь, и ворочаюсь я, пока не встанет солнце.
Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.
Черви и грязь покрывают тело моё, кожа потрескалась и нарывает.
Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.
Дни мои торопливей, чем челноки ткача. И завершается жизнь моя без надежды.
Згадай (Боже), що життє моє — подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.
Господи, вспомни, что жизнь моя лишь вздох, и ничего хорошего я не увижу вновь.
Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, — а мене нема.
И Ты меня не увидишь: Ты будешь меня искать, но не будет меня.
Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,
Облака редеют и уходят. Так и с человеком — он похоронен в могиле и не вернётся обратно.
Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.
Он никогда не вернётся в свой старый оставленный дом, чужим он будет в доме этом.
Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.
И поэтому не буду я молчать — я всё скажу! Мой дух страдает — я жаловаться буду, ибо горестно душе моей.
Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?
Разве я неукротимое море иль чудовище морское? Не потому ль следишь за мною постоянно?
Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;
Успокоение должна мне дать постель, — освобождение и отдых.
Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,
Но, Господи, всегда, когда ложусь, видениями меня кошмарными пугаешь.
Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.
Поэтому уж лучше быть задушенным, чем жить, как я живу.
Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, — та ж днї мої, се марнота!
Я ненавижу жизнь мою — сдаюсь. Жить вечно не хочу. Оставь меня! Жизнь ничего не значит!
Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,
И почему Тебе, Господь, так важен человек? Честь воздаёшь ему за что? Зачем его Ты замечаешь?
Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?
Почему Ты его навещаешь каждое утро и испытываешь каждый миг?
Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?
Господь, Ты глаз с меня не сводишь, ни на секунду меня не оставляешь.
А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?
Ты следишь за тем, что делают люди. Что ж, если согрешил я, что могу я сделать? Ну почему вдруг стал я Твоею целью? Иль стал я преткновеньем для Тебя?
Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.
И почему ты не простишь меня за то, что сделал я неверно? Почему Ты не отпустишь все грехи мои? Ведь скоро я умру и лягу в могилу, и будешь Ты искать меня, но я уйду, и меня не будет".