Переклад Куліша та Пулюя

Переклад Хоменка

І відповів Йов і сказав:

1

Заговорив Іов і мовив:

2

Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?

2

«Правда! Я знаю, що воно так;
та й як би чоловік міг бути
справедливим перед Богом?

3

А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не з'умів би одказати.

3

Коли б він захотів на прю з ним стати,
на тисячу ні разу йому не відповів би.

4

Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував з'упокоєн?

4

Він мудрий серцем і силою могутній;
хто проти нього коли вперся й зостався цілим?

5

Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;

5

Він переносить гори, і вони не знають,
в своєму гніві їх перевертає.

6

Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;

6

Зрушує землю з її місця,
й її стовпи стрясаються.

7

Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.

7

Він велить сонцю, і воно не сходить;
кладе печать на звізди.

8

Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.

8

Він небеса нап'яв, сам він;
він ходить по морських висотах.

9

Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі cкриті на полуднї;

9

Він створив Віз, Косарів,
Квочку і Комори Півдня.

10

Творить великі дива, недовідні, безлїчні.

10

Він творить діла великі, незбагненні
і чудеса без ліку!

11

Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.

11

Як пройде попри мене, я не побачу,
як промайне, я не помічу.

12

Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?

12

Як він щось забере, хто йому заборонить?
Хто йому скаже: Що чиниш?

13

Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;

13

Бог не одвертає свого гніву;
під ним лежать помічники Рагава!

14

Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?

14

Де вже мені йому відповідати
та проти нього слова підбирати?

15

Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.

15

Я хоч би й правий був, не озвався б,
а радше милосердя в судді мого благав би.

16

Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,

16

Коли б я і покликав, і він озвався,
я не повірив би, що він мій голос слухає.

17

Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,

17

Він, що торощить мене в хуртовині
і множить без причини мої рани, —

18

Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.

18

він не дає мені й відідхнути
так насичує мене гіркотою.

19

Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?

19

Коли йдеться про силу, він могутній!
Коли про суд, хто сміє його позивати?

20

Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.

20

Якщо виправдуватисьму, мої уста мене осудять, як об'явлю себе невинним, мене обвинуватять.

21

Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.

21

Невинний я? Я й сам не знаю!
Життя моє мені нінащо.

22

Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.

22

Тому й кажу: Усе одно
безвинного й грішника він губить.

23

Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.

23

А коли бич зненацька убиває,
з невинного розпуки він сміється.

24

Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?

24

Коли якусь країну віддано в руки лиходія,
обличчя її правителів він закриває.
Як же не він — хто інший?

25

Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;

25

І мчать мої дні від гінця швидше,
біжать, щастя не бачать.

26

Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.

26

Линуть, мов чайки з очерету,
неначе яструб, що падає на здобич.

27

Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,

27

Як я скажу собі: Забуду мою скаргу,
скину хмурий вид, розвеселюся! —

28

То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;

28

то я тремчу перед усіма муками моїми,
бо знаю, що не визнаєш мене безвинним.

29

А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?

29

Коли ж я винуватий,
чому маю томитися надармо?

30

Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,

30

Хоч би обмивсь я і снігом і вимив чисто мої руки лугом,

31

То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.

31

навіть тоді ти вкинув би мене в багнисько,
мною гидилась би моя одежа.

32

Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!

32

Бо він не людина, як я,
щоб я міг йому відповісти:
Ходімо на суд разом!

33

І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.

33

Немає посередника між нами,
що поклав би на нас обох свою руку,

34

Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —

34

що відвернув би свій бич від мене,
щоб страх його не лякав мене більше.

35

А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.

35

Однак я говоритиму; я його не боюся,
бо не такий я перед самим собою.»

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

Переклад Хоменка

Йова 9

Йова 9