Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?
Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?
А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не з'умів би одказати.
Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.
Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував з'упокоєн?
Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?
Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;
Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.
Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;
Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.
Скаже сонцеві, — і не зійде, й на звізди печать покладає.
Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.
Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.
Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,
Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі cкриті на полуднї;
Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.
Творить великі дива, недовідні, безлїчні.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!
Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.
Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього
Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?
Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?
Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;
Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —
Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?
що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,
Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.
я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?
Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,
Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,
Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,
Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.
Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.
Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.
Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?
Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?
Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.
Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.
Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.
Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.
Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.
Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.
Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.
Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.
Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?
У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?
Днї мої хутші од гонця, — мчаться, не бачивши долї;
А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,
Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.
промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.
Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,
Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,
То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;
то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.
А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?
Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?
Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,
Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,
То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.
то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.
Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!
Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,
І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.
поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.
Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, —
Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,