Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо! Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою! 
          
	  
	     
 	     
 	     
 	     
 	   
	   
          Ти можеш змінити мову читання:
            
            
          
            
              ru 
            
          
            
              en 
            
          
          
           
           
        
      
Паралельне читання   
← (Вихід 14) 
|
(Вихід 16) → 
 
 
  
    
      
Переклад Куліша та Пулюя 
    
    
      
Новый русский перевод 
    
   
  
    
      
        
          
            
              
              Засьпівав тодї Мойсей й синове Ізрайлеві пісню Господеві, і сьпівали сими словами: Ой сьпіваймо ж Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він поввергав у море.
             
           
         
        
          
            
              
              Тогда Моисей с израильтянами воспели Господу эту песню: 
«Господу буду петь —  Он высоко вознесен.  Коня и его всадника  бросил Он в море.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Господь, сила моя й велич, був моїм рятунком. Він мій Бог, і я споруджу дом йому преславний. Вознесу його, прославлю Бог-отця благого.
             
           
         
        
          
            
              
              Господь — моя сила и песнь;  Он стал мне спасением.  Он — мой Бог, я восславлю Его;  Бог отца моего: я Его превознесу.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Господь — муж боїв страшенний, на імя Господь він.
             
           
         
        
          
            
              
              Господь — это воин;  Господь — имя Ему.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Колесницї в Фараона і полки-потуги Божа сила потопила, поввергала в море, і вибране отаманнє потонуло в морі; лицярі над лицарями згинули в Червонім,
             
           
         
        
          
            
              
              Колесницы и войско фараона  бросил Он в море.  Лучшие воины египтян  утоплены в Красном море.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Глибиня їх повкривала по всї вічні роки; мов каміннє потонули у морю глибокім.
             
           
         
        
          
            
              
              Пучина сомкнулась над ними,  и они канули в бездну, как камень.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Господе! твоя правиця вславилась в потузї; Господе! твоя десниця ворога згубила.
             
           
         
        
          
            
              
              Правая рука Твоя, Господи,  мощью прославилась.  Правая рука Твоя, Господи,  сокрушила врага.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Величчю твоєю, Боже, стер єси противних, послав гнїв твій, і огнем він мов стебло пожер їх.
             
           
         
        
          
            
              
              Величием славы Своей  Ты поверг восставших против Тебя.  Возгорелся Твой гнев —  он их, как солому, пожрал.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Духом яростї твоєї води роздїлив ти, і загусли муром филї, встали серед моря.
             
           
         
        
          
            
              
              Дохнул Ты на воды —  вздыбились они,  встали как стена;  сгустилась пучина морская.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Рече ворог: Пожену їх, уженусь, настигну; попаюю здобич, буде міч мій царювати.
             
           
         
        
          
            
              
              Хвастался враг:  „Погонюсь, настигну их.  Разделю добычу,  натешусь ею.  Вытащу меч —  истребит их моя рука“.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Но дмухнув єси вітрами, море їх укрило, мов те оливо втонули в морі, у безоднї.
             
           
         
        
          
            
              
              Но дунул Ты вихрем Своим,  и накрыло их море.  Утонули они, как свинец,  в могучих водах.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Хто тобі подобен в бозїх, Господе, хто рівен, славен сьвятостю твоєю, страшен чудесами!
             
           
         
        
          
            
              
              Кто из богов подобен Тебе, Господи?  Кто подобен Тебе,  величественному в святости,  устрашающему во славе,  творящему чудеса?
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Простягнув єси правицю, — їх земля пожерла.
             
           
         
        
          
            
              
              Простер Ты правую руку —  и поглотила их земля.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Вивів правдою твоєю люде сї з неволї, і провів потужно в землю, в займище спасенне.
             
           
         
        
          
            
              
              Своей нетленной любовью  поведешь Ты народ, который спас.  Своей силой Ты его направишь  к Своему святому жилищу.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Чути муть про се народи, острах їх обійме, печаль серце Филистимське туга гризти буде.
             
           
         
        
          
            
              
              Народы услышат и затрепещут;  ужас охватит филистимских жителей.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Стуманїють і Єдомцї, глави Моавійські, і тремтіти муть потужні дуки Канаанські.
             
           
         
        
          
            
              
              Устрашатся вожди Эдома,  трепет охватит правителей Моава,  скроются жители Ханаана —
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Ой нехай же страх і трепет злющих постигає, величчю руки твоєї в камінь обертає! Докіль, Господе, перейдуть вірні щирі люде, що з усїх людей собі ти вибрав у наслїддє.
             
           
         
        
          
            
              
              страх и ужас падут на них.  Силой Твоей руки они станут как камень —  пока не пройдет Твой народ, Господи,  пока не пройдет народ, который Ты приобрел.34 
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Уведеш їх і насадиш на горі наслїднїй, там, о Господе, насадиш, де пречистї руцї уготовили сьвятиню про всї вічні роки.
             
           
         
        
          
            
              
              Ты приведешь и поселишь их  на горе, где надел Твой —  на том месте, Господи,  которое Ты сделал Себе жилищем,  в том святилище, Владыка,  которое руки Твои основали.
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Ой царюй же, Боже правий, правдою во віки!
             
           
         
        
          
            
              
              Господь будет царствовать навеки».
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Бо ввійшов кінь Фараонів, колесницї його й комонник його в море, і вернув Господь на їх воду, а синове Ізрайлеві пройшли по сусї, серед вод.
             
           
         
        
          
            
              
              Когда лошади, колесницы и всадники фараона вошли в море, Господь обрушил на них морские воды. А израильтяне прошли через море, как по суше.
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І взяла Мирияма, натхнена сестра Аронова, бубен у руку свою, і повиходило все жіноцтво за нею з бубнами й таньцями.
             
           
         
        
          
            
              
              Пророчица Мирьям, сестра Аарона, взяла бубен, и женщины с бубнами, танцуя, пошли за ней.
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              Відказувала Мирияма їм: Ой сьпіваймо Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він повкидав у море!
             
           
         
        
          
            
              
              Мирьям им пела: 
«Господу пойте —  Он высоко вознесен.  Коня и его всадника  бросил Он в море».
 
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І повелїв Мойсей Ізрайлеві рушати від Червоного моря, і вийшли вони з Сур степу, і йшли три днї степом, та й не знаходили води.
             
           
         
        
          
            
              
              Моисей повел израильтян от Красного моря, и они вошли в пустыню Шур. Три дня они шли по пустыне, не находя воды.
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І прийшли в Меру, та не змогли пити води Мерської, бо гірка вона, тим і прозвали те врочище Мера.
             
           
         
        
          
            
              
              Придя в Мару, они не могли пить воду: она была горькой. (Вот почему это место называется Мара35 ).
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І нарекали люде на Мойсея, говорючи: Що нам пити?
             
           
         
        
          
            
              
              Народ стал роптать на Моисея, говоря:  — Что нам пить?
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І заголосив Мойсей до Господа, і вказав йому дерево Господь, і вкинув його він у воду, і прісною стала вода. Там він дав їм установу й суд, і сим робом випробував їх.
             
           
         
        
          
            
              
              Моисей взмолился к Господу, и Господь показал ему кусок дерева. Моисей бросил его в воду — и вода стала пригодной для питья.  Там Господь дал им закон и устав, чтобы испытать их.
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І рече: Коли щиро слухати мешся голосу Господа Бога твого, і чинити меш праведне в очу його, і нахиляти меш ухо до заповідей його, і допильновувати меш усїх установ його, нї одну болесть, що я наводив на Египтян, не наведу на тебе: я бо Господь, Бог твій, що виздоровлює тебе.
             
           
         
        
          
            
              
              Он сказал:  — Если вы будете внимательно слушать голос Господа, вашего Бога, и делать угодное Ему, если будете послушны Его повелениям и сохраните Его уставы, то Я не нашлю на вас ни одного из тех недугов, которые наслал на египтян. Ведь Я — Господь, Который исцеляет вас.
             
           
         
       
    
      
        
          
            
              
              І прийшли в Єлим, аж там двайцять водяних криниць і сїмдесять пальм. І отаборились там понад водою.
             
           
         
        
          
            
              
              Они пришли в Елим, где было двенадцать источников воды и семьдесят пальм. Там они расположились лагерем у воды.
             
           
         
       
    
 
  
← (Вихід 14) 
|
(Вихід 16) →