Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
New Living Translation
І двинули від Єлиму, і прийшла вся громада синів Ізрайлевих у Син степ, що між Єлимом і Синайом, у пятнайцятий день місяця по виходї з Египецької землї.
І нарекала вся громада Ізраїльська на Мойсея та Арона в степу.
There, too, the whole community of Israel complained about Moses and Aaron.
І мовляли їм синове Ізрайлеві: Лучче б нам було повмірати од руки Господньої в Египецькій землї, як седимо було круг казана з мясивом, як їмо було хлїба до схочу. Бо вивели ви нас у пустиню сю, щоб голодом поморити всю громаду.
“If only the LORD had killed us back in Egypt,” they moaned. “There we sat around pots filled with meat and ate all the bread we wanted. But now you have brought us into this wilderness to starve us all to death.”
І рече Господь Мойсейові: Се сипати му дощем хлїб вам з небес, і виходити муть люде, і збирати муть щодня тільки деннїй пай, щоб менї випробувати їх, чи ходити муть у законї мойму, чи нї.
Then the LORD said to Moses, “Look, I’m going to rain down food from heaven for you. Each day the people can go out and pick up as much food as they need for that day. I will test them in this to see whether or not they will follow my instructions.
А шостого дня, як заготують вони, що принесли, дак вийде удвоє проти того, що збирають повсяденно.
On the sixth day they will gather food, and when they prepare it, there will be twice as much as usual.”
І промовили Мойсей та Арон до всїх синів Ізрайлевих: Ось увечорі взнаєте, що се Господь вас вивів із Египецької землї;
So Moses and Aaron said to all the people of Israel, “By evening you will realize it was the LORD who brought you out of the land of Egypt.
А враньцї побачите славу Господню; бо він чув нарекання ваше на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарекаєте на нас?
In the morning you will see the glory of the LORD, because he has heard your complaints, which are against him, not against us. What have we done that you should complain about us?”
І рече Мойсей: По сьому пізнаєте, як давати ме вам Господь увечорі мясива їсти, а враньцї до схочу хлїба, бо чув Господь нареканнє ваше на його. Бо що ми таке? Не на нас нарекаєте а на Господа.
Then Moses added, “The LORD will give you meat to eat in the evening and bread to satisfy you in the morning, for he has heard all your complaints against him. What have we done? Yes, your complaints are against the LORD, not against us.”
І рече Мойсей Аронові: Промов до всїєї громади Ізрайлевої: Приступіте перед Господа; бо він почув нареканнє ваше.
Then Moses said to Aaron, “Announce this to the entire community of Israel: ‘Present yourselves before the LORD, for he has heard your complaining.’”
І сталось, як промовляв Арон до всієї громади Ізрайлевої, обернулись вони до степу, і се слава Господня явилась у хмарі.
And as Aaron spoke to the whole community of Israel, they looked out toward the wilderness. There they could see the awesome glory of the LORD in the cloud.
Чув я нареканнє синів Ізрайлевих; тако промов до них і кажи: Між двома вечорами їсти мете мясиво, а враньцї насититеся хлїбом, та й зрозумієте, що я Господь, Бог ваш.
“I have heard the Israelites’ complaints. Now tell them, ‘In the evening you will have meat to eat, and in the morning you will have all the bread you want. Then you will know that I am the LORD your God.’”
І знялись увечорі перепелицї, укрили табір, а враньцї була роса круг табору.
That evening vast numbers of quail flew in and covered the camp. And the next morning the area around the camp was wet with dew.
І знялась роса, і се на степовому виду дрібні крупи, дрібні, як іней на землї.
When the dew evaporated, a flaky substance as fine as frost blanketed the ground.
І вбачали синове Ізрайлеві і мовляли одно одному: Що се таке? Не знали бо, що воно єсть. І рече Мойсей їм: Се хлїб, що дав Господь вам на їду.
The Israelites were puzzled when they saw it. “What is it?” they asked each other. They had no idea what it was.
And Moses told them, “It is the food the LORD has given you to eat.
And Moses told them, “It is the food the LORD has given you to eat.
Се те, що велїв Господь глаголючи: Нехай кожне збирає, скілько на їду кому треба, гомер на кожного, беріть по лїчбі душ ваших, про кожного, хто в вас у наметї.
І вчинили так сини Ізрайлеві, та й назбирали, хто багацько, хто мало.
So the people of Israel did as they were told. Some gathered a lot, some only a little.
І як міряли гомером, дак не було лишнього в тих, що понабирали багацько, а в тих, що понабирали мало, не було недостачі; кожне по мірі їди своєї набрало.
І рече Мойсей їм: Нехай нїхто не зоставляє сього до ранку.
Then Moses told them, “Do not keep any of it until morning.”
Та не послухали вони Мойсея, і декоторі позоставляли до ранку. І завелись у тому черви і засмердїлось воно. І гнївився на їх Мойсей.
But some of them didn’t listen and kept some of it until morning. But by then it was full of maggots and had a terrible smell. Moses was very angry with them.
І набирали вони його ранками, кожне по їдї своїй, зійде соньце, воно й розтане.
After this the people gathered the food morning by morning, each family according to its need. And as the sun became hot, the flakes they had not picked up melted and disappeared.
І сталось дня шостого, понабирали собі удвоє хлїба, кожне по два гомери на людину; і прийшли всї громадські мужі князї та й повідали Мойсейові;
І рече їм: Се те слово, що глаголе Господь: Завтра субота в нас, опочивок сьвятий Господеві; що хочете спекти, понапекайте, і що зварити, понаварюйте сьогоднї. Все ж лишнє ховайте до ранку.
He told them, “This is what the LORD commanded: Tomorrow will be a day of complete rest, a holy Sabbath day set apart for the LORD. So bake or boil as much as you want today, and set aside what is left for tomorrow.”
І позоставляли вони те до ранку, як повелїв Мойсей, і не засмердїлось воно, і не позаводились у йому черви.
So they put some aside until morning, just as Moses had commanded. And in the morning the leftover food was wholesome and good, without maggots or odor.
І рече Мойсей: Їжте сьогоднї, бо сьогоднї субота Господеві; сьогоднї не знайдете сього в полї.
Moses said, “Eat this food today, for today is a Sabbath day dedicated to the LORD. There will be no food on the ground today.
Шість день збірайте; семого ж дня субота, не буде його.
You may gather the food for six days, but the seventh day is the Sabbath. There will be no food on the ground that day.”
І сталося семого дня, що повиходили декоторі зміж людей збирати, та й не знайшли.
Some of the people went out anyway on the seventh day, but they found no food.
І рече Господь Мойсейові: Докіль становити метесь опором проти заповідей моїх, щоб допильновувати заповідей моїх і закону мого?
The LORD asked Moses, “How long will these people refuse to obey my commands and instructions?
Дивітесь: дав вам Господь суботу опочивок, тим і дає вам шостого дня на два днї хлїба. Зоставайся кожен на місцї свойму, нехай нїхто не виходить із місця свого в день сьомий.
They must realize that the Sabbath is the LORD’s gift to you. That is why he gives you a two-day supply on the sixth day, so there will be enough for two days. On the Sabbath day you must each stay in your place. Do not go out to pick up food on the seventh day.”
І звав дом Ізрайлїв те манна; була вона схожа на корияндрове сїмя: біла, а смак її, як у медімниках.
І рече Мойсей: От що заповідав Господь: Сповнїте нею гомер на переховуваннє в родах ваших, щоб убачати їм хлїб, що ним харчив я вас у степу, як вивів із Египецької землї.
Then Moses said, “This is what the LORD has commanded: Fill a two-quart container with manna to preserve it for your descendants. Then later generations will be able to see the food I gave you in the wilderness when I set you free from Egypt.”
І рече Мойсей Аронові: Возьми посудину та й усип туди повний гомер манни, та й постав її перед Господом на переховуваннє із роду та й до роду.
Moses said to Aaron, “Get a jar and fill it with two quarts of manna. Then put it in a sacred place before the LORD to preserve it for all future generations.”
Як заповідав Господь Мойсейові, так і поставив Арон перед сьвідоцтвом на переховуваннє.
Синове ж Ізрайлеві їли манну сорок год, до приходу в осаджену землю; їли вони манну, докіль прийшли в займища Канаан землї.
So the people of Israel ate manna for forty years until they arrived at the land where they would settle. They ate manna until they came to the border of the land of Canaan.