Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Мій сину! коли ти за ближнього твого поручився й дав руку твою за другого, —
Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
То ти звязав себе словами з власних уст твоїх, обіцянкою сам собі сїло накинув.
ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
Вчини ж, мій сину, ось що, щоб звільнити себе, — бо ти попався в руки ближньому твому: йди, впади йому, твойму ближньому, в ноги;
Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
Не дай твоїм очам нї сну, анї задрімати — війкам твоїм;
не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
Рятуй себе, як серна, з руки, як пташка з рук птахоловця.
рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
Йди, лїнивий, до мурашки, приглянься її дїланню, й навчись розуму.
Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
Нема отамана у неї, нї наставника, нї зверхника;
нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
А лїтом готує вона хлїб собі, збірає в жнива корм свій.
вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
Докіль спати меш, лїнивче? коли ти встанеш зо сну твого?
Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
Не довго поспиш, не довго дрімати меш, не довго полежиш, згорнувши руки;
Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
А прийде, як волоцюга, біднота на тебе, й недоля твоя, мов той сїпака.
і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
Чоловік лукавий, чоловік безбожний ходить із льживими устами;
Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
Моргає він очима, потирає ногами, дає знаки палцями своїми;
він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
У серцї ж у його омана; він придумує лихо по всяк час, розсїває незгоду.
в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
За се нагло прийде погибель на него, буде, як стій, розбитий — без рятунку.
тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
От шестеро речей, ненавидних у Бога, ба семеро, гидких душі його:
Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
Се очі горді, язик, що лжу сплїтає, руки, що кров безвинну проливають,
очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
Серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжять сквапно до злого,
серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
Се сьвідок, що ясить-видумує неправду, та незгоду між братами розсїває.
сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
Храни, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся;
Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
На серцї їх собі по всї часи навяжи, повісь собі їх на шиї.
Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують:
Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
Бо заповідь — се твій сьвітильник, навчаннє — се сьвітло, дорога ж до жизнї — се докір і наука;
Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
Щоб остерігати тебе од ледачої женщини, від підлестного язика чужої.
щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
Не пожадай вроди її в серцї твойму, й не давай себе принадити морганнєм її;
Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
Бо задля блудницї убожіють до кусня хлїба, а мужняя жена вловляє дорогу душу.
Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
Чи жару ж набереш у пазуху, й не прогорить платтє твоє?
Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
Чи пійдеш по жару, не спікши ніг собі?
Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
Таке жде кожного, хто входить до жінки ближнього свого: хто дотикнеться її, не буде без вини.
Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
Про злодїя нїхто байдужен не буває, хоч би він крав голодний, щоб попоїсти;
Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
А вже як спіймається, то заплатить у семеро все; що має він в домівцї, все втеряє.
та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
Хто ж перелюбствує з жінкою чужою, ума в його нема; той губить душу свою, хто се чинить.
Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
Побоїв і сорому набереться він, і безчесть його не зотреся.
побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
Бо ревнованнє й лютість мужа не пощадить в день пімсти;
бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти: