Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Слова речника, сина Давидового, царя Ерусалимського:
Марна марнота! говорить речник; марнота над марнотами, — все марне!
Що за хосен чоловікові з усієї працї його, що він працює під сонцем?
Рід проходить і рід приходить, тільки земля стоїть собі вовіки.
Сонце сходить, сонце й заходить, та й квапить знов до того місця, де має сходити.
Вітер повіє на полуднє, потім поверне 'д півночі; знай, крутиться навкруги, та й вертається туди, звідки взявся.
Усї ріки течуть у море, та й море не переповнюєсь, і туди, звідки взялись, вони неначе вертаються, щоб знов текти.
Всї річі трудні; не може чоловік всього висловити; не насититься око, дивлячись, не наповниться ухо, слухаючи.
Що було колись, те буде й знов, і що дїялось, те й дїяти меться, й нема нового нїчого під сонцем.
Станеться часом дещо, про що люде кажуть: Ось новина! так воно давно вже бувало за попередніх часів.
Нема спомину про старовину; так само й потомство не держати ме в памятї того, що колись постане.
Я, проповідник-речник, царював над Ізраїлем в Ерусалимі;
І віддався цїлим серцем тому, щоб слїдити та мудро вивідувати все, що дїється під сонцем. Тяжка се праця, що її дав Бог людям, щоб нею займались!
Видав я все, що робиться під сонцем: — що ж? усе марнота й мука для духа.
Криве не буде простим, а чого нема, те нї-що й рахувати.
Я говорив в мойму серцї: Ось я став великим, і придбав більш мудростї, нїж усї ті, що царювали поперед мене в Ерусалимі, й серце моє бачило багато мудростї й знання.
І направив я свого духа на те, щоб спізнати, що се таке мудрість, і що таке безумність та дурнота; та пересьвідчився, що й се томить духа;
Бо в кого більш мудростї, в того більш і смутку; й хто прибільшує знаннє, — прибільшує й гризоти.
← (Приповістей 31) | (Екклезіаста 2) →