Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Мертві мухи псують запах пахущої мастї у мироварника; таке ж чинить і мала дурнота в поважного чоловіка з його розумом і честю.
Мертві мухи псують та зашумовують оливу мирова́рника, — так трохи глупо́ти псує мудрість та славу.
Серце в мудрого (повертає) в правий бік, а серце в дурного — у лївий бік.
Серце мудрого тягне право́руч, а серце безумного — ліво́руч.
Якою б дорогою нї йшов дурний, — нема в його глузду: кожному виявить, що він дурний.
Коли нерозумний і прямою дорогою йде, йому серця бракує, і всім він говорить, що він нерозумний.
Як запалає в твого старшого досада проти тебе, не покидай твого місця: лагідність охоронить тебе од більшої провини.
Коли гнів володаря стане на тебе, не лишай свого місця, — бо лагі́дність доводить до про́щення навіть великих провин.
Є одно зло, яке я бачив під сонцем, се — наче облуд у володаря:
Є зло, що я бачив під сонцем, мов по́милка, що повстає від володаря:
Невіжу виноситься високо вгору, а багаті розумом седять внизу.
на великих висо́тах глупо́та буває поста́влена, а багаті сидять у низині́!
Бачив я рабів — їдуть верхи, а князї йдуть пішки, наче раби.
Я бачив на ко́нях рабів, князі́ ж пішки ходили, немов ті раби.
Хто копає яму, сам упаде в її; хто валить мур, того вкусить гадина.
Хто яму копає, той в неї впаде́, а хто валить мура, того га́дина вкусить.
Хто переносить каміннє, той може надсадитись, а хто коле дрова, попадає в небезпечність.
Хто зно́сить камі́ння, пора́ниться ним; хто дро́ва рубає, загро́жений ними.
Як сокира притупиться та й не погостриш вістря, — треба напружовати сили; розум знає тому зарадити.
Як залізо ступіє, й хтось ле́за не ви́гострить, той мусить напру́жити свою силу, — та мудрість зара́дить йому!
Укушеннє гадини без замови — те саме, що злий язик.
Коли вкусить гадюка перед закля́ттям, тоді ворожби́т не потрібний.
Слово з уст мудрого — пожиток, а уста дурного гублять його самого:
Слова́ з уст премудрого — милість, а губи безумного нищать його:
Перші слова з уст його — дурощі, а конець бесїди з уст його — безглузддє.
поча́ток слів його уст — глупо́та, а кінець його уст — зле шале́нство.
Дурний говорить багацько оттакого: чоловік не знає, що буде, й хто йому скаже, що станесь після него?
Нерозумний говорить багато, та не знає люди́на, що́ буде; а що буде по ньому, хто скаже йому?
Праця дурного томить його; не знає він і дороги в місто.
Втомляє безумного праця його, бо не знає й дороги до міста.
Горе тобі, земле, як твій царь — хлопець, а князї твої їдять від ранку!
Горе, кра́ю, тобі, коли цар твій — хлопчи́на, а влади́ки твої спозара́нку їдять!
Щастє тобі, земле, як твій царь хорошого роду, а князї твої сїдають їсти певного часу, щоб посилитись, а не пересититись.
Щасливий ти, кра́ю, коли син шляхе́тних у тебе царем, а влади́ки твої своєча́сно їдять, як ті му́жі, а не як п'яни́ці!
Од лїнощів похилиться будівля, а через недбалість текти ме дощ у хату.
Від лі́нощів ва́литься стеля, а з опу́щення рук тече дах.
Бенкетують про веселощі, й вино веселить життє, а срібло за все одвічає.
Гости́ну справляють для радощів, і вином весели́ться життя, а за срі́бло все це можна мати.
Ба й у думцї твоїй не лихослови цареві, й у ложницї твоїй не клени потужних; бо пташка може перенести слово твоє, й крилата переказати мову твою.
Навіть у ду́мці своїй не злосло́в на царя, і в спа́льні своїй не кляни багача́, — небесний бо птах віднесе́ твою мову, а крила́тий розкаже про слово твоє.