Переклад Куліша та Пулюя

English Standard Version

От і кажу собі в серцї: Дам я тобі покушати радощів, — заживай добра! Аж і се марнота.

The Vanity of Self-Indulgence

I said in my heart, “Come now, I will test you with pleasure; enjoy yourself.” But behold, this also was vanity.a

2

Про сьміх сказав я: Дурниця! а про радощі: Що з вас?

2

I said of laughter, “It is mad,” and of pleasure, “What use is it?”

3

Подумавши, давай я, підвеселяти себе вином, і, ходючи слїдом за премудростю, придержуватись і сієї дурницї, аж докіль побачу, що гаразд для синів людських, що повинні б вони робити під небом, живучи так недовго на сьвітї.

3

I searched with my heart how to cheer my body with wine — my heart still guiding me with wisdom — and how to lay hold on folly, till I might see what was good for the children of man to do under heaven during the few days of their life.

4

Брався я за великі працї: будував будинки, насаджував виноградники,

4

I made great works. I built houses and planted vineyards for myself.

5

Заводив собі сади й огороди до прогульки, й насадив у них всяке дерево плодове;

5

I made myself gardens and parks, and planted in them all kinds of fruit trees.

6

Я робив стави — поливати дерева, що росли в гаях у мене;

6

I made myself pools from which to water the forest of growing trees.

7

Куповав бранцї й бранки, а то були в мене й домовники; були в мене стада буйної й дрібної скотини більш, нїж у всїх, що перше мене були в Ерусалимі;

7

I bought male and female slaves, and had slaves who were born in my house. I had also great possessions of herds and flocks, more than any who had been before me in Jerusalem.

8

Призбірав я собі срібло й золото й скарби з царів і земель; завів у себе сьпіваків і сьпівачок і все, що веселить людей, та всякі музичні прибори.

8

I also gathered for myself silver and gold and the treasure of kings and provinces. I got singers, both men and women, and many concubines,b the delight of the sons of man.

9

Я зробивсь великим і богатим, так що переважив усїх, що бували поперед мене в Ерусалимі, а при всьому тому премудрість моя зоставалась у мене.

9

So I became great and surpassed all who were before me in Jerusalem. Also my wisdom remained with me.

10

Чого б нї забажали очі мої, я вволяв їх волю; не уймав мому серцю нїяких радощів; серце бо моє веселилось усїми трудами моїми, й се був мій пай з усїх трудів моїх.

10

And whatever my eyes desired I did not keep from them. I kept my heart from no pleasure, for my heart found pleasure in all my toil, and this was my reward for all my toil.

11

Та як поглянув я на все, що мої руки зробили й скільки завдавав я собі клопоту, працюючи, — бачу, що все воно марне, тільки мучить дух, і нїякої з того користї під сонцем.

11

Then I considered all that my hands had done and the toil I had expended in doing it, and behold, all was vanity and a striving after wind, and there was nothing to be gained under the sun.

12

І завзявсь я міркувати, що воно премудрість і що таке воно дурнота та без'ум; (Що вдїє той, що по царі постане? Вже з давен воно зроблено.)

12

The Vanity of Living Wisely

So I turned to consider wisdom and madness and folly. For what can the man do who comes after the king? Only what has already been done.

13

І я побачив, що мудрість бере гору над дурнотою, як сьвітло над темрявою:

13

Then I saw that there is more gain in wisdom than in folly, as there is more gain in light than in darkness.

14

У мудрого очі в голові, а дурний ходить потемки; та пізнав я й те, що суджено долю однаку й сьому й тому.

14

The wise person has his eyes in his head, but the fool walks in darkness. And yet I perceived that the same event happens to all of them.

15

І кажу сам собі; доля дурного, се й моя доля. Про що ж менї було добиватись мудростї? І мусїв сказати сам собі: І се марнота!

15

Then I said in my heart, “What happens to the fool will happen to me also. Why then have I been so very wise?” And I said in my heart that this also is vanity.

16

Мудрого не будуть споминати вічно, так само як і дурного; в будущинї все забудесь, — і, о горе! мудрий вмірає так само, як і дурний.

16

For of the wise as of the fool there is no enduring remembrance, seeing that in the days to come all will have been long forgotten. How the wise dies just like the fool!

17

І зробилось менї життє ненавидним, і огидло менї все, що дїється під сонцем; бо все воно марнота й утома духа.

17

So I hated life, because what is done under the sun was grievous to me, for all is vanity and a striving after wind.

18

І зненавидїв я всю працю мою, що працював під сонцем; бо маю все те зіставити другому, хто постане по менї.

18

The Vanity of Toil

I hated all my toil in which I toil under the sun, seeing that I must leave it to the man who will come after me,

19

А хто знає, чи він буде мудрий, чи дурний? Однакже він буде панувати над тим усїм, що я трудом здобував, та показав себе мудрим під сонцем. І ось — марнота!

19

and who knows whether he will be wise or a fool? Yet he will be master of all for which I toiled and used my wisdom under the sun. This also is vanity.

20

І я одвернувся й вговорював моє серце, відречись усього, над чим працював під сонцем;

20

So I turned about and gave my heart up to despair over all the toil of my labors under the sun,

21

Инший бо працює з розумом, розсудливо й корисно, та й мусить покинути працю свою комусь такому, що не робив нїчого в тому, як коли б воно йому належалось. Се марнота, се річ вельми сумна!

21

because sometimes a person who has toiled with wisdom and knowledge and skill must leave everything to be enjoyed by someone who did not toil for it. This also is vanity and a great evil.

22

Бо що буде чоловікові за всї працї його, що томив себе, й за всю журбу серця свого під сонцем?

22

What has a man from all the toil and striving of heart with which he toils beneath the sun?

23

Щодня він журився й побивався, ба й у ночі не було впокою. Чи ж не марнота се?

23

For all his days are full of sorrow, and his work is a vexation. Even in the night his heart does not rest. This also is vanity.

24

Не у власті людській і се добро, щоб їсти да пити й насолоджувати душу свою тим, що працею здобув. Я пересьвідчивсь, що й се з руки Божої;

24

There is nothing better for a person than that he should eat and drink and find enjoymentc in his toil. This also, I saw, is from the hand of God,

25

Бо хто може їсти і вживати без його ласки?

25

for apart from himd who can eat or who can have enjoyment?

26

Тому бо, хто вгоден йому, дає він мудрість і знаттє й радощі; а грішному, щоб запобігав, дбав і до купи збірав, а вкінцї зіставив тому, кого Бог вподобав. Тут знов — марнота й утома духа.

26

For to the one who pleases him God has given wisdom and knowledge and joy, but to the sinner he has given the business of gathering and collecting, only to give to one who pleases God. This also is vanity and a striving after wind.

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

English Standard Version

Екклезіаста 2

Ecclesiastes 2