Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Екклезіаста 4) | (Екклезіаста 6) →

Переклад Куліша та Пулюя

Переклад Турконяка

  • Не квапся язиком, і серце твоє нехай не посьпішає вимовляти слово перед Богом. Бог бо на небі, а ти на землї; тим нехай у тебе буде слів не багацько.
  • Не поспішай твоїми устами, і нехай твоє серце не поспішає винести слово перед обличчям Бога. Адже Бог на небі, а ти — на землі, на цьому стали твої нечисленні слова.
  • Бо як сни снуються тодї, як багацько клопотів, так і мова дурного виявлює себе многостю слів.
  • Бо в безлічі плутанини приходить сон і голос безумного в багатьох словах.
  • Як обречешся обітом перед Богом, то не гайсь його спевнити, не любить бо він дурних; спевни твою обітницю.
  • Як тільки ти помолився до Бога молитвою, не забарися її виконати. Бо Він не милується в безумних, ти віддай те, що пообіцяв у молитві.
  • Лучше не обітувати, нїж, обітувавши, не спевнити.
  • Краще тобі не молитися, ніж тобі помолитися, і не віддати.
  • Не давай устам твоїм уводити тебе в провину, й не кажи ангелам (Божим): Се була похибка. На що тобі того, щоб Бог прогнївався за твої слова та й в нїщо обернув дїло рук твоїх?
  • Не дай твоїх уст, щоби згрішило твоє тіло, і не скажеш перед Божим обличчям: Це з незнання, щоби Бог не розлютився на твій голос і не знищив творіння твоїх рук.
  • Бо, як у многих видивах сонних, так і в многих словах — багато марноти. Нї! ти бійся Бога.
  • Бо у великій кількості снів та безумності й слова численні. Отже, бійся Бога!
  • Як побачиш у якій країнї, що тїснять убогого та суд і правду насилують, то не дивуйся тому, бо над високим стоїть висший, а над ними ще висший;
  • Коли в країні бачиш обмову бідного, обкрадання суду і праведності, не дивуйся ділом. Адже Всевишній стереже над високим, і високі — над ними.
  • Перед же веде в цїлій країнї — царь, а сей дбає про всю країну.
  • І надвишки землі є для всіх, цар обробленого поля.
  • Хто любить гроші, не вдовольниться нїколи, хто ж любить багацтво, не похіснуєсь ним. А се — марнота.
  • Хто любить срібло, не насититься сріблом. І хто сильно полюбив їхні плоди? Це ж марнота!
  • Намножується статків, та бо намножується й тих, що їх спотребовують; і яке ж тому добро, чиї вони: хиба що дивиться на них своїми очима?
  • Безліччю доброти наповнилися ті, що його їдять. І яка чеснота в того, що має, хіба щоби дивитися на нього очима?
  • Роботящий солодко спить, чи він ізїв мало, чи багацько; а пересит не дає багатому заснути в смак.
  • Сон солодкий у раба, чи мало або чи багато їсть. А хто наситився багатінням, не має того, хто дозволив би йому спати.
  • Є ще одна доскулююча неміч, яку я бачив під сонцем; багацтво, що береже багатий на шкоду собі.
  • Є недуга, яку я побачив під сонцем, багатство, бережене при власникові на його зло,
  • Гине се багацтво через нещасливі пригоди; в його родиться син, і йому нїчо не допадеться в руки.
  • і те багатство загине в поганій плутанині, і він породив сина, і немає нічого в його руці.
  • Як вийшов нагим із материної утроби, таким і відходить, яким прийшов, і з усього, що придбав працею, не візьме, щоб понести в руцї своїй.
  • Як і вийшов він нагий із лона своєї матері, так він і повернеться, аби піти, як і прийшов, і нічого не забере за свій труд, щоби пішло в його руці.
  • Се ж велике лихо: яким прийшов, таким і відходь! Яка ж йому тодї користь, що завдавав собі працї на вітер?
  • І це погана недуга. Адже так, як прийшов, так і відійде, і яка користь йому, для чого трудиться на вітер?
  • А він увесь вік свій їв у потемках, у великій журбі, в досадї та прикростях!
  • І всі його дні — в темряві, плачу, великому гніві, недузі та розлюченості.
  • От же що здалось менї добрим: їсти й пити та солодко вживати добра з працї своєї під сонцем через увесь час життя свого, що Бог йому дав; бо ж се доля його.
  • Ось що доброго я побачив, що є приємне: їсти, пити і бачити добро в усякій своїй праці, якою трудиться під сонцем за числом днів його життя, які дав йому Бог. Адже це — його частка.
  • І коли дав кому Бог багацтво й достаток, і дозволив ними користуватись та брати з них свій пай, так се — дар Божий.
  • І всяка людина, якій Бог дав багатство, маєтки і владу, Він дав їй їсти з нього, брати його частку і веселитися у своєму труді, це — Божий дар.
  • Не довго буде він памятати днї життя свого, тим то Бог і надоложив йому радощами серця його.
  • - Адже не багато пам’ятатимуть дні свого життя, тому що Бог дає клопіт йому у веселості його серця.

  • ← (Екклезіаста 4) | (Екклезіаста 6) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025