Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Добра слава лучша над пахущі мастї, а день смертї лучше родин.
Лучше йти в дім, де плачуть, нїж у такий, де бенкетують; усї бо люде так закінчують, а живущий прийме се до серця.
Сумуваннє лучше сьміху; бо в смутку стає серце лїпшим.
Серце мудрих — у сумному дому, а серце дурних — у веселому.
Лучше слухати докір од мудрого, нїж піснї дурних;
Бо реготаннє дурневе — се тріск тернини під казаном. Се теж марнота.
Коли мудрий тїснить других, — стається дурним, та й подарунки псують серце.
Кінець справи лучше початку, а покірний лучше такого, що високо несеться.
Не давай духу хутко в гнїв попадати, гнїв бо в серцї в дурних гнїздиться.
Не кажи: Чому то давні часи були лучші теперешніх? бо не мудрість надихає тебе сим питаннєм.
Мудрість із достатком — річ добра, іменно же про тих, що бачать сонце;
Бо під її захистом так, як під захистом гроша; та знаннє переважує ще тим, що мудрість дає життє тому, в кого вона є.
Приглядайсь управі Божій; бо хто б те випростав, що він скривив?
У днї щасливі заживай добра, а в днї нещасливі — розумуй: Бог так само сотворив сей, як і той, щоб чоловік нїчого не міг проти його сказати.
На все надививсь я за днїв марного життя мого, й на се, що праведний гине в своїй праведностї, а безбожний живе довго в безбожностї своїй;
Та ти не будь надто строгим і не показуй себе мудрим над міру: чому тобі себе губити?
Не бувай надто грішним і безумним; чому бо тобі вмірати не свого часу?
Добре чинити меш, придержуючись одного й не занедбуючи другого: хто боїться Бога, той уйде всього того.
Мудрість дає мудрому більше сили, нїж у десятьох старшин у городї.
Нема на сьвітї такого праведного чоловіка, щоб чинив добро, нїколи не грішивши;
Тим то не на кожне слово зважай, що говорять, щоб не почути тобі часом, як твій власний слуга тобі лихословить;
Твоя бо совість мусить сказати тобі, що й ти нераз лихословив другим.
Усе це розбірав я по мудрому; я бо сказав собі: Хочу бути мудрий; та мудрість далеко від мене.
Далеко все, і глибоко, так глибоко! хто дослїдить?
Я звернув серце моє на се, щоб розізнати, вислїдити та розиськати мудрість і розум, і пізнати погань дурноти, незнання та безумностї, —
І дознався, що гірше, нїж смерть — се женщина, бо вона — сїть; серце в неї капкани, а руки — ланцюги. Хто добрий перед Богом, — урятуєсь від неї, а грішник спіймається нею.
От що я знайшов, каже проповідник, розвідуючи одно за одним!
А ще чого шукала душа моя, а я не знайшов? Знайшов я одного мужчину між тисячею, женщини ж нї однієї.
Тільки се я знайшов, що Бог сотворив чоловіка правим, та люде пустились на всякі вигади.
← (Екклезіаста 6) | (Екклезіаста 8) →