Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Нехай він цїлує мене поцїлунком уст своїх! Ласкавість бо твоя над вино солодша.
Соломонова Пісня над піснями.
Любими пахощами пахне імя твоє, наче миро розлите, тим то дївицї тебе улюбили.
„Нехай він цілує мене поцілу́нками уст своїх, — бо ліпші коха́ння твої від вина!
Притягни мене 'д собі, — ми побіжимо за тобою; царь запровадить мене в палати свої, — будемо захвачуватись і радїте тобою, ласку твою над вино вихваляти; — о, не помилилися тим, що влюбили тебе!
На запах оливи твої запашні́, твоє йме́ння — неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!
Дочки Ерусалимські! я смуглява собі, та гарна, мов ті намети Кедарські, мов килими в Соломона.
Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у пала́ти свої, — ми радіти та ті́шитись будемо тобою, згадаємо коха́ння твої, від вина приємніші, — поправді кохають тебе!
Ви не дивітесь, що я смуглява, — се сонце мене осмалило: Сини матері моєї погнївались на мене, заставили мене стерегти виноградник, — власного ж виноградника я не стерегла.
Дочки єрусалимські, — я чорна та гарна, немов ті намети кеда́рські, мов за́навіси Соломонові!
З'ясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш? де о півднї опочиваєш? чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх?
Не дивіться на те, що смугля́венька я, бож сонце мене опали́ло, — сини неньки моєї на мене розгні́валися, настанови́ли мене сторожи́ти виноградники, — та свого виноградника власного не встерегла я!“
Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали.
„Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де́ ти пасеш? Де даєш ти спочи́ти у спе́ку ота́рі? Пощо́ біля стад твоїх друзів я буду, немов та причи́нна?“
Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш).
„Якщо ти не знаєш цього́, вродливі́ша посеред жіно́к, то вийди собі за слідами отари, і випа́суй при ша́трах пасту́ших козля́тка свої“.
Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях;
„Я тебе прирівня́в до лошиці в воза́х фараонових, о моя ти подру́женько!
Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками.
Гарні щі́чки твої поміж шну́рами пе́рел, а шийка твоя — між разка́ми намиста!
Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої.
Ланцюжки́ золоті ми поробимо тобі разом із срібними ку́льками!“
Милий мій — мов китиця мирри, у мене на грудях,
„Доки цар при своє́му столі, то мій нард видає́ свої па́хощі.
Милий мій у мене — мов гроно кипрове в виноградниках Енгадських.
Мій коханий для мене — мов ки́тиця ми́рри: спочиває між пе́рсами в мене!
Гарна ти, моя мила, о, яка ти гарна! очі в тебе гулубині.
Мій коханий для мене — мов ки́прове гроно в ен-ґе́дських сада́х-виноградах“!
А ти, мій любий — прехороший, уродливий! а постеля наша — мов трава зелена;
„Яка ти прекрасна, моя ти подру́женько, яка ти хороша! Твої очі немов голуби́ні!“