Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Праведний вмерає, та й нїхто сього не бере собі до серця; і люде побожні забераються з землї, та нїхто й не думає, що се праведник заберається з сьвіта, щоб не бачити ледарства.
Подивіться, як загинув праведний, і ніхто не приймає цього до серця, тож праведні мужі забираються, і ніхто не розуміє. Адже праведного забрано від присутності неправедності.
Він відходить туди, де впокій; всї, що ходять правою дорогою, спочнуть спокійно на ложах своїх.
Його гробниця буде в мирі, — його забрано з-поміж людей.
Приступіте ж, ви, до мене, дїти чарівницї; ви, кодло перелюбників та блудниць!
Ви ж прийдіть сюди, беззаконні сини, нащадки тих, хто порушує подружню вірність, покоління розпусниці.
Із кого ви глузуєте? проти кого роззївлюєте роти, висолоплюєте язики? чи ви ж не зрадливі дїти, чи не кодло ложі?
У чому ви отримали насолоду? І на кого ви відкрили ваші уста? І на кого ви накинулися вашим язиком? Хіба ви не є дітьми знищення, беззаконне потомство?
Ви, що в блудї з ідолами потопаєте під кожним деревом розлогим, і бовванам дїти заколюєте понад водою та під скелями щілястими?
Ті, хто молиться до ідолів під розлогими деревами, ріжуть у жертву своїх дітей у долинах серед каміння.
В гладких каменюках над бурчаками твоя роскіш; вони — вони твоє щастє; їм то ти приносиш жертви ливні і другі жертви; чи менї ж за се не гнївитись?
Це — твоя частка, такий твій спадок, і їм ти приносила жертви виливання, і для них ти звершувала жертвоприношення. Отже, хіба не буду Я обурений цим?
На високій та видній горі своє ти поставляєш ложе, й туди підходиш приносити жертву.
На високій і піднесеній горі, там твоя постіль, і там ти приносила жертви.
За дверима й за лутками ставиш памятники-ідоли свої; одвернувшись від мене, ти обнажуєшся й підходиш; розстелюєш постїль, вишукуєш місце, змовляєшся з тими, котрі тобі любі.
І за одвірками твоїх дверей ти поставила свої пам’ятники. Ти сподівалася, що коли відійдеш від Мене, матимеш щось більше. Ти полюбила тих, хто лежав з тобою,
Ти ходила й до царя з пахущими мастьми, та все їх намножувала; ще ж слала й посли в краї далекі, та понижувалась як найглибше.
і ти в надмірі чинила з ними свою розпусту, і численними зробила тих, які далеко від тебе, і ти послала послів поза твої границі, і ти відвернулася, та була впокорена аж до аду.
Утомлялась, блукаючи дорогами твоїми, та не сказала собі: "пуста надїя!" ти все ще знаходила силу в руцї своїй, і не впадала на силах.
Ти втомилася своїми довгими мандрівками, та не сказала: Спочину для відновлення сили. Оскільки ти це робила, то через це ти не молилася до Мене.
Кого ж се злякалась ти, хто се тобі таким страшним здавався, що ти менї невірною зробилась, не думала про мене та й перестала носити в твойму серцї? Невже ж перестала ти боятись мене тому, що я довго мовчав?
Кого, остерігаючись, ти налякалася, і обманювала Мене, і не пам’ятала про Мене, і не взяла ти Мене ні до свого серця, ні до розуму? І Я, бачачи тебе, Я не звертав уваги, тож ти Мене не побоялася.
О, я покажу праведність твою і вчинки твої, та вони не вийдуть у користь тобі.
Тож я сповіщаю Мою праведність і твоє зло, яке тобі не допоможе.
Як ти заголосиш, — чи ж поможе тобі збір твій? — та ж їх усїх понесе вітер, розвіє подих його; хто ж покладає надїю на мене, той унаслїдує землю, й посяде сьвяту гору мою.
Коли закличеш, нехай вони тебе помилують у твоїй скорботі. Адже цих усіх підхопить вітер і віднесе буря. А ті, хто тримається Мене, здобудуть землю і успадкують Мою святу гору.
І сказав: Здіймайте, пробирайте, рівняйте дорогу, забірайте все спотичливе з дороги люду мого.
І говоритимуть: Очистіть перед ним дороги, заберіть перепони з дороги Мого народу, —
Так бо говорить високий, величній, вічно живущий, Сьвятий на імя: Я живу на висотах і в сьвятинї, та й з тими, в кого дух сокрушен, в кого серце смиренне, щоб оживляти духа смиренних і додавати життя серцям сокрушених.
так говорить Всевишній Господь, Який живе на висотах навіки, Святий, серед святих Його Ім’я, Всевишній Господь, Який спочиває серед святих і дає терпеливість тим, хто занепав духом, і дає життя тим, які мають розбите серце!
Не до віку ж бо я судитись буду, не вічно гнївитись, бо знемігся б передо мною дух і всяка душа, що я сотворив.
Не вічно каратиму вас і не завжди триматиму гнів на вас! Адже від Мене вийде дух, — Я ж створив усе, що дихає!
За гріх зажерливостї його я гнївивсь і карав його, скривав лице моє й досадував; він же ж відвернувся й пійшов по дорозї за своїм серцем.
Через гріх Я його трохи засмутив, і Я його уразив, і Я відвернув Своє обличчя від нього, і він був засмучений, і пішов засмучений своїми дорогами.
І бачив я дорогу його, та й сцїлю його, і буду водити його й потїшати його та й без'утїшних у него.
Я побачив його дороги, і Я його зцілив, і Я його потішив, і дав йому правдиву потіху, —
Я додержу слова: мир, упокій далекому й близькому, говорить Господь, — та й сцїлю його.
мир на мир тим, хто є далеко і близько. І сказав Господь: Зцілю їх!
А безбожні — як море розбурхане, що не може втихомиритись, і води його викидають каломут і грязиво.
Неправедні так і носитимуться хвилями і не зможуть спочити.