Переклад Куліша та Пулюя

Новый русский перевод

Хто се йде з Едому, в червоній одежі з Босору, такий величний в своїй одежі, що виступає в повнотї сили своєї? — Се я, — той що в устах його справедливість, я, сильний до рятовання.

1

— Кто Это идет из Эдома,
из Боцры в одеяниях красного цвета?
Кто Это, одетый так великолепно,
выступающий в величии Своей силы?
— Это Я, возвещающий оправдание,
имеющий силу спасать.

2

Чом же одїж твоя червона, а ризи твої — мов у того, що топтав виноград у тискарнї?

2

— Почему одежды Твои красны,
как у топчущих виноград в давильне?

3

Я топтав виноград сам один, не було зміж народів нїкого зо мною; і я потоптав їх у гнїву мойму, давив їх у досадї моїй; кров їх бризгала на мої ризи, от я й замаргав усю одїж мою;

3

— Я топтал в давильне один;
никого из народов со Мною не было.
Я топтал их в Своем гневе,
попирал их в негодовании.
И брызгала их кровь Мне на одежды,
и Я запятнал все Мое одеяние,

4

День бо помсти мав я на умі, і настав рік визволу людей моїх.

4

потому что день возмездия был в Моем сердце,
и настал год Моего искупительного труда.

5

Я дивився, й не було помічника; дивувався, що не було кому піддержати мене; та менї помогла рука моя, й досада моя — вона піддержала мене;

5

Я посмотрел, но помощника не было,
был потрясен, что никто не помог.
Тогда рука Моя принесла Мне победу,
и негодование Мое Меня поддержало.

6

І потоптав я ворогів в гнїву мойму, розбив їх у досадї моїй, і полив землю їх кровю.

6

Я топтал народы в Своем гневе;
в Своем негодовании напоил их
и вылил их кровь на землю.

7

О, вдячно буду згадувати змилуваннє Господнє, і буду славити Господа за все те, що Господь дарував нам; за всї блага для дому Ізраїля, які явив йому в милосердю свому і великій ласкавостї своїй.

7

Вспомню о милостях Господних,
о славных Господних делах,
обо всем, что Он для нас совершил;
вспомню о великодушии Его к дому Израиля,
что явил Он по милосердию Своему
и по великой Своей любви.

8

Він бо сказав: Вони ж народ мій, дїти, що не зломлять вірностї, — і він спасав їх.

8

Он сказал: «Несомненно, они — Мой народ,
сыновья, которые Мне не солгут» —
и стал их Спасителем.

9

В кожній недолї їх він не покидав їх, і ангел лиця його рятував їх; з любови своєї й з милосердя свого визволяв їх; підняв їх і носив по всї днї давні.

9

Во всех их горестях Он горевал вместе с ними,
и Ангел Его присутствия281 спасал их.
По любви Своей и милости Он их искупил,
поднял их и носил
во все древние дни.

10

Та вони неслухняні бували й печалї завдавали духові його; за те ж він одвертався і ставав їм неприятельом; і сам воював проти них.

10

Но они восстали
и огорчили Святого Духа Его.
И Он стал им врагом,
и Сам воевал с ними.

11

Тодї згадав народ часи давні, Мойсейові: де він — той, що вивів їх із моря з пастирем овець його? де той, що сьвятого духа свого вложив йому в серце?

11

Тогда народ Его вспомнил древние дни,
дни Моисея:
«Где Тот, Кто вывел их из моря
вместе с пастухом Своего стада?
Где Тот, Кто вложил в него
Своего Святого Духа,

12

Той, що вів Мойсея за праву руку величним рамям своїм; роздїлив перед ним води, щоб вічне вчинити імя собі;

12

Тот, Чья славная длань была с Моисеем,
Кто разделил перед ними воды,
чтобы добыть Себе вечную славу,

13

Той, що вів їх через безоднї, мов коня степом широким, та й не спотикались.

13

Кто через бездны вел их?282
Словно конь в степи,
не спотыкались они;

14

Мов стадо, що легко сходить у долину, так дух Господень вів їх до впокою. Оттак водив ти твій нарід, щоб собі імя славне вчинити.

14

словно стадо, что спускается в долину,
они получили покой от Духа Господня».
Так вел Ты народ Свой,
чтобы прославить имя Свое.

15

Споглянь же з небес, подивись із пробутку твого сьвятого й славного: Де любовний жар і кріпость твоя? — ласкавість твоя й милосердє твоє до мене — вони здержані!

15

Посмотри вниз с небес,
взгляни из Своего святого и славного жилища!
Где Твои ревность и мощь?
Твои сострадание и милость от нас удалились.

16

Нї, тілько ти — отець наш; бо Авраам нас не відав, та й не знав про нас Ізраїль; ти, ти, Господь, — отець наш; від віків на імя тобі: Відкупитель наш.

16

Но Ты же Отец наш;
пусть не знает нас Авраам
и не признает Израиль,
Ты, о Господь, наш Отец,
наш Искупитель — вот Твое имя издревле.

17

Про що, Господи, допустив ти се на нас, щоб з путя твого ми збились, щоб закаменїло серце наше й перестало тебе боятись? Обернися ж задля слуг твоїх, задля поколїнь наслїддя твого.

17

Зачем, Господи, Ты сводишь нас с Твоих путей
и ожесточаешь наши сердца, чтобы мы Тебя не боялись?
Обратись ради слуг Твоих,
ради этих родов — наследия Твоего.

18

На короткий час допалась вона народові сьвятостї твоєї, вороги бо наші взяли під ноги сьвятиню твою.

18

Недолгое время владел святой народ Твой
Твоим святилищем —
ныне наши враги его растоптали.

19

М и тепер такими стали, наче б ти нїколи й не володїв над нами, наче б імя твоє не йменувалось над нами.

19

Мы уподобились тем,
над кем Ты никогда не правил,
тем, кто не звался Твоим именем.

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

Новый русский перевод

Ісаї 63

Исаия 63