Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Cовременный перевод WBTC
О, як же Господь у гнїву свойму окрив мороком дочку Сионову! наче з неба на землю кинув він велич Ізрайлеву; в день свого гнїву не спогадав навіть про підніжок ніг своїх.
Смотри, как во гневе Господь покрыл дочь Сиона облаком. Славу Израиля Он с небес поверг на землю. Не помнил Он в день гнева Своего, что был Израиль подножием Его.
Повалив Господь всї оселї Яковові; не пощадив, позбурював в досадї своїй утверджені замки дочки Юдиної, позвалював їх на землю, царство й князїв одкинув, як опоганених.
Без жалости Господь жилища Иакова разрушил. Он в гневе уничтожил крепости дочери Иуды. Иуды царство и его правителей Господь поверг на землю. И царство это Он разрушил.
В гнїві палкому посчибав всї роги в Ізраїлї, відвів перед ворогом правицю свою на бік, і запалив у Якові, наче горючий огонь, що все кругом пожерав.
Господь в порыве гнева все силы у Израиля забрал. И когда враг пришёл, Он отвёл правую руку Свою от Израиля. В Иакове горел Он, как пылающий огонь, который всё вокруг сжигает.
Напяв лука свого, наче неприятель, випрямив правицю свою, як ворог, і повбивав усе, що очам принадне, ба й на сьвятиню дочки Сионової пролив огнем досаду свою.
Как неприятель, натянул Свой лук. В Своей правой руке держал Он меч, как враг, убил Он всех мужчин красивых в Иудее. И на шатры Сиона Он ярость Свою излил, как огонь.
Наче ворогом нашим Господь зробився; вигубив Ізраїля; порозвалював усї палати його; позбурював утверджені замки його, і розстелив над дочкою Юдиною смуток і плач.
Господь стал, как неприятель. Он поглотил Израиль. Он разорил все её палаты, и крепости её разрушил, умножил у дочери Иуды печаль и плач над мёртвыми.
Розібрав огорожу свою, як би огорожу саду; збурив місце зборів (сьвяточних); довів до того Господь, що забуто на Сионї про сьвята й суботи, і відкинув в палкому гнїві свойму царя й сьвященника.
Господь шатёр Свой снёс, как будто это сад был. Он уничтожил место то, куда Ему ходили люди поклоняться. Господь заставил в Сионе забыть праздники их и отдыха дни. Господь в негодовании и гневе Своём отверг царя и священников.
Господь відкинув жертовник свій, одвернув своє серце від сьвятинї своєї, подав у руки ворожі мури палат її; вони в Господньому домі кричали, наче в яке сьвято.
Господь отверг Свой алтарь и Святое Место поклонения. Он позволил врагам снести стены палат Иерусалима. И радостно кричали в храме Господа они, как в дни праздников.
Господь постановив розвалити мур дочки Сионової, простягнув шнура й не вдержав руку свою від розбурювання, позносив вали знадвірні, та й мури лежать повалені.
Господь задумал разрушить стену вокруг дочери Сиона. Стену Он линией отмерил. И не отвёл руки Своей от разорения. Все укрепления и стены заставил Он от горя плакать, и вместе рухнули они.
Ворота міські, наче б у землю запались; засови їх поторощені на куски; царь із князями опинились між невірними; перестав увесь лад законний, ба й пророки не одбирають уже од Господа обявлень його.
Ворота Иерусалима ушли в землю. Разбил и уничтожил Он ворот запоры. Царь и князья её среди других народов, и нет уже для них заветов. И нет от Господа видений у её пророков.
Старшини дочки Сионової седять мовчки на землї, посипали собі попелом голови, поприперізувались вереттєм; похилили 'д землї голови дївчата Ерусалимські.
Вожди Сиона безмолвно на земле сидят, посыпали головы пеплом и во власяницу оделись. Девушки иерусалимские к земле опустили головы свои.
Очі в мене від слїз потемнїли, внутро моє буриться в менї, жовч із печінок лиється на землю задля погибелї дочки народу мого; бо й дїти й немовлята при грудях мруть із голоду по улицях міста.
Ослабели от слез глаза мои, и внутренности мои в муках. Сердце моё будто изливается на землю! Всё это оттого, что народ мой разбит, и от голода на улицах города умирают грудные младенцы и дети.
Допрошуються в матерей своїх: хлїба, вина! та й умірають, мов ті поранені, по улицях міських, виливають душі свої у матерні лона.
Умирая, они говорят матерям: "Где хлеб и вино?" Как раненые на городских улицах, они слабеют и на коленях своих матерей умирают.
Як менї озватись до тебе, з чим твоє, дочко Ерусалимська, зрівняти горе? до кого приложити менї тебе, щоб тебе розважити, дївице-дочко Сионова? рана бо твоя, мов те море, широка; хто здолїє загоіти її?
Что я сказать тебе могу? С чем я сравнить тебя могу, девица дочь, Иерусалим? С чем мне сравнить тебя, чтобы тебя утешить, девица дочь, Сион? Рана твоя, как море, глубока! Кто может излечить её?
Пророки твої віщували тобі пусту неправду, не розкривали твого беззаконства, щоб запобігти твойму лихолїттю; вони оповіщали тобі видива ложні, що довели тебе до вигону (з краю).
Видения твоих пророков были пусты и ложны. Они грехи твои не раскрывали, чтобы пленение твоё предотвратить. И предсказания их были ложны, и в заблуждение тебя вводили.
Плещуть руками над тобою всї мимойдучі; з посвистом кивають головами над дочкою Ерусалимською, приговорюючи: Се ж то той город, що його величали найбільшою красою, радостю всієї землї?
От удивления руками всплескивают все, кто проходит мимо. Они свистят и головой качают о дочери, Иерусалиме, и в удивлении говорят: "Тот ли это город, который люди называли совершенством красоты и радостью земли всей?"
А вороги твої пороззівляли пащі свої, свищуть та скрегочуть зубами, договорюючи: От ми таки проглинули його; сього ж дня ми й ждали, та таки дождали-узріли!
Все твои враги смеются над тобой. Они свистят, скрипят зубами и говорят: "Мы поглотили их! Вот день, которого мы ждали. Мы дожили, чтобы его увидеть".
Що був призначив, те й довершив Господь; спевнив своє слово, що давно вирік; спустошив без пощади, звеселив ворога над тобою, піднїс високо вгору рога противників твоїх.
Господь совершил то, что задумал. Исполнил слово Своё, которое изрёк давно, без сожаления разорил тебя, врагам позволил радоваться Он, и силы их Он преумножил.
З серця покликають вони до Господа: Ти муре дочки Сионської! проливай потоком сльози днями й ночами, не давай собі впину, не затулюй війок твоїх!
К Господу взывайте своими сердцами! О, стена дочери Сиона, пусть твои слезы день и ночь текут ручьём! Покоя не давай себе! И пусть не будет отдыха глазам!
Вставай, голоси всю ніч, з початком кожної стражі нічної; виливай водою серце твоє перед лицем Господа; здіймай до його руки твої про життє дїток твоїх, що помирають голодною смертю по углах усїх улиць твоїх.
Вставай и по ночам взывай! Взывай в начале каждой части ночи! Как воду, сердце перед Господом своё излей! В молитве руки протяни к Нему. Проси Его, чтоб дал Он твоим детям жизнь, детям, слабеющим от голода на всех улицах города.
О, зглянься, Господи! кому ти вчинив таке, щоб матери з'їдали плод свій, немовлят, ними виплеканих? щоб убивано в сьвятинї Господнїй сьвященника й пророка?
Смотри, Господи, смотри с кем поступил Ты так! Должны ли женщины своих младенцев есть, которым дали жизнь и воспитали? Должны ли священники и пророки в храме Господа убитыми быть?
Дїти й сивоволосї лежать на землї по улицях; дїви мої й молодцї мої від меча полягли; ти вбивав їх у день гнїву твого, мордував без милосердя.
Дети и старцы в пыли на улицах лежат. Мечом убиты юноши и девушки мои. Ты, Господи, убил их в день гнева Твоего! Ты убивал их без пощады!
Ти поскликав, наче на празник, всї страшила на мене; в день гнїву твого, Господи, нїхто не врятувався, нїхто не вцїлїв; тих, що я згодувала, виховала, ворог мій вигубив.
Ты ужасы созвал ко мне со всех сторон, Ты звал их, как на праздник. В день гнева Господа никто не уцелел, не спасся. Кого вскормил я и кого растил, мой враг тех уничтожил.