Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;
Я — чоловік, що зазнав горя під палицею його гніву.
Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.
Він вів мене й силував ходити у пітьмі, а не в світлі.
Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;
Проти мене самого він знову й знову звертає свою руку цілоденно.
Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;
Він виснажив тіло моє й мою шкіру, він розбив мої кості.
Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;
Він зводив будову проти мене і оточував мене жовчю та нуждою.
Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;
Він оселив мене в місцях темних, наче тих, що вже давно померли.
Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;
Муром обвів мене, щоб я не вийшов; зробив тяжкими мої кайдани.
Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;
Навіть як я взиваю й допомоги благаю, він відштовхує мою молитву.
Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.
Дороги мої тесаним камінням закидав, стежки мої викривив він.
Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, — левом у сховищу;
Ведмедем у засідці зробивсь для мене, левом у сховку.
Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;
Він збив набік мої дороги, він розірвав мене і обернув на ніщоту.
Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;
Він нап'яв свого лука і поставив мене стрілі за мету.
Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
Я став посміховищем для всього мого народу, їх приспівкою цілоденною.
Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
Він розбив щебенню мої зуби, він повалив мене в попіл.
Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
Покинув спокій мою душу, і я забув про щастя.
І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
Я мовив: Пропала моя сила, моя на Господа надія!
О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
Згадай про мої злидні та мою скорботу, про полин та жовч.
Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.
Глибоко вбилось усе те мені в пам'ять, і душа моя в мені прибита;
Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.
Ласки Господні не скінчились, не вичерпалось його милосердя.
Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.
Господь — мій пай, — моя душа говорить; тому й надіюся на нього,
Благий Господь до тих, хто надїється на його, — до душі, що його шукає.
Благий Господь до того, хто його чекає; до душі, яка його шукає.
Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.
Добре чекати мовчки від Господа спасіння.
Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);
Добре для людини носити ярмо в юнацтві.
(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;
Нехай сидить насамоті мовчки, бо він його наклав на нього.
А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;
Нехай встромить уста свої в порох, ануж: може ще є надія!
Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;
Нехай наставить тому, хто б'є, щоку, нехай набереться зневаги до наситу!
Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;
Бо хоч він і засмутить, та знову помилує з доброти своєї великої.
Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,
Бо він не карає від серця і нерадо засмучує дітей людських.
А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,
А коли хтось бере під ноги усіх в'язнів країни
Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,
чи перекручує право людини перед очима Всевишнього,
Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?
коли ошукує когось у якійсь справі, — хіба Господь того не бачить?
Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!
Хто щось колись сказав і воно сталось без Господнього веління?
Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?
Хіба не з уст Всевишнього виходять злидні й нещастя?
Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.
Чому, поки живе, людина нарікає, чоловік — за кару за гріхи власні?
Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;
Розвідаймо тільки дороги наші й дізнаймо, повернімося до Господа!
Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):
Здіймімо серця й руки наші до Бога, що на небі!
Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;
Ми відпали, збунтувались: ти не простив нам!
Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;
Огорнув гнівом, гнав нас та убивав немилосердно.
Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;
Закрив ти себе хмарою, щоб не пройшла молитва.
Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.
Сміттям та покиддю зробив ти нас серед народів.
Страх і яма, опустошеннє й погибель — се наша доля.
Страх і яма нам випала, спустошення й руїна.
Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.
Потоки вод ллє моє око над руїною дочки народу мого.
Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.
поки Господь з неба не спогляне та не побачить.
Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.
Око моє печалить мою душу з-за усіх дочок мого міста.
Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;
Мов пташку, напосілися мене зловити ті, що зо мною ворогують без причини.
Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.
Життя моє підтяли в ямі й прикидали мене камінням.
Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!
Води знялися понад голову в мене, і сказав: «Пропав я!»
Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!
Почув ти мій голос: «Не затуляй твого вуха від мого стогону, волання мого!»
Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!
Ти зблизився, коли я візвав до тебе; сказав: «Не бійся!».
Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.
Ти боронив, о Господи, справи душі моєї; ти викупив моє життя.
Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!
О Господи, ти бачив мою кривду; розсуди ж мою справу!
Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.
Ти бачив усю їхню помсту, усі їхні замисли на мене.
Ти чуєш, Господи, їх наругу, — всї їх підходи під мене,
Ти чув, о Господи, наругу їхню, усі їхні замисли на мене.
(чуєш) Бесїди противників моїх і безнастанні хитрощі їх проти мене.
Уста противників моїх, витівки їхні цілоденне проти мене.
Глянь, чи вони седять, чи встають, — про мене в них все — глумлива пісня.
Чи вони сидять, чи встають, глянь: я — їхня глумлива пісня.
О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;
Відплатиш, Господи, їм нагороду за вчинками їхніх рук.